Естетика – Мовчан В. С. – Тема 8. ЕСТЕТИКА ХІХ-ХХІ CT.: ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ
8.1. Загальні закономірності естетики Новітнього часу
Естетика XIX-XXI ст. характеризується величезним багатством тенденцій, які осягають багатоманітність художнього життя та розмаїття підходів до осмислення місця й ролі мистецтва в суспільстві. Домінуючою є тенденція втрати цілісності духу в його зорієнтованості на ідеал, що було типовим для класичної естетики. Не менш характерна втрата ідеї творчості як діяльності формування художньо довершених мистецьких творів. Останнє зумовлює втрату критерію творчості та мети творчого процесу: загублена здатність до такої визначеності формуючих умінь, яку І. Кант характеризував не просто як оригінальність, а як художньо досконалу оригінальність [15, с. 1169- 1170].
“Творча свобода” – поняття, що зазнало в культурі Новітнього часу профанації, адже було зведене до свавілля. Втрата естетичних критеріїв творчості спричинила виведення мистецтва поза межі діяльності, вище призначення якої – формування культури переживаючого ставлення людини до світу, розширення духовних зв’язків зі світом у формах досконалості. Індивідуалізм практики зумовив крайній суб’єктивізм творчості, що в теорії естетики відображено в ідеї спонтанності художнього процесу, його цілковитої не детермінованості. Визначальною ознакою розвитку естетичної теорії постає еклектизм методологій, хоча домінуючою тенденцією є позитивізм [18, кн. З, ч. 1, с. 13]. Позитивізм відіграв у теорії естетики значну роль, оскільки дослідницька увага впродовж певного часу спрямовувалася на з’ясування природи естетичної здатності з опорою на досягнення науки в дослідженні механізмів сприймання, уяви, пам’яті, розсудку. Однак домінування позитивістського підходу призвело до втрати естетичного критерію творчості, спричинило розрив естетики з ідеалом художньої досконалості як мети мистецтва.
Характерним для науки аналізованого періоду стало протиставлення естетичного й художнього досвіду, зокрема внаслідок того, що в естетиці модернізму, а особливо в постмодерні вони надто розмежувалися. Художність, тобто ціннісна визначеність духовних феноменів, стала другорядною, а провідне місце посіло естетичне, розуміння якого зосереджене на одному аспекті, що абсолютизується. Це збудження чуттєвості як такої, безвідносно до естетично визначених засобів (але саме за умови їх естетичної визначеності чуттєвість постає духовним феноменом). Тому акцентується на крайніх – шокуючих – формах її виявлення: поза художніх і поза моральних. Естетичне вдалося до послуг ринкової культури, збуджуючи інстинкти пожадливості, агресивності, статеві інстинкти і под. Дослідники культури Новітнього часу характеризують її саме як ринкову культуру з відповідною активізацією механізмів впливу на “споживача”. “З погляду естетики, – зазначає Т. Адорно, – nouveaute є результатом історичного розвитку, привласненою мистецтвом торговельною маркою споживчого товару, завдяки якій художні твори вирізняються з завжди однакового асортименту, корячись потребі збільшувати вартість капіталу…” [1, с. 36].
Related posts:
- Естетика – Мовчан В. С. – 8.1. Загальні закономірності естетики Новітнього часу 8.1. Загальні закономірності естетики Новітнього часу Естетика XIX-XXI ст. характеризується величезним багатством тенденцій, які осягають багатоманітність художнього життя та розмаїття підходів до осмислення місця й ролі мистецтва в суспільстві. Домінуючою є тенденція втрати цілісності духу в його зорієнтованості на ідеал, що було типовим для класичної естетики. Не менш характерна втрата ідеї творчості як діяльності формування […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 7.1. Класична німецька естетика: загальні закономірності 7.1. Класична німецька естетика: загальні закономірності Становлення естетики як самостійної філософської науки відбувалося в другій половині XVIII – першій третині XIX ст. у Німеччині в межах класичної німецької філософії. Однак цей процес був підготовлений усім попереднім становленням естетико-мистецтвознавчих ідей, що вважали людську особистість метою мистецтва й об’єктивно утверджували її творчу здатність до свобідного формування досконалих […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 3. АНТИЧНА ЕСТЕТИКА: ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ, ОСНОВНІ ІДЕЇ 3.1. Об’єктивні підстави становлення античної естетики Наукова теорія естетичного знання складалася в античній Греції від VI до IV ст. до н. е. Витоки естетичних уявлень давніх греків пов’язані з міфологічними віруваннями, що набули в гомерівську епоху систематизованого характеру, поетичного вираження і стали джерелом формування цілісного, художньо-образного погляду на світ як гармонійну, в собі завершену досконалість. […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 7. НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ЕСТЕТИКА 7.1. Класична німецька естетика: загальні закономірності Становлення естетики як самостійної філософської науки відбувалося в другій половині XVIII – першій третині XIX ст. у Німеччині в межах класичної німецької філософії. Однак цей процес був підготовлений усім попереднім становленням естетико-мистецтвознавчих ідей, що вважали людську особистість метою мистецтва й об’єктивно утверджували її творчу здатність до свобідного формування досконалих […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 3.2. Основні закономірності розвитку естетичної теорії Аналізуючи історію античної естетики, О. Лосєв вважає єдиним її предметом видимий, даний слуху і відчуттям “чуттєвий космос” [11, с. 135]. “…Чуттєвий космос (з його землею і небом, з його підземним царством і морями, з його повітряною атмосферою, метеорологією й астрономією) був самодостатнім твором мистецтва та природи водночас; усюди він виступав як числова гармонія…” [11, с. […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 16. ЗАКОНОМІРНОСТІ ІСТОРИЧНОГО ЖИТТЯ МИСТЕЦТВА 16.1. Методологія аналізу історії мистецтва Поняття “історичне життя мистецтва” відображає найзагальніші закономірності розгортання багатства духовного досвіду людства у специфічних, цілісних, художньо-образних формах. Відмінності, спричинені зміною ціннісних уявлень про світ у поступі історії, зумовлюють відмінності у предметі відображення та способах закріплення його мовою мистецтва. При цьому мова мистецтва як засіб творення цілісного, художньо переконливого образу реальності […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 8.5. Естетика XX ст.: загальні закономірності В естетиці XX ст. зберігаються напрями досліджень, котрі визначилися як основні у XIX ст.: філософський, психологічний, соціологічний, мистецтвознавчий. Аналіз тенденцій розвитку естетичної теорії у XX ст. доцільно починати з німецької естетики. Вона зберігала найтісніші зв’язки з філософією за традицією, усталеною від часів О. Баумгартена. Усупереч тому, що естетика, так само як й інші галузі гуманітарного […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 10. ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ: ЗАКОНОМІРНОСТІ СТАНОВЛЕННЯ, ФОРМИ ВИЯВЛЕННЯ 10.1. Естетична структура свідомості У попередній лекції ми з’ясували, що всі предмети природного світу мають форму й упорядковані структури. Ми обгрунтували також, що необхідною передумовою ефективності людських зусиль у практично та духовно формуючій діяльності є творення предмета відповідно до ідеї його внутрішньої життєвості, що є водночас умовою відповідності його людській потребі. Досконалість предмета формування (внутрішня […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 12.3. Закономірності мистецтва як духовної діяльності Для розкриття якісної своєрідності художньо-образного мислення, що характерне для мистецтва, звернемося до порівняння його з міфологічною образністю. Вирізнення предметів небайдужості та “задавання життя” шляхом поіменування, накладання власного образу на природні явища характерне для міфологічної свідомості. Власний образ вона поширює на весь світ, надаючи йому багатства та різноманітності. Разом із тим у міфології образ і річ, […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 6. ЕСТЕТИКА ДОБИ РАЦІОНАЛІЗМУ ТА ПРОСВІТНИЦТВА В ЄВРОПІ 6.1. Загальні тенденції розвитку естетики XVII-XVIII ст. Характерною особливістю життя європейського суспільства ХVII-ХVIII ст. є його секуляризація (лат. saecularis – світський), тобто звільнення свідомості європейського суспільства від авторитаризму релігійної віри, зростання інтересу до пізнання світу та земного призначення людини, потреба утвердити естетичний досвід переживання краси світу в мистецтві. Винайдення телескопу та мікроскопу відкрили існування безконечно […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 15.1. Закономірності художньо-творчого процесу 15.1. Закономірності художньо-творчого процесу Художня творчість – це процес духовно-практичного втілення художньої ідеї у чуттєво сприймані художні образи. Загальна її спрямованість – досягнення максимальної відповідності між творчим задумом і його адекватним утіленням у мові мистецтва. Тобто, це процес об’єктивації у матеріалі мистецтва образів, що склалися в уяві, набули виразної життєвої повноти та внутрішньої необхідності у […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – ВСТУП Основна мета нашої книги – розкрити важливість естетичної теорії для творчої організації людського життя: життя красою світу та красою, створеною людським генієм. Естетична теорія відкриває життя у його справжній цінності: виразній і доцільній красі природних форм, красі людських відносин та красі внутрішнього світу людини. Відтак вона вириває з буденності існування, налаштовуючи на досконалість, і тим […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 10.6. Естетична теорія: закономірності становлення Естетична теорія – це комплекс поглядів, уявлень, ідей про природу та сутність чуттєвості у духовному досвіді людства та відображення закономірностей її виявлень у практичному і художньому формуванні. Початкова ланка становлення теорії – естетичні погляди людей на прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне. Це розуміння призначення мистецтва та його витоків. Досвідні знання – […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 5. ЕСТЕТИКА ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ 5.1. Загальні тенденції розвитку естетики Відродження Естетика доби Відродження постає закономірним продовженням ідей естетики попередніх епох, зокрема античної. Водночас вона є цілком оригінальним явищем, що відображає цілісний, досвідно-чуттєвий і розумно-осмислювальний підхід до природного світу й людини. В епоху Відродження складалася нова світоглядна парадигма. Вона органічно вписує людину в земне життя, не протиставляючи ідеальне та реальне, […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 2.2. Становлення історії естетики та її основні проблеми Історія естетики – особлива галузь естетичного знання, що вивчає генезу, розвиток і функціонування в суспільстві естетичної думки, естетичних теорій, естетичних учень. Як самостійна наука історія естетики склалася у XIX ст. – у період, коли історіографія культури отримала фундаментальну підставу свого розвитку на грунті становлення філософії історії, насамперед завдяки працям Г. Гегеля. Закономірності історичного розвитку людського […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 16.3. Художні напрями та течії: закономірності становлення та вияву Змістовне нашарування різних типів досвіду, зокрема в європейській культурі Нового часу, зумовило багатство підходів до художнього відображення дійсності. Для осмислення закономірностей художнього процесу, що вкладається у межі поняття “романтичний тип творчості”, естетична теорія виробила низку понять. Поряд із поняттям “стиль”, що набуває зростаючої індивідуалізації, формуються поняття “напрям”, “течія”, “метод”. Для розуміння багатоплановості художнього життя необхідно […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 10.4. Естетичний смак: типи смаків, закономірності виявлення Поняття естетичного смаку сформувалося в європейській культурі у відносно пізній історичний період на основі індивідуалізації духовного досвіду і постало умовою урізноманітнення змісту духовних цінностей. Естетичний смак визначається як здатність людини залежно від почуття задоволення або незадоволення сприймати та оцінювати міру естетичної довершеності предметного світу та духовних феноменів. Естетичний смак об’єктивує себе в оцінних судженнях, а […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 8.6. Естетика радянського періоду Важливими для естетичної теорії XX ст. були здобутки радянської естетики, що, розвиваючись у межах класичної філософської естетики, внесла вагомий творчий доробок у низку галузей естетичного знання. Вплив ідеологи на естетичну теорію, порівняно з іншими галузями філософського знання, був мінімальним, а вираженою – загальна орієнтація на проникнення естетичного в усі сфери життя. Здобутком теорії естетики є […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 4. ЕСТЕТИКА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ 4.1. Духовні передумови естетики Середньовіччя В основу середньовічної естетики (і культури загалом) покладено особистісний абсолют, на відміну від культури античності, в центрі якої перебуває чуттєво-матеріальний космос. Зовнішня матеріальність виражає в Середньовіччі певний “позатілесний, духовний зміст”. Він може бути виражений у чуттєвій матерії лише приблизно, симоволічно [10, с. 571]. Для розуміння витоків середньовічних естетичних ідей важливо […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 1. Предмет і завдання естетики як науки Тема 1. Предмет і завдання естетики як науки 1.1. Зміст поняття “естетика” Поняття “естетика” увійшло до системи філософського знання для означення науки, що досліджує закони емоційно-інтелектуального ставлення людини до дійсності та закономірності його об’єктивації в предметно-практичній, теоретичній і художній діяльності відповідно до мірок виду. Предметом естетики є виразні форми дійсності, зокрема мистецтво, що мають безпосередню […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 8.7. Естетика постмодернізму Поняття “постмодернізм” (після модерну) є визначенням основного напряму сучасної філософії, мистецтва і науки. Теоретична основа постмодернізму – погляди французьких пост структуралістів і неофройдистів. Поняття “постмодернізм” уперше використав Р. Панвіц у праці “Криза європейської культури” (1917). Згодом його застосував А. Тойнбі для означення сучасного йому (середина XX ст.) етапу розвитку європейської цивілізації. На думку філософа, доба […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 14. ВИДОВЕ БАГАТСТВО МИСТЕЦТВА 14.1. Види мистецтва як система У процесі історичного розвитку людства мистецтво сформувалося і визначилося як системний утвір з властивим йому особливим способом буття: у цілісних чуттєво сприйманих естетично досконалих художніх образах. Сукупність видів мистецтва утворює якісно визначену систему, що вкладає людську небайдужість у виразні художні форми. Об’єктивна необхідність закріплення досвіду естетичного відношення зумовлена усвідомленням його […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 6.1. Загальні тенденції розвитку естетики XVII-XVIII ст 6.1. Загальні тенденції розвитку естетики XVII-XVIII ст. Характерною особливістю життя європейського суспільства ХVII-ХVIII ст. є його секуляризація (лат. saecularis – світський), тобто звільнення свідомості європейського суспільства від авторитаризму релігійної віри, зростання інтересу до пізнання світу та земного призначення людини, потреба утвердити естетичний досвід переживання краси світу в мистецтві. Винайдення телескопу та мікроскопу відкрили існування безконечно […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 11.3. Категорія “піднесене”: сутність, закономірності становлення Категорія “піднесене” характеризує естетичну цінність масштабних, перспективних для духовного самостановлення людства і не до кінця засвоєних ним явищ дійсності. Перевершуючи естетичну міру, властиву прекрасному, вони розгортають відношення у безмежність перспективи. Ставлення до піднесених явищ має двоїстий характер. З одного боку, це схиляння та шанування, з іншого – страх перед неспівмірністю якостей предмета відношення та можливостей […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 6.6. Естетика Просвітництва в Німеччині: виокремлення в самостійну науку Німецьке Просвітництво, в тому числі в сфері естетики, було широким духовним рухом, що найгрунтовніше теоретично проаналізував сутність естетичного як особливого типу духовного досвіду. Видатними його представниками, виразниками демократичного ідеалу були: Олександр Баумгартен (1714-1762), Георг Фрідріх Мейєр (1718-1777), Мойсей Мендельсон (1729- 1786), Іоганн Іоахім Вінкельман (1717-1768), Готхольд Ефраїм Лессінг (1729-1781), Йоганн Георг Гаман (1730-1788), Йоганн Готфрід […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 5.1. Загальні тенденції розвитку естетики Відродження 5.1. Загальні тенденції розвитку естетики Відродження Естетика доби Відродження постає закономірним продовженням ідей естетики попередніх епох, зокрема античної. Водночас вона є цілком оригінальним явищем, що відображає цілісний, досвідно-чуттєвий і розумно-осмислювальний підхід до природного світу й людини. В епоху Відродження складалася нова світоглядна парадигма. Вона органічно вписує людину в земне життя, не протиставляючи ідеальне та реальне, […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 12. МИСТЕЦТВО ЯК ВИД ЕСТЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФОРМА СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ 12.1. Естетичні принципи аналізу мистецтва Мистецтво склалося у духовному досвіді людства як один зі специфічних його видів. Йому властиве цілісне, конкретно-чуттєве закріплення досвіду небайдужого ставлення людини до дійсності засобами художньо образної мови. Предмет небайдужості здобуває виразну життєвість у специфічній художньо-формуючій діяльності. Здатність небайдужого ставлення суб’єкта та потреба надати предмету зображення виразної у собі життєвості в […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 10.3. Естетичні почуття: генеза, закономірності виявлення Отже, ми з’ясували, що естетична свідомість має формуючу здатність і одночасно постає наслідком формування духовного досвіду небайдужого ставлення людини до світу як певної цілісності. Взаємодія сприймання, уяви, пам’яті, почуттів, розсудку така, що вони є цілісною духовною структурою, де особливе місце посідає естетичне почуття. Естетичне почуття – це безпосереднє емоційне переживання людиною здатності ставлення до виразних […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 15. МИТЕЦЬ – СУБ’ЄКТ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ 15.1. Закономірності художньо-творчого процесу Художня творчість – це процес духовно-практичного втілення художньої ідеї у чуттєво сприймані художні образи. Загальна її спрямованість – досягнення максимальної відповідності між творчим задумом і його адекватним утіленням у мові мистецтва. Тобто, це процес об’єктивації у матеріалі мистецтва образів, що склалися в уяві, набули виразної життєвої повноти та внутрішньої необхідності у […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 7.4. Естетика Й. Фіхте У філософській спадщині Погана Готліба Фіхте (1762-1814) є дві праці, присвячені естетичній проблематиці – “Дух і буква філософії” (1794) та “Система вчення про моральність за принципами науко-вчення” (1798). Перша – полемічний трактат, спрямований проти праці Ф. Шіллера “Листи про естетичне виховання”. Однак для естетичної теорії значно важливішою була загальна філософська концепція Й. Фіхте, викладена у […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 5.6. Естетика маньєризму Назва історичної епохи, що завершувала XVI ст., – маньєризм. Вона покликана означати відсутність власної стильової значущості діячів цього періоду і лише наслідування манери попередників – діячів Високого Відродження. Найвидатнішими теоретиками естетики цього періоду були Паоло Ломаццо (1538-1600) та Федеріго Цуккарі (6л. 1542-1609), що розглядали питання художнього пізнання та художньої творчості. У попередню епоху проблеми художнього […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 5.4. Естетика митців Високого Відродження Високе Відродження у культурі Італії характерне особливим розквітом творчості геніальних митців – Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело, Тиціана. У культурі німецького Відродження такою універсальною постаттю був Альбрехт Дюрер. Чуттєва краса світу та людини досягає в їхній творчості вершин досконалості, оскільки постає єдністю художньої ідеї та чуттєво досконалого способу її ідеального буття в мистецтві. Естетична теорія […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 1.1. Зміст поняття “естетика” Тема 1. Предмет і завдання естетики як науки 1.1. Зміст поняття “естетика” Поняття “естетика” увійшло до системи філософського знання для означення науки, що досліджує закони емоційно-інтелектуального ставлення людини до дійсності та закономірності його об’єктивації в предметно-практичній, теоретичній і художній діяльності відповідно до мірок виду. Предметом естетики є виразні форми дійсності, зокрема мистецтво, що мають безпосередню […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 11. ЕСТЕТИЧНЕ ПІЗНАННЯ. КАТЕГОРІЇ ЕСТЕТИЧНОГО ВІДНОШЕННЯ 11.1. Специфіка категоріального знання в естетиці Категорії естетики – найзагальніші поняття естетичної теорії, що відображають закономірності освоєння світу за законами краси, закріплюючи його самоцінність у мистецтві. Категорії фіксують особливості естетичного відношення до дійсності, естетичні якості дійсності, закономірності доцільної творчо-формуючої діяльності людини. Отже, категорії є синтезом духовного досвіду, що має якісно визначений зміст і закріплюється в […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 13. ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНА МОВА МИСТЕЦТВА 13.1. Твір мистецтва як художнє ціле Сучасна естетична теорія виділяє декілька рівнів естетичного аналізу мистецтва: воно осмислюється як специфічний вид реальності; як особлива форма духовного досвіду; як особлива формуюча здатність. Мистецтво як особлива реальність характеризується цілісністю внутрішньої життєвості, що постає дійсною у творі мистецтва як художньому цілому. Він закріплює духовність ідеї у художньо довершених чуттєво-матеріальних […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 17. СУСПІЛЬСТВО, МИСТЕЦТВО, ДУХОВНИЙ СВІТ ОСОБИ 17.1. Суб’єкт естетичного переживання мистецтва Мистецтво – вид духовної діяльності, вище призначення якої – живлення людського духу досконалими художніми образами, сповненими виразної внутрішньої життєвості. Індивідуальна неповторність всезагальності змісту досвіду, сконцентрована в мистецтві, становить невичерпне джерело активізації духовних структур суб’єкта сприймання на інтелектуальне переживання ідеального образу буття. Виразна життєвість кожного насправді художнього твору стимулює психічні структури […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 6.3. Естетика класицизму У мистецтві й естетиці класицизму (XVII ст.), що складалися на грунті ідей французького абсолютизму, центром постала активна діяльна особистість – герой. Його характеру не властивий титанічний масштаб, який вирізняв героїв Відродження, а також цілісність характеру й активне спрямування волі на досягнення мети, що визначала героїв грецької античності. У руслі ідей механістичного матеріалізму епохи, що розділив […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – 7.7. Естетика Г. Гегеля Завершальною ланкою в творенні системи філософського знання в межах німецької класичної філософії є естетика Георга Гегеля (1770-1831). Естетика у філософії Г. Гегеля постає необхідною складовою саморозвитку духу, а тому проблеми естетичного наявні у “Феноменології духу” (1807), щоправда, ще у нерозгорнутому вигляді, у “Філософії духу”, а завершеної системи вона набуває в “Лекціях з естетики”(1835-1838). Окремі аспекти […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Розділ І. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕСТЕТИЧНОЇ ТЕОРІЇ Тема 2. ВИТОКИ ТА ДЖЕРЕЛА НАЙДАВНІШИХ ЕСТЕТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ 2.1. Метафізика естетичного Сучасна культура втратила цілісність образу світу. Його бачення розпалося на фрагменти, локалізувалося у русло конкретних людських потреб: світ почав розглядатися у його корисності для людини, а не в об’єктивній визначеності його буття. Таке розуміння зумовлює неадекватність відношення до дійсності, що шкодить не лише природному […]...
- Естетика – Мовчан В. С. – Тема 2. ВИТОКИ ТА ДЖЕРЕЛА НАЙДАВНІШИХ ЕСТЕТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ Тема 2. ВИТОКИ ТА ДЖЕРЕЛА НАЙДАВНІШИХ ЕСТЕТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ 2.1. Метафізика естетичного Сучасна культура втратила цілісність образу світу. Його бачення розпалося на фрагменти, локалізувалося у русло конкретних людських потреб: світ почав розглядатися у його корисності для людини, а не в об’єктивній визначеності його буття. Таке розуміння зумовлює неадекватність відношення до дійсності, що шкодить не лише природному […]...