Українське цивільне право – Заіка Ю. О. – 36.4. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду (ст. 1176 ЦК)
Законодавцем встановлені особливі правила відповідальності за шкоду, заподіяну фізичній особі актами влади у сфері специфічної діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
У ст. 1176 ЦК України встановлені особливі умови відповідальності за шкоду, що заподіяна фізичній особі незаконними діями правоохоронних органами. Ця шкода відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб цих правоохоронних органів.
Специфіка діяльності правоохоронних органів на відміну від інших інститутів державної влади полягає у тому, що вони безпосередньо не регулюють суспільні відносини, а забезпечують належний порядок у процесі регулювання цих відносин.
Кримінально-процесуальне законодавство надає правоохоронним органам право затримувати підозрюваних, обвинувачених, обирати як запобіжний захід тримання під вартою чи підписку про невиїзд, не вимагаючи неспростовних доказів вини затриманих чи заарештованих осіб. Тому законодавець намагається надати певні гарантії захисту фізичній особі від незаконних дій правоохоронних органів.
До цих незаконних дій законодавець відносить такі: .
– незаконне засудження;
– незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;
– незаконне застосування запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд;
– незаконне затримання;
– незаконне накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Заподіяна фізичній особі цими незаконними діями шкода відшкодовується державою незалежно від вини правоохоронних органів.
Винятком є положення, зазначене у п. б ст. 1176 ЦК України, згідно з яким шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення у цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі у разі встановлення у діях судді (суддів), які вплинули на винесення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Водночас, на відміну положень Закону України від 1 грудня 1994 р. “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду”, шкода, завдана такими діями правоохоронних органів як незаконне проведення під час розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади), незаконне проведення оперативно-розшукових та інших дій, підлягає відшкодуванню на загальних підставах (ст. 1166,1172 ЦК України).
Чому саме на державу покладена відповідальність за ці незаконні дії?
По-перше, саме держава виступає гарантом таких особистих немайнових благ як право на життя, особисту недоторканність, свободу, недоторканність житла, свободу пересування, честь, гідність та інші.
По-друге правоохоронні органи є державними інститутами, що діють від імені держави.
По-третє, вина правоохоронних органів може бути і відсутня. Наприклад, особа була засуджена на підставі надання завідомо неправдивих показів свідків чи висновку експерта, але потерпілому шкоду необхідно відшкодувати.
По-четверте, у держави більше можливостей поновити у повному обсязі порушені права (зарахувати трудовий стаж, повернути нагороди, поновити військове звання тощо).
По-п’яте, така конструкція відповідальності, коли за шкоду відповідає держава, а не конкретна особа, не обмежує творчої ініціативи працівників правоохоронних органів, які мають право на допустимий професійний ризик.
Право на відшкодування шкоди виникає у громадянина:
– при винесенні постанови судом виправдувального вироку;
– у разі скасування судом незаконного вироку суду;
– у разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, за відсутністю у діяннях складу злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Закриття кримінальної справи на підставі нереабілітуючих обставин (амністія чи помилування, закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності), примирення з потерпілим, перекваліфікація злочину на менш тяжкий, зменшення покарання не дає права на відшкодування шкоди.
Не має права на відшкодування шкоди особа, яка шляхом самообману перешкоджала з’ясуванню істини і цим сприяли проведенню щодо неї незаконних дій, зазначених у ст. 1172 ЦК. Не може вважатися самообмовою відмова від надання показань. Якщо вироком суду засвідчено, що самообмова мала місце внаслідок застосовування до особи незаконних методів проведення слідства (фізичного чи психічного насильства), то заподіяна такій особі шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ст. З Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду від 1 грудня 1994 р. громадянину відшкодовується:
– заробіток та інші доходи, які він втратив унаслідок незаконних дій;
– майно (зокрема гроші, грошові вклади і відсотки з них, цінні папери та відсотки з них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене у доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
– штрафи, стягнуті на виконання рішення суду, судові та інші витрати, сплачені громадянином;
– суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги;
– моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії правоохоронних органів завдали моральної втрати громадянину, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Так, працівник міліції П. був звинувачений у вбивстві неповнолітньої і 27 днів утримувався під вартою, а потім був звільнений. П. звернувся до Луцького міського суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. Обгрунтовуючи розмір моральної шкоди, П. зазначив, що його водили по місту під вартою, зокрема на його роботі і на роботі дружини. Під час обшуку в квартирі сусіди запрошувалися понятими. Його обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину отримало широкий розголос у місті. Внаслідок його репутація значно постраждала. Суд частково задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, стягнувши суму, еквівалентну на той час 8 тис. доларам США. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.
Громадянин звільнений з роботи (посади) у зв’язку а незаконним засудженням поновлюється на колишній роботі (посаді), а при неможливості (підприємство ліквідоване) йому надається інша підходяща робота. Термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час відсторонення від роботи зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.
Якщо громадянин був позбавлений військових, наукових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлюються звання і повертаються нагороди.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)