Економічна теорія. Політекономія – Семененко В. М. – Тема 9. Капітал сфери обороту
9.1. Торговий капітал і торговий прибуток.
9.2. Позичковий капітал і позичковий відсоток.
9.3. Кредит і його форми.
9.1. Торговий капітал і торговий прибуток
У процесі поглиблення суспільного поділу праці на певному етапі розвитку товарно-грошових відносин і сфери обміну як складової суспільного відтворення відбувається відокремлення товарної і грошової форми капіталу у відносно самостійні види капіталу:
– торговий;
– позичковий.
Торговий капітал – це капітал, який використовується у сфері обігу і який обслуговує процес реалізації товарів.
Першим етапом розвитку торгового капіталу найдавнішою його формою був купецький капітал. В історії розвитку товарно-грошових відносин він відігравав складну і суперечливу роль.
З одного боку, він створював умови для розвитку капіталістичних відносин, оскільки стимулював процеси накопичення і концентрації грошових коштів в руках вузького кола осіб, руйнував натуральні засади виробництва, посилював диференціацію товаровиробників, формував і розширював світовий ринок.
З іншого боку, купецький капітал:
– наживав великі прибутки за рахунок нееквівалентного обміну і тим самим нещадно експлуатував основну масу населення;
– підривав економічну основу безпосередніх товаровиробників;
– гальмував розвиток виробництва.
Розв’язання цієї суперечності втілилось у поступовій підпорядкованості купецького капіталу закономірностям промислового капіталу.
В умовах зародження капіталізму власники останнього особисто без посередників займались усіма операціями, пов’язаних з перетворенням товарної форми промислового капіталу в торговий. Разом з тим це уповільнювало кругообіг капіталу. Це й стало причиною відокремлення торгового капіталу від промислового і перетворення його на самостійно функціонуючий торговий капітал, рух якого здійснюється за формулою
Г-Т-Г’
Це відокремлення проявилось у формі утворення особливої групи підприємців (капіталістів-продавців), що спеціалізуються лише на реалізації товарів. В результаті відбувся розподіл праці між промисловими і торговими капіталістами.
Наслідком відокремлення торгового капіталу є:
– подальший розвиток суспільного поділу праці і спеціалізація виробництва;
– розширення ринку для промислового капіталу;
– прискорення обороту капіталу;
– зниження витрат капіталу на одиницю продукції та підвищення норми прибутку.
Метою торгового капіталіста, як і промислового, є отримання прибутку. Він привласнює його на тому підгрунті, що торговий капітал виконує функції, які необхідні для відтворення усього суспільного капіталу, який обслуговує стадію Т-Г’ в круго-обороті промислового капіталу, опосередковано сприяє зростанню додаткової вартості.
“Торговий капітал, – підкреслює Карл Маркс, – не створює ні вартості, ні додаткової вартості, а лише опосередковує їх реалізацію “. Але оскільки він обслуговує необхідну фазу процесу виробництва, то ” … повинен таким чином приносити середній річний прибуток, як і капітал, який функціонує в різних галузях виробництва “.
Джерелом торговельного прибутку є додаткова вартість, яка створюється в сфері матеріального виробництва, частину якої привласнює торговець. Цією частиною промислові капіталісти діляться з торговцем за те, що він реалізує їх товари. Таким чином, Торговий прибуток – це особлива перетворена форма додаткової вартості, що створюється найманими працівниками у сфері виробництва і присвоюється торговими підприємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловими капіталістами.
Розподіл додаткової вартості між промисловими і торговельними капіталістами відбувається стихійно в результаті гострої міжгалузевої конкурентної боротьби. Механізм цього процесу можна розглянути на такому прикладі. Припустимо, що:
– функціонуючий промисловий капітал дорівнює 720С + 180У = 900 г. о.;
– при т’=100% і споживання протягом року з усього постійного капіталу, вартість вироблених товарів становитиме: 720С + 180 V + 180т = 1080 г. о.
Тоді норма прибутку промислового капіталу становитиме:
Але для реалізації вироблених товарів необхідний додатковий капітал, який авансують торговельні капіталісти в розмірі, наприклад 100 г. о. Тоді весь авансований капітал становитиме 900 + 100 = 1000 г. о, а середня норма прибутку буде:
Така норма прибутку стає основою формування величини середнього прибутку як промислового, так і торгового капіталів, оскільки:
– величина прибутку промисловців дорівнює 162 г. о.
– прибуток торговців на сто одиниць капіталу становитиме 18 г. о.
У наведеному прикладі промислові капіталісти продадуть свої товари торговцям за ціною виробництва, промисловості, яка нижча від вартості, оскільки в неї входить не вся додаткова вартість, а тільки середній прибуток на промисловий капітал, який дорівнює 1062 г. о (720с + 180″ + 162p = 1062 г. о.).
Торговельні капіталісти реалізують товар за кінцевою ціною виробництва, яка збігається з їхньою вартістю і яка дорівнює промисловому і торговельному прибутку:
720с + 180″ + 162р + 18Н = 1080.
Отже, торговий капітал, не беручи участі в утворенні додаткової вартості, бере участь у її розподілі і привласненні.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)