Економічна теорія – Мочерний С. В. – Механізм циклічних коливань
З часу першої економічної кризи 1825 р. відбулося 22 цикли.
Економічний цикл – рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи економіки, який різною мірою позначається на фазах циклу та інших сферах суспільного відтворення, а отже, і на економічних відносинах.
Кожен з них складається з чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і підйом. Основною з них є криза, тому з’ясування причин її виникнення розкриває найважливішу причину циклічності економіки. Оскільки криза має багатоаспектний характер (криза надвиробництва, платіжна, фінансова, валютна тощо), її виникнення зумовлене комплексом внутрішніх суперечностей. Найбільш глибинною з них є основна економічна суперечність.
Кожен з 22 циклів є унікальним, але всім їм притаманні певні загальні риси, передусім однакова послідовність у зміні фаз циклу. На різних етапах економічного розвитку суспільства за конкретних умов фази циклу відтворюються по-різному (табл. 1).
Таблиця 1. Циклічні кризи XX ст. (на прикладі США)
| Роки | Падіння промислового виробництва | Роки | Падіння промислового виробництва | ||
| Кризи | Глибина, % | Тривалість (місяці) | Кризи | Глибина, % | Тривалість (місяці) |
| 1900-1903 | 2,0 | 12 | 1957-1958 | 4,1 | 15 |
| 1907-1908 | 6,4 | 12 | 1970-1971 | 2,6 | 8 |
| 1913-1914 | 11,5 | 16 | 1974-1975 | 10,7 | 9 |
| 1920-1921 | 16,4 | 14 | 1980-1982 | 7,2 | 33 |
| 1929-1938 | 46,0 | 37 | 1990-1992 | 1,9 | 10 |
| 1937-1938 | 10,8 | 9 | 2000-2002 | 1,8 | 11 |
| 1948-1949 | 5,8 | 9 |
Криза – це скорочення виробництва, яке триває доти, поки не буде встановлена відносна ринкова рівновага, тобто відповідність попиту і пропозиції. Основними функціями кризи є тимчасове відновлення рівноваги економічної системи на якісно новій основі внаслідок масового оновлення основного капіталу та санації від збиткових підприємств. Криза виконує стимулюючу функцію, бо змушує швидше запроваджувати нову техніку та ін. Після цього кризове падіння припиняється, а економіка входить у фази депресії, пожвавлення і піднесення. П.-Е. Самуельсон такі фази називає стиснення, пожвавлення, експансія, вершина; К.-Р. Макконнелл і С. Брю – спад, нижня точка спаду, пожвавлення і пік.
Депресія – це застій у розвитку економіки, рух капіталу в цій фазі в’ялий, поступово відновлюються розірвані кризою зв’язки, переливання капіталу в перспективніші галузі, а головне – масове оновлення основного капіталу. Напередодні депресії виникає надлишок основного капіталу, тобто зниження норми прибутку не врівноважується зростанням його кількості, а додаткові інвестиції не приносять додаткового прибутку. У період кризи основний капітал руйнується фізично або знецінюється. Зв’язок депресії з кризою полягає передусім у відновленні основного капіталу, але вже на новому, вищому технічному рівні. Тому в наступному циклі економіка досягає вищої точки піднесення.
Пожвавлення – наступна фаза циклу, вперше після початку кризового падіння збільшується попит на засоби виробництва та робочу силу, відновлюється економічне зростання, збільшуються прибуток і заробітна плата. У суспільній свідомості посилюються позитивні сподівання, відновлюється докризовий рівень економічного розвитку, що зумовлює майбутнє піднесення.
Піднесення – завершальна фаза циклу, яка характеризується тим, що економіка виходить на рівень, що перевершує всі попередні. Економічне зростання прискорюється, поліпшуються всі показники ринкової кон’юнктури, збільшується платоспроможний попит, що сприяє зростанню товарних цін, збільшує прибутки і стимулює пропозицію. Особливо великих розмірів досягають кредитно-фінансові операції та спекулятивні операції на біржах. Але саме у цей найсприятливіший для економіки період в її надрах зріють передумови майбутнього падіння, які приховуються багато ланковою і розгалуженою торговельною мережею, розвинутою кредитною системою, створенням штучних дефіцитів унаслідок спекуляцій на зростанні цін та ін. І лише в період кризового падіння виявляється реальне становище, справжні масштаби не рівноваги ринкової економіки. Ринкова рівновага як збігання сукупного попиту та сукупної пропозиції – це короткочасний, випадковий стан економічної системи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)