Участь у діяльності кооперативу, як раніше зазначалось, здійснюється на засадах членства. Членами виробничого кооперативу можуть бути фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються

Управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До органів управління кооперативу належать також правління (голова)

1. Правове становище непідприємницьких товариств за законодавством України Цивільне законодавство України не містить загального визначення непідприємницьких товариств. Так, відповідно до ст. 85 ЦК ^підприємницькими товариствами є юридичні особи приватного права, які не мають на

Засновниками непідприємницьких товариств визнаються юридичні або дієздатні фізичні особи, які досягли 18 років, що ухвалили установчі документи відповідно до порядку та вимог спеціального закону, який передбачає особливості їх правового статусу. Засновниками окремих категорій товариств

Установчими документами відповідно до організаційно-правових форм непідприємницьких товариств є статут, засновницький договір або протокол установчих зборів. Статут непідприємницької організації оформляється у письмовому вигляді і має містити: 1) найменування непідприємницької організації та її організаційно-правову форму;

Порядок призначення членів наглядової ради визначається установчими документами організації. Перше таке призначення здійснюється засновниками. Наглядова рада складається щонайменше з трьох осіб, які є дієздатними. Голова наглядової ради обирається із складу ради відкритим голосуванням більшістю

Порядок призначення членів наглядової ради визначається установчими документами організації. Перше таке призначення здійснюється засновниками. Наглядова рада складається щонайменше з трьох осіб, які є дієздатними. Голова наглядової ради обирається із складу ради відкритим голосуванням більшістю

Право власності непідприємницьких товариств реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з’їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном можуть бути покладені вищими статутними

Для забезпечення статутної діяльності споживчий кооператив у порядку, передбаченому його статутом, створює пайовий, неподільний резервний, неподільний та спеціальний фонди. Пайовий фонд – майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів

Припинення діяльності непідприємницьких товариств здійснюється шляхом ліквідації та реорганізації. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) відбувається за рішенням загальних зборів членів у порядку, визначеному законодавством та статутом непідприємницьких товариств. У разі реорганізації права та

1. Загальні положення щодо участі держави у цивільних правовідносинах У науці цивільного права питання про правове становище держави становить важливу частину вчення про учасників (суб’єктів) цивільно-правових відносин та завжди викликало велику зацікавленість серед цивілістів.

Особливості участі Автономної Республіки Крим у цивільних відносинах Відповідно до ст. 134 Конституції України від 28 червня 1996 р. та ст. 1 Закону України “Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим” від 23 грудня 1998

Одним із актуальних питань щодо участі публічно-правових утворень у цивільних правовідносинах є питання щодо співвідношення публічно-правового утворення як самостійного учасника цивільних відносин та його органів, які діють від імені такого публічно-правового утворення. Незважаючи на

Загальні положення щодо відповідальності публічно-правових утворень Держава та територіальні громади відповідають за своїми зобов’язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернуто стягнення (статті 174 та 175 ЦК). При

1. Поняття юридичних фактів Підставою виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов’язують настання правових наслідків. Тому юридичні факти виступають як проміжна ланка

Усі численні юридичні факти в цивільному праві класифікуються залежно від їх індивідуальних особливостей, що дає змогу більш вільно орієнтуватися серед великої кількості юридичних фактів і більш чітко відмежовувати їх один від одного. Побудова цілісної

1. Загальні положення про правочини Відправним моментом у розумінні правочину є положення ч. 1 ст. 202 ЦК. України, згідно з яким правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та

У статті 216 ЦК сформульовані загальні правила щодо правових наслідків недійсності як нікчемних, так і оспорюваних правочинів. Визначальним тут є принцип, згідно з яким недійсний правочин не створює для сторін чи інших осіб правових

1. Поняття представництва У системі здійснення і захисту цивільних прав важливе місце посідає конструкція представництва. Фізичні та юридичні особи можуть вчиняти правочини на власний розсуд і власними діями або за допомогою інших осіб через

Підставою виникнення представництва є юридичний факт, з яким закон пов’язує виникнення правовідносин представника з особою, яку він представляє. ЦК закріпив широке коло юридичних фактів, які визнаються підставами виникнення представництва. Відповідно до ч. З ст.

Підставою виникнення представництва є юридичний факт, з яким закон пов’язує виникнення правовідносин представника з особою, яку він представляє. ЦК закріпив широке коло юридичних фактів, які визнаються підставами виникнення представництва. Відповідно до ч. З ст.

Питання правової природи інституту представництва в доктрині права отримало різні оцінки, що обумовило тривалу наукову дискусію з цього приводу. У вітчизняній доктрині права сформувалися дві основні концепції юридичної сутності представництва: концепція “дії” (“діяльності”) і

Обсяг повноважень та обмеження представництва Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Передбачене цією нормою (ч.

Обсяг повноважень та обмеження представництва Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Передбачене цією нормою (ч.

Представник діє в рамках наданих йому повноважень. Тому обов’язковою умовою будь-якого представництва є наявність у представника повноважень. За характером походження повноваження є суб’єктивним правом, яке делеговане представникові на підставі вказівки закону або волі особи,