Дитяча психологія – Дуткевич Т. В. – Тема 14. Розвиток мовлення дитини від народження до 7 років
ПЛАН
1. Розвиток мовлення в немовлячому віці
1.1. Розвиток пасивного мовлення 1.2.Поява активного мовлення
2. Особливості мовлення дитини раннього віку
2.1. Засвоєння нових форм та функцій мовлення
2.2. Перехід від засвоєння лексики до засвоєння граматики
3. Характеристика мовлення дитини дошкільного віку
3.1. Засвоєння всіх сторін мови та функцій мовлення
3.2. Розвиток зв’язного мовлення дошкільника
Література
1. Авдеева Н. Н., Мещерякова С. Ю. Вы и младенец: у истоков общения. – М.: Педагогика, 1991. – 160 с.
2. Арутюнова А. Дошкольный возраст: Формирование грамматического строя речи // Дошкольное воспитание. – 1993. – № 9. – С. 58-65.
3. Ахунджанова С. Развитие речи дошкольников в продуктивных видах деятельности // Дошкольное воспитание. – 1983. – № 6. – С. 34-36.
4. БогушА М. Речевая подготовка детей к школе. – К.: Радянська школа, 1984. – 176 с.
5. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. – К.: Рад школа, 1986. – 152 с.
6. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974.- С. 232-257.
7. Общение и речь: развитие речи у детей в общении со взрослыми / Под ред. М. И. Лисиной. – М., Педагогика, 1985.
8. Морфофункциональное созревание основных физиологических систем организма детей дошкольного возраста / Под ред. М. В. Антроповой, М. М. Кольцовой. – М.: Педагогика. – 1983. – 160 с.
9. Проскура Е. В., Шибицкая Л. А. Как учить самых маленьких. – К.: Рад школа,1987.- 112 с.
10. Сохин Ф. А. Осознание речи дошкольниками и подготовка к обучению грамоте / Вопросы психологии. – 1974. – № 2. – С. 138-142.
11. Сохин Ф. А. Психолого-педагогические проблемы развития речи дошкольника / Вопросы психологии. – 1989. – № 3. – С. 39-43.
12. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.: Изд. Центр “Академия”, 1997. – С. 124-141.
13. Ушакова О. Развитие словесного творчества детей 6-7 лет // Дошкольное воспитание. – 1972. – № 9. – С. 22-32.
14. Чуковский К. И. От двух до пяти. / Соч. в двух томах. – М.: Изд-во “Правда”, 1990. – С. 73-404.
1. Розвиток мовлення в немовлячому віці
1.1. Розвиток пасивного мовлення
Мова – Це система знаків, що слугує засобом людського спілкування і діяльності мислення, способом вираження самосвідомості, зберігання та передачі від покоління до покоління досвіду. Мова існує і реалізується через мовлення.
Мовлення – Це форма спілкування за допомогою мови. Ця форма склалась історично в процесі матеріальної перетворюючої діяльності людей.
Функції мови: 1) комунікативна (регуляція поведінки – або власної, або іншої людини, або групи людей); 2) знаряддя інтелектуальної діяльності; 3) оволодіння суспільно-історичним досвідом; 4) форма існування суспільно-історичного досвіду; 5) національно-культурна (мова є ознакою кожного народу, слугує його консолідації); 6) знаряддя пізнання (використовуються в міркуваннях, в теоретичних відкриттях).
Функції мовлення: 1) емотивна (вираження емоцій); 2) волевиявлення; 3) поетична, естетична; 3) магічна (заклинання, заговори); 4) фатична (встановлення контакту); 5) номінативна (найменування предметів); 6) корекція і доповнення немовленнєвої діяльності.
Види мовлення: Розрізняються мовлення зовнішнє (доступне сприйманню оточуючих) та внутрішнє (непомітне, беззвучне мовлення про себе). Зовнішнє мовлення поділяють на: 1) монологічне (усне і писемне), або комунікативне активне; 2) діалогічне або комунікативне реактивне.
Мовлення тісно пов’язане із іншими пізнавальними процесами. Саме мовлення зумовлює розвиток специфічно людських видів мислення, уваги, сприймання, пам’яті.
Немовлячий вік названий так з огляду відсутності активного мовлення у спілкуванні дитини з оточуючими у перший рік життя. Тому цей період вважається підготовчим для засвоєння активного мовлення. Мовний апарат дитини становить частину її організму, отримувану від народження. Водночас дитині необхідно навчитись володіти своїм мовним апаратом.
Підготовчий період у засвоєнні мовлення відіграє надзвичайно важливу роль у подальшому розвиткові як цього пізнавального процесу, так і психіки взагалі. При цьому дорослі часто недооцінюють цей віковий період для розвитку мовлення, адже дитина ще не говорить. Психологи доводять, що відсутність повноцінного спілкування дорослого з дитиною з обов’язковим використанням мовлення, опора на хибний принцип “раз мовчить дитина і не розуміє слів дорослого, то навіщо з нею розмовляти”, призводять до подальших значних ускладнень у розвитку психіки дитини, як це спостерігається у дітей, від народження позбавлених батьківського піклування.
Пасивне мовлення розвивається раніше активного. Перші реакції на слова дорослого виявляються після 20 днів життя як зосередження на голосі дорослого. На 2-у місяці життя малюк припиняє крик під впливом “розмови” з ним, зосереджуючись на обличчі дорослого. Спочатку голос дорослого нерозривно пов’язаний для дитини з його виглядом, є ознакою близької людини. Незнайомий голос викликає занепокоєння дитини. Ці перші реакції пов’язані не зі змістом мовлення, а із його тембром, тоном, інтонацією, ритмом. Будь-яке за змістом мовлення, супроводжуване агресивними жестами, негативними емоціями, роздратуванням та відповідною мімікою, викликає у малюка незадоволення, плач. З другого півріччя немовля здатне встановлювати зв’язок між знайомим словом і предметом, що є важливою умовою розуміння. Так, дитина шукає поглядом предмет, який назвав дорослий: “Де м’ячик?”. На основі реакції зосередження та здатності дитини співвідносити слова із позначуваними предметами виникають передумови слухання. Малюк зосереджується на розмовах між дорослими, під час читання дорослим ритмічних пісень або віршів.
У розумінні дитина спирається на жести й міміку дорослого, які легше співвідносяться з оточуючою ситуацією. Якщо у півроку малюк тягнеться до дорослого, повзе до нього у відповідь на звертання до нього за допомогою жесту, то на своє ім’я дитина відгукується тільки до кінця 1-го року.
Розвиток моторики дитини розширює її можливості в управлінні своїм тілом та в оперуванні оточуючими предметами, у цей процес включається мовлення. У 2-му півріччі малюк займає основні положення тіла при їх називанні дорослим (“сідай”, “повернись”, “йди”, “стій”, “встань”), виконує знайомі рухи (“повітряний поцілунок”, “долоньки”, “до побачення”).
Під впливом слова дорослого з 6-ти міс. дитина направляє своє сприймання предметів: малюк шукає навкруги себе названий дорослим предмет, знаходить його, бере у руки. Спочатку дитина проявляє здатність знаходити названий дорослим предмет, що має фіксовану локалізацію – наприклад, годинник стоїть на поличці, а якщо переставити його на шафу, дитина знайти не може. До кінця 8 місяця перестановка предмету вже не заважає дитині знайти його. До кінця 1-го року тривають прояви такої особливості: якщо дещо змінити зовнішній вигляд предмету (повернути годинник тильною стороною), дитина його не помічає. В оперуванні предметами, в ініціюванні дій з ними дитина реагує на слова дорослого. Вже у 9-10 міс. малюк виконує прості інструкції: “дай кубик”, “тримай ложку”. Синхронність, яка спостерігається між змістом мовлення дорослого й діями дитини з предметами свідчить про її розуміння слів дорослого на основі встановлення зв’язку між предметом і його назвою. Це надбання є надзвичайно важливим для розвитку абстрагуючої функції мовлення, що дозволяє людині подумки оперувати предметами при відсутності практичних дій із ними.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)