Банківські операції – Коцовська P. P. – ТЕМА 4.6. НАДАННЯ БАНКАМИ ІНШИХ ВИДІВ КРЕДИТІВ
– Суть здійснення факторингового кредиту.
– Ломбардний, консорціумний кредити.
Список рекомендованих джерел і літератури
1. Банківська справа: Теорія і практика: Навч. посіб. / С. М. Подік, В. І. Ігнатенко; За ред. С. М. Подіка. – К.: ФАДА, ЛТД, 2006.
2. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пухов-кіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.
3. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 311 с.
4. Господарський кодекс України. – К.: Парламентське вид-во, 2004. -192 с.
5. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001 – 602 с
6. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р.
7. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. – 3-тє вид. – К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. -500 с.
8. Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Соляр В. В., Маслов С. І. Основи банківської справи: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 410 с.
9. Словник банківських термінів. Банківська справа: термінологічний словник / А. Загородній, О. Сліпушко, Г. Вознюк, Т. Смовженко. – К.: Вид-во “Аконіт”, 2000. – 596 с.
10. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Атіка, 2004. – 416 с.
Глосарій
Консорціумний кредит – кредит, що надає позичальникові банківський консорціум, довгостроковий, на великі суми.
Ломбардний кредит – довготерміновий кредит під заставу (заклад) високоліквідного рухомого майна. Сучасною формою є кредит під заставу депонованих у банку цінних паперів.
Факторинг – придбання банком (чи фактор-фірмою) права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов’язаннями, скупленими в різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки на поставлені товари чи надані послуги.
4.6.1. Суть здійснення факторингового кредиту
Метою факторингового обслуговування є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат унаслідок затримки платежів, що пов’язує цю операцію з різновидом торговельно-комісійних операцій банків. З кредитною операцією факторинг пов’язує те, що постачальник отримує попередню оплату боргової вимоги у формі короткострокового кредиту.
Узагалі, відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, ухваленої 1988 року Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом, коли вона відповідає, як мінімум, двом із чотирьох ознак:
– наявності кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;
– ведення бухгалтерського обліку реалізації продукції;
– інкасування заборгованості (управління кредитом);
– страхування постачальника від кредитного ризику.
Факторинг конвенційний – це універсальна система факторингового кредиту, який виконує всі чотири вищезазначені функції. Клієнт у цьому разі відповідає лише за виробництво продукції.
Разом з тим у деяких країнах (в Україні також) використовують факторинг конфіденційний, що полягає тільки в обліку фактор-фірмою (банком) рахунків клієнта, виписаних ним на його боржників, та наданні кредиту в рахунок майбутньої сплати факторові боргів боржниками.
Розрізняють ще такі види факторингових операцій:
– за місцем проведення – внутрішні та міжнародні;
– за видом зобов’язань – прості та вексельні;
– за способом кредитування постачальника – попередня оплата й оплата на певну дату;
– за участі боржників в угоді – відкриті, закриті, інші.
Кожен банк, що займається факторингом, розробляє умови цього кредитування у своєму внутрішньому положенні про кредитування.
Основний принцип факторингу полягає в тому, що фактор купує у своїх клієнтів їхні дебіторські вимоги до покупців, оплачує їм від 80 до 90% суми вимог, решту 10-20% клієнти одержують після сплати боргу покупцями. Таким чином компенсується кредитний ризик банку.
Клієнтами факторингових фірм виступають найчастіше малі та середні торговельно-промислові компанії, торговельні агенти, дилери.
Взаємовідносини між банком-фактором і клієнтом-постачальником регулюються угодою про факторингове обслуговування.
Перед укладенням угоди в банк подають заяву і всі документи для кредитування, а також документи, що вказуватимуть про фінансовий стан клієнта, сферу його діяльності, вид реалізованої продукції, кон’юнктуру ринку (рис. 4.10).
Рис. 4.10. Послідовність здійснення факторингової операції:
1 – відвантаження товару і виставлення покупцеві платіжної вимоги;
2 – пересилання платіжної вимоги факторові;
3 – оплата платіжної вимоги постачальникові (80-90%);
4 – перерахування покупцем суми платіжної вимоги;
5 – оплата решти вартості вимоги мінус комісійні
За здійснення факторингу банк стягує із постачальника відповідну плату, яка залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, ступеня ризику, на який наражається фактор, а також від строку повернення боргу покупцем.
Використання факторингу для постачальника вигідне тим, що:
– прискорюється товарообіг;
– зменшується ризик неплатежів;
– поліпшується процес інкасування боргів;
– зменшуються витрати, пов’язані з обліком та інкасацією боргів.
Фактор при здійсненні факторингових операцій розширює коло операцій та клієнтів, диверсифікує доходи і ризики.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)