Естетика – Мовчан В. С

Тема 1. Предмет і завдання естетики як науки 1.1. Зміст поняття “естетика” Поняття “естетика” увійшло до системи філософського знання для означення науки, що досліджує закони емоційно-інтелектуального ставлення людини до дійсності та закономірності його об’єктивації

Тема 1. Предмет і завдання естетики як науки 1.1. Зміст поняття “естетика” Поняття “естетика” увійшло до системи філософського знання для означення науки, що досліджує закони емоційно-інтелектуального ставлення людини до дійсності та закономірності його об’єктивації

Сучасна естетика становить цілісну систему знання, що утворює його своєрідність і засвідчує про нього як про особливий тип духовного досвіду, що потребує осмислення його специфіки та засвоєння суспільством. Сучасна естетична теорія вирізняється своєрідністю проблематики,

Тема 2. ВИТОКИ ТА ДЖЕРЕЛА НАЙДАВНІШИХ ЕСТЕТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ 2.1. Метафізика естетичного Сучасна культура втратила цілісність образу світу. Його бачення розпалося на фрагменти, локалізувалося у русло конкретних людських потреб: світ почав розглядатися у його корисності

Тема 2. ВИТОКИ ТА ДЖЕРЕЛА НАЙДАВНІШИХ ЕСТЕТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ 2.1. Метафізика естетичного Сучасна культура втратила цілісність образу світу. Його бачення розпалося на фрагменти, локалізувалося у русло конкретних людських потреб: світ почав розглядатися у його корисності

Систематизація закономірностей художньої діяльності й аналіз виразних форм дійсності розпочинається як наукова проблема в античній Греції. Однак уявлення про доцільні форми, виразність цих форм, цінність естетичного в людському житті має значно давнішу історію. Естетичне

Цікаво й важливо простежити витоки естетичних уявлень наших пращурів, рівень їхніх творчих умінь і закріплення у зображеннях досвіду ставлення до явищ дійсності (природних сил) та людей до себе самих. Пам’ятки культури на землях сучасної

3.1. Об’єктивні підстави становлення античної естетики Наукова теорія естетичного знання складалася в античній Греції від VI до IV ст. до н. е. Витоки естетичних уявлень давніх греків пов’язані з міфологічними віруваннями, що набули в

Початки становлення естетичної теорії Давньої Греції пов’язані з архаїчним періодом (VI ст. до н. е.). Це час формування античного логосу, що постає єдністю чуттєвого та розумного начал людської природи. Ф. Кессіді характеризує філософське пізнання

Творчість Платона (427-347 до н. е.) відкриває нову епоху в історії античної естетики та філософії загалом – період високої класики. Основні праці філософа, що містять виклад теорії естетичного – “Іон”, “Гіппій Більший”, “Банкет”, “Федон”,

Поняття “елліністична естетика” відображає розвиток естетики впродовж тривалого історичного періоду: від ІІ ст. до н. е. до III ст. н. е. Це доба, що синтезує дві культури: грецьку – останніх століть старої ери (культуру

4.1. Духовні передумови естетики Середньовіччя В основу середньовічної естетики (і культури загалом) покладено особистісний абсолют, на відміну від культури античності, в центрі якої перебуває чуттєво-матеріальний космос. Зовнішня матеріальність виражає в Середньовіччі певний “позатілесний, духовний

Естетичні проблеми посідають важливе місце в працях християнських філософів, котрі формували і формулювали основні доктрини та символи віри, осмислюючи дійсність на відповідність її ідеалам християнства. Мистецтво слугувало для них джерелом обгрунтування ідей нової віри,

Пізнє Середньовіччя – ХІІІ-XIV ст. – це час творення закінчених схоластичних систем з урахуванням наукових знань за умови їх несуперечності релігійним догмам. Взірцем розвиненого схоластичного філософування стають “Суми”, скажімо, “Сума теології” Фоми Аквінського (1225-1274),

Естетика Давньої Русі творилася під впливом двох джерел. Першим формуючим джерелом було запровадження християнства, духовно-об’єднувального фактору, завдяки його ролі в становленні державності, ролі християнських символів віри для консолідації духу географічно та психологічно роздрібнених східнослов’янських

5.1. Загальні тенденції розвитку естетики Відродження Естетика доби Відродження постає закономірним продовженням ідей естетики попередніх епох, зокрема античної. Водночас вона є цілком оригінальним явищем, що відображає цілісний, досвідно-чуттєвий і розумно-осмислювальний підхід до природного світу

Багатство тенденцій духовного життя епохи відображено у становленні різних напрямів наукового знання. Естетична теорія розвивається, передусім, на основі філософії Відродження, яка переосмислює ідеї античного та середньовічного неоплатонізму відповідно до нового образу світу та нового

Новий етап у розвитку естетики Ренесансу пов’язаний з творенням філософських і натурфілософських систем XVI ст. Видатними представниками філософії цього періоду були вчені та мислителі: Дж. Бруно, Т. Кампанелла, Ф. Патриці, Т. Мор, М. Монтень.

У культурі України ХІІІ-XVII ст. відсутні трактати з питань естетики. Однак є підстави розглядати певні рефлексії над проблемами мистецтва та художньої творчості у зв’язку з питаннями віри та її символів, цінності пізнання й ролі

6.1. Загальні тенденції розвитку естетики XVII-XVIII ст. Характерною особливістю життя європейського суспільства ХVII-ХVIII ст. є його секуляризація (лат. saecularis – світський), тобто звільнення свідомості європейського суспільства від авторитаризму релігійної віри, зростання інтересу до пізнання

У мистецтві й естетиці класицизму (XVII ст.), що складалися на грунті ідей французького абсолютизму, центром постала активна діяльна особистість – герой. Його характеру не властивий титанічний масштаб, який вирізняв героїв Відродження, а також цілісність

Естетична думка Франції ХVII ст. складалась під впливом ідей Великої французької революції (1789-1794), що зумовила демократизацію духовного життя країни. Видатними представниками французького Просвітництва, ідеологами нового демократичного суспільства, теоретиками естетики були Жан Батіст Дюбо (1670-1742),

XVII-XVIII ст. в Україні – доба бароко, період становлення державності (козацька держава) та початки власне національної свідомості. Це час розбудови професійної філософії, близької за ідеологією до раннього західноєвропейського Просвітництва, а за манерою побудови дискурсу

7.1. Класична німецька естетика: загальні закономірності Становлення естетики як самостійної філософської науки відбувалося в другій половині XVIII – першій третині XIX ст. у Німеччині в межах класичної німецької філософії. Однак цей процес був підготовлений

Естетика Ф. Шіллера, на чому наголошував сам філософ, грунтувалася на висхідних ідеях естетики І. Канта, зокрема стосовно загальнотеоретичних проблем. Показово, що основні праці з естетики написані Ф. Шіллером у 1792-1796 рр., тобто після виходу