Цивільне право України – Дзера О. В. – 8. Особливості розпорядження майном непідприємницького товариства, що припинило свою діяльність

Припинення діяльності непідприємницьких товариств здійснюється шляхом ліквідації та реорганізації. Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) відбувається за рішенням загальних зборів членів у порядку, визначеному законодавством та статутом непідприємницьких товариств.

У разі реорганізації права та обов’язки непідприємницьких товариств переходять до його правонаступників. Злиття непідприємницьких організацій в одну відбувається у двох формах: приєднання та об’єднання. Поділ непідприємницьких організацій здійснюється без процедури ліквідації і може реалізовуватись у таких видах, як виділення та поділ.

Непідприємницьке товариство ліквідується: за рішенням загальних зборів на підставі статуту або зборів уповноважених; за рішенням суду.

Підставами для ліквідації непідприємницької організації можуть бути: рішення вищого органу, до компетенції якого належить вирішення питань про ліквідацію організації; визнання організації банкрутом рішенням суду; зменшення кількості членів організації нижче норми, встановленої законодавством для такої організації; закінчення терміну, на який була утворена організація, якщо він був визначений установчими документами; рішення суду про примусовий розпуск організації.

Вищий орган непідприємницької організації приймає рішення про ліквідацію на підставі і за процедурами, визначеними статутом організації. Непідприємницька організація може бути ліквідована за рішенням суду на вимогу державного реєстратора за власною ініціативою чи за поданням іншого державного органу відповідно до законодавства України.

Суд може прийняти рішення про ліквідацію організації у разі, якщо: мета або діяльність організації суперечить Конституції України; діяльність непідприємницької організації не відповідає меті її утворення та вимогам зареєстрованого статуту; відбулось фактичне перетворення непідприємницької організації в організацію, що займається переважно економічною, господарською діяльністю; коли вищий статутний орган не може ухвалити рішення про ліквідацію організації відповідно до закону; коли кількість членів організації є нижчою за норму, встановлену законодавством для такої організації, і протягом більш як двох місяців організація не може збільшити свою чисельність до норм, визначених законодавством.

Ліквідація непідприємницьких товариств здійснюється комісією, призначеною органом, який прийняв рішення про його ліквідацію. Цим же органом визначається порядок діяльності ліквідаційної комісії. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління непідприємницьким товариством.

Ліквідаційна комісія зобов’язана провести роботу, пов’язану із стягненням дебіторської заборгованості і виявленням претензій кредиторів (з повідомленням останніх про ліквідацію), встановити порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заявлення претензій кредиторами, який не може бути меншим ніж два місяці з дня публікації інформації про ліквідацію. Ліквідаційна комісія проводить ліквідацію непідприємницького товариства у порядку, встановленому статтями 110-112 ЦК України.

Майно організації, що ліквідовується, після задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному цивільним законодавством, та повернення майна, яке використовувалось організацією на правах оренди чи користування, а також розподілу і серед осіб, що мають на це право відповідно до закону, передається за рішенням ліквідаційної комісії, спрямовується на статутні цілі або цілі, визначені вищим керівним органом, який прийняв рішення про ліквідацію організації, або розподіляється між членами непідприємницького товариства у порядку, визначеному статутом.

Припинення непідприємницьких організацій здійснюється в порядку, передбаченому ЦК України, з урахуванням особливостей, визначених окремим законом.

Наприклад, майно неподільного фонду кооперативу не підлягає поділу між його членами і передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям). При цьому у рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна. Власність кооперативних організацій є недоторканною і охороняється законом. Забороняється використання майна кооперативних організацій на цілі, не пов’язані з їх статутною діяльністю. Припинення діяльності об’єднання громадян може бути проведено шляхом його саморозпуску, примусового розпуску.

При ліквідації платоспроможної кредитної спілки вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) по-перше, задовольняються вимоги працівників кредитної спілки та членів ліквідаційної комісії, пов’язані з трудовими відносинами, та вимоги щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 2) по-друге, задовольняються вимоги за вкладами членів кредитної спілки на депозитних рахунках та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 3) по-третє, задовольняються вимоги щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); 4) по-четверте, задовольняються всі інші вимоги.

Якщо вартість майна кредитної спілки є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, передбаченому законом про банкрутство. Припинення діяльності кредитної спілки в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.

При ліквідації спілки залишок коштів резервного та додаткового капіталу після розрахунків із членами спілки та іншими кредиторами зараховується до Державного бюджету України.

8. Особливості розпорядження майном непідприємницького товариства, що припинило свою діяльність

Відповідно до ст. 20 Закону “Про свободу слова та релігійні організації” після припинення діяльності релігійних організацій майно, надане їм у користування державними, громадськими організаціями або громадянами, повертається його колишньому власнику. На майно культового призначення, що належить релігійним організаціям, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів. За відсутності правонаступників майно релігійної організації, що припинила свою діяльність, переходить у власність держави. У разі припинення діяльності релігійної організації у зв’язку з порушенням цього Закону та інших законодавчих актів України майно, що перебуває в її власності, за винятком культового, може безоплатно переходити у власність держави. Культове майно передається іншим релігійним організаціям.

Непідприємницьке товариство відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном. Порядок покриття завданих непідприємницьким товариством збитків визначається його статутом. Члени непідприємницького товариства відповідають за зобов’язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом або спеціальним законом. Непідприємницьке товариство не несе відповідальності за зобов’язаннями своїх членів.

Непідприємницьке товариство несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров’ю членів кооперативу – фізичних осіб, найманих працівників, унаслідок виконання ними своїх службових обов’язків.

Збитки, завдані непідприємницькому товариству внаслідок виконання рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб, а також унаслідок невиконання чи неналежного виконання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування передбачених законодавством обов’язків щодо цієї організації, підлягають відшкодуванню в установленому ЦК порядку. Спори з питань відшкодування збитків вирішуються у судовому порядку.

Членство у непідприємницьких товариствах припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті фізичної особи; ліквідації члена непідприємницького товариства – юридичної особи; припинення діяльності. Виключення з членів непідприємницького товариства може бути оскаржене до суду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Цивільне право України – Дзера О. В. – 8. Особливості розпорядження майном непідприємницького товариства, що припинило свою діяльність