Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків – Мишкін Ф. С. – Процедура вироблення фрс політики: історична перспектива
Добре відома історична приказка: “Дорога до пекла вимощена добрими намірами”,- стосується Федеральної резервної системи тією ж мірою, як і нас з вами. Розуміння цілей Федеральної резервної системи та стратегії, яку вона використовує для досягнення цілей, ще не може сказати нам, як монетарна політика здійснюється фактично. Щоб зрозуміти практичні результати теоретичних підвалин, нам доведеться поглянути на попередню процедуру вироблення ФРС політики: її вибір цілей, методи проведення політики, поточні та проміжні завдання. Ця історична перспектива не тільки покаже нам, як наш центральний банк виконує свої обов’язки, але й допоможе зрозуміти діяльність ФРС і побачити, куди монетарна політика, можливо, прямуватиме в майбутньому.
ПОРАДА
Подальший аналіз процедури вироблення ФРС політики та її вплив на пропозицію грошей забезпечує огляд процесу формування пропозиції грошей та як працюють важелі ФРС, за допомогою яких проводиться відповідна політика. Якщо ми матимемо глибоке розуміння, як окремі види інструментів впливають на пропозицію грошей, то це буде корисним для критичного огляду матеріалу четвертої частини книжки.
Перші роки: дисконтна політика як основне знаряддя
Коли було створено ФРС, то зміна дисконтної ставки була основним інструментом монетарної політики. В цей час ФРС ще не виявила, що операції на відкритому ринку – могутній метод впливу на пропозицію грошей, і Закон про Федеральну резервну систему ще не передбачав зміни у резервних вимогах. Провідним принципом для проведення монетарної політики було те, що надання позичок здійснювалося для “виробничих” цілей, тобто з метою підтримання виробництва товарів і послуг, а згодом – забезпечення резервів для банківської системи, щоб надання цих позичок не було інфляційним 1. Ця теорія, яка нині повністю дискредитована, стала відома як доктрина реальних векселів. Вона означала на практиці, що ФРС надавала позички своїм членам – комерційним банкам, коли вони з’являлися біля дисконтного віконця із “векселем, прийнятним для переобліку”, тобто позички мали б сприяти виробництву і продажу товарів і послуг. (Зауважте, що з 1920-х років ФРС не проводить дисконтних операцій цього типу). Документ ФРС про надання позичок банкам-членам початково називався редис кантування, бо початкові банківські позички фірмам здійснювалися шляхом дисконтування (надання позичок менше) номінальної вартості позички, і ФРС дисконтувала їх знову. (З часом, коли акцепт ФРС на “вексель, прийнятний для переобліку”, скасовано, позички ФРС банкам стали відомі як дисконти, а процентна ставка по цих позичках – як дисконтна, або облікова ставка. Цю термінологію ми застосовуємо сьогодні.
До кінця першої світової війни політика ре дисконтування “векселів, прийнятних для переобліку”, та утримання процентних ставок на низькому рівні, щоб допомогти Державній скарбниці фінансувати війну, привела до страшенної інфляції. У 1919 та 1920 роках темп інфляції в середньому становив 14 %. ФРС вирішила, що не може далі дотримуватися пасивної політики, приписуваної доктриною реальних векселів, оскільки вона була несумісною з метою стабільності цін. Вперше з часу створення ФРС вона прийняла зобов’язання відігравати активну роль в економічному житті. У січні 1920 р. ФРС підвищила дисконтну ставку з 4,75 % до б % – найбільший стрибок ставки в її історії – і фактично підняла цю ставку до 7 % у червні 1920 р. На цьому рівні вона залишалася до травня 1921 р. Наслідком такої політики стало різке падіння пропозиції грошей і особливо гострий спад у 1920- 1921 рр. Хоча вину за цю важку рецесію можна покласти на ФРС, в одному відношенні політика ФРС була успішною. Після початкового падіння рівня цін темп інфляції дійшов до нуля, торуючи шлях для процвітаючих, бурхливих 20-х років.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)