Бюджетний менеджмент – Клець Л. Є. – 6.4. Касове виконання видаткової частини бюджету
Відомі два методи здійснення видатків Державного бюджету:
– відкриття кредитів;
– перерахування коштів з рахунків бюджету на рахунки головних розпорядників коштів.
1) Відкриття кредитів – базуються на авансуванні витрат на кредитній основі. Цей метод припускає не перерахування коштів головним розпорядникам, а дозвіл фінансовим органам на видачу коштів. Підстава для відкриття кредиту – бюджетний розпис.
Цей метод бюджетного фінансування використовувався в Україні до 1 липня 1993 року.
2) Здійснення видатків шляхом перерахування коштів з рахунків бюджету на рахунки головних розпорядників коштів. Перерахування коштів здійснюється тільки при наявності їх на даному рахунку в даний момент.
Підставою для перерахування коштів головним розпорядникам є затверджені в бюджеті суми видатків. Цей метод застосовувався в Україні в частині фінансування витрат місцевих бюджетів, а з 1 липня 1993 року і при здійсненні витрат з Державного бюджету.
Такий порядок бюджетного фінансування був введений відповідно до Указу Президента України № 219/93 від 18 червня 1993 року “Про порядок виконання Державного бюджету України”. Для цього у Національному банку України Міністерству фінансів для концентрації бюджетних коштів і проведення видатків був відкритий рахунок “Кошти Державного бюджету України”. З цього рахунку фінансування видатків здійснювалося у межах наявних фінансових ресурсів у Державному бюджеті України.
Для фінансування підприємств, установ та організацій бюджетної сфери були відкриті окремі поточні бюджетні рахунки для операцій з бюджетними коштами.
Для покриття тимчасових касових розривів Міністерство фінансів України на договірних засадах могло отримувати у Національному банку України внутрішньорічний кредит у розмірі до 10 відсотків від обсягу видатків Державного бюджету України на відповідний рік. Національний банк України щоденно надавав Міністерству фінансів України інформацію про залишки коштів на єдиному рахунку “Кошти Державного бюджету України”, а також щомісячні та річні звіти про доходи Державного бюджету України за підрозділами бюджетної класифікації.
Таким чином, починаючи з 1 липня 1993 року в Україні став застосовуватися єдиний метод здійснення видатків – шляхом Перерахування коштів з рахунків бюджету на рахунки розпорядників бюджетних коштів.
З утворенням Державного казначейства України наприкінці 1995 року функція обслуговування Державного бюджету за доходами та видатками перейшла до органів Державного казначейства.
З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету був здійснений поетапний перехід органів Державного казначейства на єдиний казначейський рахунок у Національному банку. Для цього відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 1721 від 15 вересня 1999 року була створена внутрішня платіжна система Державного казначейства.
Державне казначейство України Наказом № 3 від 22 січня 2001 року затвердило “Порядок касового виконання державного бюджету за видатками”.
За умови функціонування внутрішньої платіжної системи новий порядок касового виконання Державного бюджету за видатками був затверджений Наказом Державного казначейства України № 140 від 10 серпня 2001 року.
З метою приведення у відповідність до Бюджетного кодексу України, інших нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини та регламентують виконання державного бюджету за видатками, а також для вдосконалення процедур здійснення видатків Державного бюджету України Державним казначейством України розроблено Порядок обслуговування державного бюджету за видатками, який затверджено наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 року № 89 (далі – Порядок). Зазначений Порядок у повному обсязі запроваджений з 01 січня 2005 року. Накази Державного казначейства № 3 “Про затвердження Порядку касового виконання державного бюджету за видатками” та № 140 “Про затвердження Порядку виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи” втратили чинність.
Цей Порядок регламентує з урахуванням вимог Бюджетного кодексу:
– організацію взаємовідносин між органами Державного казначейства, розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів;
– розподіл обов’язків та відповідальності між ними в процесі виконання Державного бюджету України за видатками.
Для якісного та безперебійного обслуговування органами Державного казначейства розпорядників коштів здійснюється формування Єдиної бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів.
Порядок та правила формування головними розпорядниками коштів мережі розпорядників наступні:
1. Головні розпорядники бюджетних коштів до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів бюджету нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів за територіями (областями).
2. Розпорядники третього ступеня можуть бути включені або до мережі головних розпорядників або до мережі розпорядників другого ступеня. Не допускається включення їх одночасно до мережі головного розпорядника та розпорядника нижчого рівня за однією бюджетною програмою.
3. За 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники (крім розпорядників Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій і адміністрацій міста Києва і Севастополя) подають Державному казначейству України мережу установ, що одержують бюджетні кошти.
4. Державне Казначейство України узагальнює цю інформацію і доводить її до управлінь Державного казначейства.
5. До бази даних про мережі Державного казначейства України заноситься інформація тільки про головних розпорядників, а інформація про нижчих – до управління Державного казначейства.
6. Управління Державного казначейства, одержавши інформацію, групують її по районах та містах і формують базу даних за мережею установ.
7. У процесі виконання Державного бюджету до бази даних мережі розпорядників можуть вноситися зміни в наступних випадках:
– введення нової бюджетної установи або її вибуття;
– зміни реквізитів (назви або міста обслуговування бюджетної установи).
Державне казначейство України зміни оформлює реєстром та на електронних носіях доводить їх до відповідних управлінь, які вносять зміни до бази даних про мережу установ в розрізі територій.
8. Органи Державного казначейства України є користувачами мережі головного розпорядника бюджетних коштів, який несе відповідальність за достовірність даних, наведених у мережі.
Новий порядок обслуговування Державного бюджету за видатками з метою розподілення інформаційних і грошових потоків бюджетних коштів розмежував поняття “асигнування” та “відкриті асигнування”.
Згідно з Бюджетним кодексом “бюджетне асигнування – це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету”.
Порядок ввів новий термін “відкриті асигнування – це право, надане головним розпорядникам та розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня, щодо розподілу виділених асигнувань загального та спеціального фондів державного бюджету підвідомчим установам (одержувачам бюджетних коштів) та використання бюджетних асигнувань з урахуванням прийнятих зобов’язань. Відкриті асигнування забезпечуються ресурсами у порядку, визначеному Державним казначейством України.
Таким чином, відкриті бюджетні асигнування – це практично дозвіл на розподіл та використання бюджетних асигнувань розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів, який не передбачає переміщення грошових ресурсів. При цьому розподіл і переміщення відповідних бюджетних асигнувань здійснюється шляхом надання відповідної інформації. Откриті асигнування обліковуються на позабалансових рахунках 9 класу Плану рахунків обліку виконання бюджетів.
Розглянемо організацію роботи органів Державного казначейства з проведення операцій щодо відкриття асигнувань за загальним фондом державного бюджету та у частині інших надходжень спеціального фонду державного бюджету.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)