Спеціальне документознавство – Кислюк К. В. – Тема 6. Документаційне забезпечення електронного управління
План викладу
6.1. Основні критерії до е-управління. Стан е-управління в Україні та світі.
6.2. Документування вхідних е-документів.
6.3. Опрацювання е-документів.
6.1. Основні критерії до е-управління. Стан е-управління в Україні та світі
Електронне управління (е-управління) – це здійснення управлінських функцій і супутнього документообігу через сучасні телекомунікаційні мережі. Е-управління являє собою принципову форму суспільного керування та справочинства, що відповідає стану сучасного інформаційного суспільства.
Головним показником розвиненості с-управління є ступінь інтерактивності. Безпосередньо портали органів державної влади й місцевого самоврядування підрозділяються на 4 щаблі:
1. Інформативний рівень, який включає загальну інформацію про організації плюс смуга новин.
2. Однобічна інтерактивність. Рівень, на якому публічні он-лайнові служби дають можливість часткового застосування он-лайн послуг, наприклад, скачування зразків для їхнього заповнення й наступного відправлення звичайною поштою.
3. Двостороння інтерактивність. Можливість електронного використання офіційних електронних форм для початку процедури надання послуги.
4. Трансакційний. Дає можливість через веб-портал одержувати кожну з послуг, що надається держорганом без використання електронних носіїв. Вимагає обов’язкового використання електронного підпису.
Лідером у розвитку систему е-управління є США й Канада, де 2/3 трансакцій здійснюються в електронній формі, а спектр державних е-услуг перевищує 130. Навіть школа для 4-х учнів, розташована на острові в океані, була з’єднана з Інтернет спеціально прокладеним кабелем. У країнах Євросоюзу ці показники коливаються біля позначки 50 %. В інших регіонах ступінь охоплення е-управлінням був значно нижчим за окремими винятками (Сінгапур).
.Чисельність активної української Інтернет-аудиторії на кінець першого десятиліття XX ст. складала: 4,5-5 млн. користувачів (10 % від загальної кількості населення), пасивної – перевищувала 11 млн. Однак послугами високошвидкісного Інтернету в Україні користується лише кожна десята родина. Попри наявність 55 млн. абонентів стільникового зв’язку, мобільний доступ до Інтернет-мереж 3-го покоління мають лише 150 тис. з них. У національному домені мережі Інтернет налічується близько 200 тис. реальних хос-тів, 40 тис. веб-сайтів і щодня з’являється до 50 нових. При цьому в країні яскраво виражена цифрова нерівність. 60% користувачів зосереджені у великих містах, до 20 % – жителі Києва. У сільській місцевості мають можливість користуватися Інтернетом менше 10% мешканців!
За різними показниками розвиненості е-управління Україна посідає від 50 до 100 місця у світі. При цьому вона входить у двадцятку провідних експортерів програмного забезпечення.
Позиції України в е-управлінні закладено низкою національних доктрин, стратегій і програм, які регулярно приймаються з кінця 1990-х рр. Усього розвиток інформтехнологій регулюється більш ніж 40 нормативно-правовими актами.
Сьогодні діє програма “Електронна Україна” на 2005-2012 р. Вона передбачає наступні напрямки діяльності:
O створення належної нормативно-правової бази (Інформаційний кодекс);
O розвиток системи телекомунікації та національної складової в мережі Інтернет;
O становлення мобільного зв’язку третього покоління;
O забезпечення колективного доступу до Інтернет &; розрахунку один пункт на 20 тис. громадян;
O повсюдний перехід на повністю цифровий формат;
O упровадження інформаційних технологій в усі сфери життя;
Подача податкових декларацій і статистичної звітності в електронній формі;
O масове поширення терміналів для використання ідентифікаційних карток з убудованим мікропроцесором;
O впровадження системи дистанційного контролю за об’єктами, що рухаються (зв’язок, спостереження, навігація);
O створення загальнодержавних інформаційно-маркетингових центрів.
Основою е-управління в Україні є урядовий вебпортал, що складається з окремих веб-порталов центральних органів державної влади. Цим порталом щомісяця користується близько 1,5 млн. чоловік. Він знаходиться на першому, інформативному рівні інтерактивності. який передбачає лише пасивне споживання інформації з управлінських мережних ресурсів.