Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків – Мишкін Ф. С. – Значення урядових видатків
З 1929-го по 1933 рік в економіці США відбулося найбільше падіння інвестиційних видатків у процентах, що будь-коли реєструвалося. У цінах 1982 р. видатки на інвестиції зменшилися з 139,2 до 22,7 млрд. дол., падіння становило більше ніж 80 %. Що сталося а сукупним обсягом виробництва у цьому періоді, згідно з кейнсіанським підходом?
З графіка 24.4 випливає, що падіння у планових інвестиційних видатках на 116,5 млрд. дол. перемістило функцію сукупного попиту вниз з Уу* до У^, пересуваючи економіку з точки 1 у точку 2. Сукупний обсяг виробництва тоді різко впав. Реальний ВНП фактично зменшився на 211,1 млрд. дол. (мультиплікація падіння інвестиційних видатків на 116,5 млрд. дол.), з 709,6 млрд. дол. до 498,5 млрд. дол. (у цінах 1982 р.). Оскільки економіка перебувала на рівні повної зайнятості у 1929 р., падіння в обсязі виробництва вилилося у масове безробіття. Понад 25 % робочої сили були безробітними у 1933 р.
Після “великої депресії” Кейнс висунув погляд, згідно з яким економіка безперервно зазнаватиме значних коливань обсягу виробництва внаслідок мінливості інвестиційних видатків, зокрема планових інвестиційних видатків. Його особливо турбували різкі падіння автономних видатків, які неминуче вели до значного скорочення обсягу національного виробництва з рівновагою, що досягалася за великих розмірів безробіття. Якщо автономні видатки різко падали, що мало місце в роки “великої депресії”, то як економіка могла повернутися до вищих обсягів національного виробництва і прийнятніших рівнів безробіття? Аж ніяк не через збільшення в автономних видатках, бо прогнози фірм на майбутнє були похмурі. Відповідь Кейнса на цю проблему полягала у зростанні ролі уряду у визначенні сукупного обсягу виробництва.
Значення урядових видатків
Кейнс усвідомлював, що урядові видатки і оподаткування можуть також впливати на положення функції сукупного попиту. Отже, через зміни в урядових видатках можна відновлювати в економіці повну зайнятість. Як показано у рівнянні сукупного попиту Уа<і = С + / + С + ДОХ, урядові видатки (О) прямо розширюють сукупний попит. Проте податки не впливають прямо на сукупний попит, як урядові видатки. Натомість податки зменшують величину доходу, який споживачі мають у наявності для видатків, і впливають на сукупний попит через впливи на споживчі видатки, тобто, коли існують податки, то використовуваний доход (ДГ) не дорівнює сукупному обсягу виробництва. Використовуваний доход дорівнює сукупному обсягу виробництва (У) мінус податки (Т), ИІ = У – Т. Функцію споживання С = а + тре X ИІ можна записати таким чином:
Ця функція споживання подібна до тієї, що використовувалася за відсутності податків (С = а + тре х У), але вона має додатковий член (- тре х Т) у правій частині рівняння. Цей член показує, що коли податки збільшуються на 100 дол., то споживчі видатки змен
Графік 24.4. Реагування сукупного обсягу виробництва па обвал інвестиційних видатків у 1929-1933 роках.
Зменшення планових інвестиційних видатків на 116,5 млрд. дол. у 1929 – 1933 роках перемістило функцію сукупного попиту вниз з положення Y у положення Y 3d і спричинило пересування економіки з точки 1 в точку 2, в якій обсяг виробництва зменшився на 21 ІД млрд. дол.
Шуються на mpc, що помножене на цю величину податків. Якщо тре = 0,5, то споживчі видатки зменшилися на 50 дол. Це має місце, бо споживачі розглядають 100 дол. податків як рівноцінне зменшення доходу на 100 дол. і зменшують свої видатки на добуток граничної схильності до споживання та цієї величини податків.
Щоб зрозуміти, як включення урядових видатків і податків видозмінює наш аналіз, початково подивимося на впливи додатних значень урядових видатків на сукупний обсяг виробництва через кейнсіанський хрест з графіка 24.5.
Припустімо, що у випадку відсутності урядових видатків або податків економіка перебуває у точці 1, в якій функція сукупного попиту, У™*
= C + І = 500 + 0,5У, перетинає лінію 45* , У = Уу*. У цій точці рівноважний обсяг виробництва дорівнює 1000 млрд. дол. Припустімо, проте, що економіка досягає повної зайнятості за сукупного обсягу виробництва 1800 млрд. дол. Наскільки урядові видатки можуть бути корисними для відновлення в економіці повної зайнятості з обсягом виробництва 1800 млрд. дол.?
Якщо урядові видатки встановлюються у сумі 400 млрд. дол., то функція сукупного попиту переміщується вгору до У= С + 1 + G = 900 + 0,5Y. Економіка переміщується у точку 2, і сукупний обсяг виробництва зростає на 800 млрд. дол. (до 1800 млрд. дол.). На графіку 24.5 показано, що сукупний обсяг виробництва прямо пов’язаний з урядовими видатками і що зміни в урядових видатках ведуть до мультиплікованих змін у сукупному обсязі виробництва. Зміни у обсязі виробництва дорівнюють добутку мультиплікатора видатків, 2 = 1/(1 – тре) = 1/(1 – 0,5), на зміни в урядових видатках. Отже, зменшення у планових інвестиційних видатках, що викликає високий рівень безробіття (що мало місце в роки “великої депресії”) можна нейтралізувати збільшенням урядових видатків.
Що станеться, коли уряд вирішить, що йому потрібно зібрати податки у сумі 400 млрд. дол., щоб збалансувати бюджет? До підвищення податків економіка перебуває у рівновазі у тій самій точці 2 на графіку 24.5. Наш аналіз функції споживання (що враховує податки) означає, що податки (Т) зменшують споживчі видатки на величину (mpc X Т), бо доход тепер на Т доларів менший. У нашому прикладі mpc = 0,5, тому споживчі видатки і функція сукупного попиту переміщуються вниз на 200 млрд. дол. ( = 0,5 X 400). У новій рівноважній точці З обсяг виробництва зменшився до 1400 млрд. дол. (видатковий мультиплікатор, що помножений на величину 0,5 X 400).
Хоча ми бачимо, що сукупний обсяг виробництва перебуває в оберненій залежності від рівня податків, важливо усвідомити, що зміна у сукупному обсязі виробництва, що спричинена зростанням податків на 400 млрд. дол. (АУ – -400 млрд. дол.), менша, ніж зміна у сукупному обсязі виробництва, через збільшення урядових видатків на 400 млрд. дол. (АУ = 800 млрд. дол.). Якщо і податки, і урядові видатки зростуть однаковою мірою на 400 млрд. дол., як це має місце при русі від точки 1 до точки 3 на графіку 24.5, то сукупний обсяг виробництва збільшиться.
Кейнсіанський підхід передбачає, що уряд може відігравати важливу роль у визначенні сукупного обсягу виробництва через зміну рівня урядових видатків і податків. Якщо економіка сповзає у глибокий спад зі значним скороченням обсягу виробництва і зростанням безробіття, то проведений аналіз забезпечує рецепт для одужання економіки. Уряд може збільшити сукупний обсяг виробництва шляхом
Графік 24.5. Реагування сукупного обсягу виробництва па урядові видатки і податки.
За відсутності урядових видатків або податків функція сукупного попиту є У і, і рівноважний обсяг виробництва дорівнює У] = 1000. За урядових видатків у розмірі 400 млрд. дол. функція сукупного попиту переміщується вгору в положення YYy і сукупний обсяг виробництва збільшується на 800 млрд. дол., до Уг ~ 1800 млрд. дол. Податки у сумі 400 млрд. дол. зменшують споживчі видатки і функцію сукупного попиту на 200 млрд. дол., з У і*1 до Уз**. Сукупний обсяг виробництва зменшується на 400 млрд. дол., до Уз = 1400 млрд. дол.
Збільшення урядових видатків, або уряд може зменшити податки і замінити на протилежний розвиток процесу, що показаний на графіку 24.5. Зменшення податків збільшить доход, що наявний для видатків за кожного рівня обсягу виробництва, і це перемістить вгору функцію сукупного попиту й викличе зростання рівноважного обсягу виробництва.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)