Цивільне право України. Особлива частина – Дзера О. В. – Відшкодування шкоди, заподіяної актами влади
Відшкодування шкоди, заподіяної актами влади
ЦК України 2003 року розвинув положення ст. 56 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди” завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Питання відшкодування шкоди, завданої актами влади, в ЦК України врегульовані у трьох статтях гл. 82. Це ст. 1173 “Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування”, ст. 1174 “Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування” та ст. 1175 “Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності”.
У теорії цивільного права норми, що містяться у вищевказаних статтях, прийнято називати правилами про спеціальний делікт – шкоду, заподіяну актами влади. Підставами для виділення даних випадків в окремий (спеціальний) делікт є як особливості застосування до нього загальних умов позадоговірної відповідальності, так і спеціальних умов, додатково встановлених законом.
Основна специфіка даного спеціального делікту полягає у суб’єктному складі заподіювачів шкоди. Суб’єктами заподіяння шкоди в даному випадку виступають:
– органи державної влади, тобто створені відповідно до Конституції України і правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради й Ради міністрів Автономної Республіки Крим органи, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян”.
– органи влади Автономної Республіки Крим, тобто органи влади, які наділені повноваженнями вирішувати питання АРК місцевого значення (Верховна Рада АРК, Рада міністрів АРК тощо).
– органи місцевого самоврядування, тобто створені на підставі Конституції України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” як представницькі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні та обласні ради) та їх виконавчі органи, так і органи самоорганізації населення (п. 4 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України).
– посадові та службові особи відповідних органів. Легальне визначення посадової особи надається ст. 2 Закону України “Про державну службу”, відповідно до якої посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Поняття “службова особа” визначається у Примітці І до ст. 364 Кримінального кодексу України. Отже, службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.
Певними особливостями характеризується і така загальна умова відповідальності, як протиправність актів влади. У статтях 1173-1175 йдеться про “незаконні” рішення, дію чи бездіяльність органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб, а також про прийняття вищезазначеними органами “незаконного” нормативно-правового акта, який було скасовано.
В українському деліктному праві, як і в праві більшості країн континентальної Європи, застосовується система генерального делікту, відповідно до якої будь-яке заподіяння шкоди визнається протиправним і тягне за собою обов’язок заподіювача відшкодувати таку шкоду, якщо він не доведе свою уповноваженість на її заподіяння. У сфері, що розглядається, діє, проте, протилежне правило, а саме: будь-який акт влади визнається законним, у тому числі і той, яким заподіяно шкоду. Отже, для відшкодування шкоди необхідно визнати акт влади незаконним. В разі якщо шкода заподіяна внаслідок прийняття органом влади незаконного нормативно-правового акта, вона підлягає відшкодуванню лише в тому випадку, коли такий нормативно-правовий акт визнано у відповідному порядку незаконним і скасовано (ст. 1175 ЦК України).
(2 votes, average: 3,00 out of 5)