Екогеографія України – Гавриленко О. П. – 9.1. Стихійні метеорологічні явища в Україні
Для холодного періоду характерні атмосферні явища, що пов’язано з розвитком зимових синоптичних процесів, у тому числі аномальних. До них належать хуртовини, снігопади, ожеледь, морози, тумани; ці явища спостерігаються щороку і мають велику ймовірність виникнення – 80-95 %. Для теплого періоду властиві сильна спека, суховії, пилові бурі, надзвичайна пожежонебезпека, а також інтенсивні дощі, грози, град, шквали, смерчі. Так явища відбуваються з різною частотою на всій території України.
Стихійні метеорологічні явища – це атмосферні явища, які за інтенсивністю, періодами виникнення, тривалістю та площею поширення можуть завдавати або завдавали збитків господарству та населенню*121. В Україні ці явища спостерігаються майже щороку у будь-якому регіоні. Найпоширеніші з них такі:
*121: {Там само. – С. 201. }
– сильні дощі. Найчастіше (імовірність 95-100%) вони випадають в Карпатах і зумовлюють селеві потоки, лавини та зсуви;
– сильні хуртовини, снігопади. Хуртовини пов’язані з переміщенням південних циклонів із півдня та південного заходу. Погана видимість під час хуртовин та сильні снігові замети створюють багато труднощів як в експлуатації різних видів транспорту, так і в роботі на будівельних об’єктах;
– сильний вітер (із максимальною швидкістю понад 25 м/с), шквали, смерчі. Найчастіше такий вітер спостерігається у гірських районах, а також на Донецькій, Волинській та Подільській височинах;
– тумани – це накопичення завислих у приземному шарі атмосфери крапель води або кристалів льоду, що погіршує горизонтальну видимість на відстань до 1 км. За інтенсивністю розрізняють тумани дуже сильні (видимість становить менше 50 м), сильні (50-200 м), помірні (201-500 м) та слабкі (501-1000 м).
Негативний вплив туманів на діяльність людини і стан навколишнього природного середовища відображається на тому, що:
– затримуються та відміняються авіарейси;
– ускладнюється робота залізничного, річково-морського транспорту;
– зупиняється рух на автострадах;
– збільшується забрудненість у містах унаслідок накопичення в повітрі продуктів промислових викидів;
– посилюються процеси корозії, гниття та інші на наземних предметах у зв’язку з осіданням на них крапель туману.
Гроза – це комплексне атмосферне явище, що супроводжується електричними розрядами, значними опадами й часто градом. Гроза належить до небезпечних явищ, дія котрих може завдавати значних збитків діяльності й навіть загрожувати життю людини. В основному це явище спостерігається з травня до вересня. їхня повторюваність у цей період майже на всій території України становить 96-97 % від загальної кількості, а на півдні країни та в Криму – 91-94 %. Узимку грози можливі лише іноді. Мінімальна тривалість однієї грози становить 10-15 хв, а максимальна – 10-15 год (у горах – до 40).
Градом, називають округлі або неправильної форми частинки льоду, що випадають здебільшого у теплий період року з потужних купчасто-дощових хмар зі значним вертикальним рухом і високим вмістом вологи. Град завдає значних збитків сільському господарству: пошкоджує посіви, виноградники, плодові дерева на великих площах. Величина збитків залежить від розміру градин, їх щільності й інтенсивності випадання. В Україні переважає випадання дрібного інтенсивного граду. Великий град (діаметр частинок 20 мм і більше) – стихійне метеорологічне явище, яке завжди завдає значної шкоди. Градини діаметром 30 мм і більше можуть взагалі знищити посіви і навіть побити дрібну худобу; повторюваність такого граду в Україні становить майже 20 %. У середньому влітку на території України град випадає через день у будь-якому районі, а у травні в окремі роки – кожного дня*122.
*122: {Клімат України/За ред. В. М. Ліпінського, В. А. Дячука, В. М. Бабіченко. – К.: Вид-во Раєвського, 2003. – С. 223.}
Шквал – це короткочасне різке збільшення швидкості вітру, що утворюється у купчасто-дощових хмарах, супроводжується зміною напряму вітру та спостерігається під час гроз і злив. Під час шквалу ламаються дерева, знищуються сільськогосподарські культури, руйнуються будівлі, іноді навіть можливі людські жертви. Повторюваність шквалів в Україні має чітко виражений річний хід (табл. 9.2). Найбільш шквалонебезпечним регіоном є південь (зокрема, Одеська область) – понад 6 шквалів у середньому за рік. У Херсонській області та в Криму їх дещо менше (4-6), на крайньому заході (Львівська і Волинська області) – від 2 до 4, у центральних і північних областях та на сході – менше 2.
Таблиця 9.2. Повторюваність шквалів на території України за рік, % *123
*123: {Там само. – С. 225. }
| Шквал | І | II | III | IV | V | VI | VII | VIIІ | IX | X | XI | XII |
| Сильний | 1 | 1 | 6 | 5 | Б | 21 | 29 | 12 | 8 | 7 | 3 | 1 |
| Помірний | 2 | 1 | 5 | 5 | 12 | 24 | 24 | 14 | 6 | 4 | 2 | 1 |
| Слабкий | 1 | 1 | 2 | 4 | 12 | 27 | 27 | 17 | 3 | 3 | 2 | 1 |
До найнебезпечніших стихійних атмосферних явищ на території України належить також смерч. Це вихор складної структури з вертикальною віссю, що опускається з нижньої межі потужних купчасто-дощових хмар до земної поверхні у вигляді білястої або темної воронки, яка обертається і характеризується значними швидкостями вітру, потужними низхідними та висхідними потоками, значною різницею атмосферного тиску від центру воронки до периферії, що у комплексі створює надзвичайну енергію смерчу.
На території України спостерігався смерч із такими параметрами:
– найбільша швидкість вітру в середині воронки, становила 50-70 мс-1 (може досягати 100-400 і більше мс-1);
– діаметр воронки – від 10 до 1500-2000 м;
– швидкість руху – від 10-20 до 30-35 мс-1;
– середня довжина шляху переміщення -10-15 км (можливо 100 км і більше);
– перепад тиску – 30-60 ГПа (можливо до 200-250 ГПа і більше).
Смерч спричинює катастрофічні руйнування внаслідок сили вітрового натиску і великої відмінності тиску між ним і навколишнім середовищем. В Україні смерчі переважно спостерігаються в теплий період року, найчастіше (34 % ) – у червні – липні, рідко – у травні і серпні. За останні 30-40 років у країні було понад 70 випадків смерчів. Це, звичайно, потребує врахування смерчонебезпечності території під час проектування, будівництва й експлуатації потенційно небезпечних промислових об’єктів, таких як АЕС, хімічні комбінати тощо.
Значної шкоди господарській діяльності завдають також пилові бурі. Пилова, або чорна буря – це явище, що спричинюється шляхом перенесення великої кількості пилу або піску сильним вітром і супроводжується погіршенням видимості. Пилова буря виникає за посушливої погоди та під час посилення швидкості вітру до значень, за яких відбувається видування з підстильної поверхні часток пилу або піску. На утворення пилових бур впливають:
– структура і ступінь зволоженості грунту;
– наявність і структура рослинного покриву;
– орографічні особливості території.
Масштаби збитків, завданих пиловими бурями, визначаються як їхньою тривалістю, інтенсивністю, частотою, так і розмірами території, яку вони охоплюють. Найчастіше сприятливі умови для виникнення пилових бур у Степу (ймовірність 80-100 %), а на північ та північний захід України їх частота зменшується. У межах країни розрізняють три осередки пилових бур*124:
*124: {Логвинов К. Т., Бабиченко В. Н., Куликовская М. Ю. Опасные явления погоды на Украине. – Л.: Гидрометеоиздат, 1972. – С. 97.}
– із центром біля Херсона – Каховки;
– у районі Луганська;
– у північно-західній частині Одеської області з центром біля Сарати – Болграда.
Тривалість пилової бурі змінюється у широких межах – від чверті години до декількох діб; найтриваліші з них спостерігаються у східній частині степової зони. У холодний період пилові бурі триваліші, ніж у теплий. Влітку імовірність їх виникнення незначна у зв’язку з тим, що поверхня грунту закріплена рослинами. Основними заходами боротьби з пиловими бурями є поєднання лісомеліоративних, агротехнічних та гідромеліоративних заходів з урахуванням умов формування цих бур.
Якщо йдеться про головні тенденції змін клімату України на початку XXI cm,, то слід зазначити, що клімат України значною мірою формується під впливом глобального клімату. З кінця XIX до початку XXI ст. глобальна температура земної кулі збільшилася загалом на 0,6 °С. Середня швидкість підвищення глобальної температури до 1970 p. становила 0,05 °С за 10 років, а в останні десятиріччя вона подвоїлася. Основна причина глобального потепління полягає у підсиленні природного парникового ефекту, що пов’язано з викидами в атмосферу парникових газів (вуглекислого газу, метану, оксиду азоту тощо).
У віковому ході аномалії глобальної температури виокремлюють три періоди з різними її змінами у часі*125:
– *125: {Клімат України/За ред. В. М. Ліпінського, В. А. Дячука, В. М. Бабіченко. – К.: Вид-во Раєвського, 2003. – С. 314.}
– первинне потепління (початок XX ст. – кінець 40-х років XX ст.), що характеризується інтенсивним підвищенням температури;
– період стабілізації (кінець 40-х – кінець 70-х років XX ст.), коли спостерігається відносна стабільність глобальної температури повітря на рівні значень кінця попереднього періоду;
– вторинне потепління (кінець 70-х років XX ст. – донині) характеризується новим інтенсивним збільшенням температури з “рекордними” значеннями в останні десятиріччя XX ст.
Варто зауважити, що глобальне потепління первинного періоду відбувалося під впливом літніх синоптичних процесів, що сприяли виникненню посух над територією Європи, а глобальне потепління вторинного періоду здійснювалося внаслідок процесів, що формували теплі зими.
Найтеплішим було останнє десятиліття, найхолоднішими – 1900-1930 і 1940 pp. Зміни річної температури в бік потепління за столітній період становлять у Поліссі та Лісостепу 0,7-0,9 °С, у Степу – 0,2-0,3 °С. Найінтенсивніше температура підвищується взимку та навесні. Передбачення найімовірніших змін регіонального клімату в XXI ст. свідчать про те, що в перші два десятиліття XXI ст. збільшення температури очікується в усі місяці й пори року. Зменшуватиметься також амплітуда температури повітря між сезонами року, особливо в східних та південно-східних регіонах України.
У період максимального глобального потепління клімату майже на всій території України, починаючи з 1975 р., простежується зменшення амплітуди коливання опадів з року в рік. Тобто режим зволоження стабілізувався і перебуває в межах кліматологічної норми. Найвологішими були періоди 1966- 1970 і 1976-1980 рр., коли річна кількість опадів сягала 120 % від норми. У період максимального потепління клімату України (тобто останнє десятиріччя) спостерігається збільшення частоти значних опадів – понад 20 мм/добу*126. Отже, загальною закономірністю зміни кількості опадів залишається значне коливання з року в рік, а також велика мінливість на території.
*126: {Клімат України/За ред. В. М. Ліпінського, В. А. Дячука, В. М. Бабіченко. – К.: Вид-во Раєвського, 2003. – С. 318.}
Зміни температурно-воложистого режиму в Україні та розвиток стихійних явищ, що й надалі становитимуть характерну особливість регіонального клімату, пов’язані зі змінами атмосферної циркуляції в усьому євроатлантичному регіоні. Вони зумовлені посиленим впливом Атлантики на територію України. У майбутньому клімат країни характеризуватиметься по годними і кліматичними аномаліями*127. За умов збереження у найближчі два десятиріччя XXI ст. стану глобального клімату на існуючому рівні, можливо, що клімат України наслідуватиме властивості регіонального клімату другої половини XX ст., зберігаючи ймовірність стихійних явищ.
*127: {Там само. – С. 319. }
Отже, регіональний клімат, тобто клімат України, – це одна з просторових реалізацій глобального клімату, оскільки кліматоутворювальні фактори (сонячна радіація, циркуляція атмосфери й океану тощо) мають не регіональний, а глобальний масштаб.
Окрім сонячної радіації та циркуляції атмосфери, важливим кліматоутворювальним фактором є підстильна поверхня, яка впливає на формування як регіонального клімату і мікроклімату, так і на формування глобального клімату за обсягами, структурою, фізичними та іншими властивостями. Вплив рельєфу на клімат різний; він визначається зміною висоти місцевості над рівнем моря, різноманітністю форм, крутизною схилів та їх орієнтацією щодо сторін світу та повітряних течій.
Особливо на метеорологічні показники впливає рельєф у горах: зі збільшенням висоти відбувається помітна зміна складових радіаційного балансу.
Окрім морів та річок, на місцеві особливості клімату України впливають також озера, водосховища, ставки і болота. Дуже важливим для формування клімату України є вплив грунтового і рослинного покривів. Як відомо, на рівнинній території з півночі на південь поступово змінюється співвідношення тепла й вологи, що зумовлює формування грунтів, розвиток певних геохімічних процесів та умови існування рослин. Українські Карпати та Кримські гори мають добре виражену вертикальну поясність.
Значну роль у формуванні клімату України відіграють атмосферна волога, її фазовий стан і вологообіг. Наявність водяної пари в атмосфері відображається на теплових ресурсах атмосфери та підстильної поверхні. До стихійних явищ, дія яких часто призводить до значних збитків у різних галузях економіки, належить сильний дощ, під час якого випадає 30 мм і більше опадів за 12 годин і менше. Сильні дощі спостерігаються в Україні кожного року. Крім цього, на діяльність людини та стан навколишнього середовища негативно впливають сильні снігопади.
Клімат України значною мірою формується під впливом глобального клімату. Отже, зміни температурно-воложистого режиму в Україні та розвиток стихійних явищ, що й надалі становитимуть характерну особливість регіонального клімату, пов’язані зі змінами атмосферної циркуляції в усьому євроатлантичному регіоні.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)