Загальна психологія – Максименко С. Д. – Поняття про творчість
Ключові поняття теми:
Теорії творчості, поетична душа, механізми творчості, відкриття, винахід, художній образ, види енергії, види станів, відображення невідчутного, порівняння і оцінки, відображення неіснуючого, натхнення
Поняття про творчість
Психологія, переживаючи піднесення, інтегруючи знання, зберігаючи свою цілісність, знаходячи все у всьому, прагне пояснити внутрішній світ людини творчої. Пояснити людину, яка виконує (або намагається виконати) своє природне покликання – стати творцем.
Людина творча – homo creator, людина діюча – людина, здатна творити. Оскільки здатність до творчості – головна властивість людини. Якраз здатність до творчості і відрізняє людину від тварини.
Людина може бути дуже розумною і розсудливою, обмірковувати кожний свій крок (уявляєте, скільки вона завдає роботи своєму мозкові?), – і лишатися виконавцем, або (якщо вам більше подобається) – мовлячою машиною. (За часів Платона не було поняття “машина”, тому він говорив інакше: знаряддя, яке говорить.)
Людина може читати дуже розумні книжки, насолоджуватися прекрасним, зберігати у своїй пам’яті прірву відомостей з будь-яких галузей знань, досягти вершин розвитку інтелекту, але при цьому не змінити світ навіть на крихту. Тому що вона більше ерудит, споживач (енергії або інформації), ніж виконавець: вона – суддя, охоронець, елемент у ланцюжку, який з’єднує людину з ноосферою – хто завгодно, тільки не творча людина.
Людина може бути малоосвіченою; вона може мати вельми туманні уявлення про загальну культуру; її пам’ять може бути “з дірками” і тому бідною на інформацію; у звичайній бесіді ви навряд чи роздивитесь її розум; та й про розсудливість їй не заважало б подбати, попрацювати над собою.
Але як тільки перед нею з’являється задача (пізнавальна, моральна або естетична) – вона не обмірковує її, не аналізує, не ходить навколо, збираючи інформацію, – вона відразу ж починає її розв’язувати – діяти.
І, уявіть собі, – виходить! Створюється нове. Тільки так! – адже вона творець.
Разом з тим наука, захоплена диференціюванням, розчленувавши на елементи людину, як машину, приписала кожному органу людини певну функцію. Вухо необхідне людині, щоб чути, рука потрібна, щоб щось робити, серце – щоб штовхати кров, м’яз, щоб рухатись, і так кожний її орган.
А про орган творчості, його будову і розвиток вона нічого не говорить.
Основні теорії творчості
Ось декілька поглядів на процеси творчості.
Інтуїтивізм – знання в людини виникає без усвідомлення шляхів і умов його появи, і тому творчість розглядається як “осяяння”, “бачення істини” – інсайт. Інтуїція протиставляється дискурсивному, логічному мисленню, раціональному знанню. У творчому процесі людина в стані натхнення зливається зі створюваним предметом і тоді протилежності між ними зникають.
Теорія неусвідомлюваної творчості – акти і стани людини, які є відображенням дійсності, але вона не усвідомлює цього і не може відтворити шляху творчості; надсвідоме, нсусвідомлені установки і мотиви – неусвідомлювані регулятори способів дій. Дій автоматизованих, зумовлених неусвідомленими образами, субсенсорними сприйманнями, які спрямовують людину до доцільних дій.
Теорія конструктивного інтелекту-розуміння (апперцепція), осягнення як результат вияву розумових здібностей, які пов’язані: з системою розумових операцій, зі стилем і стратегією розв’язання проблем, з особливостями індивідуального підходу і осмислюванням: а) завдань, б) задач, в) проблемних ситуацій, що вимагають пізнавальної активності і напруження розуму.
Концепція стратегіальної організації творчих процесів особистості, здатної застосовувати стратегії і тактики творчої діяльності (В. О. Моляко)
Теорія детермінуючих тенденцій, яка включає окремі напрями:
– системний детермінізм – залежність предмета в цілому від його окремих елементів і навпаки – залежність окремих елементів від властивостей цілого;
– вплив типу зворотного зв ‘язку – наслідок впливає на причину, яка його зумовила;
– статистичний – за однакових причин виникають різні ефекти в межах статистичних закономірностей.
Цільовий детермінізм – мета, що випереджає результат і відіграє роль закону, який визначає шлях її досягнення, а також надає інформацію про якості (кількості) предмета творчості.
Механічний детермінізм – подібне пізнається подібним, людська душа і тіло, свідомість і діяльність уподібнюються машинам, механізмам.
Психологічний детермінізм – уявлення про те, що рівень активності свідомості і творчості зумовлюється образом життя людини, діяльністю – психосоціальною активністю – як окремі механізми.
Серед них важливе місце посідають принципи:
А) зовнішні чинники діють за посередництвом внутрішніх умов (С. Л. Рубінштейн);
Б) дія “внутрішнього через зовнішнє”;
В) пояснення психіки через діяльність: діючи і перетворюючи світ, людина змінює і перетворює саму себе;
Г) вростання в культуру людства (за Л. С. Виготським);
Д) наслідування як форма опанування суспільного досвіду, досвіду інших людей або наслідування неодухотворених предметів. Людина
Творить, як творить сама природа, – гасло епохи Ренесансу;
Е) засвоєння – процес поєднання чужого досвіду і власних досягнень;
Ж) дійова детермінація – психіка і свідомість є органами діяльності, від рівня розвитку яких залежить продукт творчості.
А тепер будемо шукати аналогії.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)