Релігієзнавство – Мозговий Л. І. – 3. Неорелігії в Україні
Виникнення нетрадиційних релігій в Україні має свою історію. Слід зазначити, що, по-перше, частина нетрадиційних культів експортується в Україну з інших країн (наприклад, Свідки Єгови), по-друге, виникають і власні неорелігійні течії (Біле Братство, Рун-віра).
Руйнування радянського простору супроводжувалося глибокою соціально-економічною кризою та політичною нестабільністю. Мільйони людей опинилися на межі виживання і в ситуації ідеологічної дезорієнтації. Колишні радянські ідеали-ідоли були знищені, а нових ніхто не запропонував. Це породило соціальний песимізм і відчай. Традиційна для України православна церква за часів атеїзму втратила свої позиції, сама переживала інституційну кризу і тому не досить активно запропонувала українцям свою опіку. Варто згадати, що внаслідок певних політичних подій у самому православ’ ї не було єдності між Українською Православною Церквою Московського Патріархату (УПЦ МП) і Українською Православною Церквою Київського Патріархату (УПЦ КП). Як наслідок, Україна стала ареною для виникнення і поширення нових релігій.
Контингент релігійних організацій нового напряму в Україні складають переважно люди з невисоким рівнем освіти, часто з порушеними соціальними зв’ язками (непрацюючі, домогосподарки, пенсіонери, розлучені і самотні) або ті, що відмовилися від виконання громадського обов’ язку (відмова від служби в армії, від присвоєння ідентифікаційного коду тощо). В Україні спостерігається соціальна поляризація суспільства, тому що середній клас знаходиться у стані формування. Серед прихильників нових релігійних організацій переважно люди незаможні, які приходять за співчуттям, підтримкою, інколи і за матеріальною допомогою.
Серед прихильників нових релігій в Україні варто виділити три групи:
1. Помірно віруючі. Це не сталий контингент організації. Люди, які знаходяться у стадії пошуку, допускають внутрішні сумніви, виступають проти радикалізму, інколи розчаровуються і втрачають зв’ язок з організацією.
2. Переконані віруючі. Знаються на догматиці і культовій практиці, є активними учасниками всіляких заходів, складають основу організації.
3. Фанатики. З нетерпимістю ставляться до інакомислячих. Критику організації сприймають як власну образу, схильні до екстремістських дій.
В Україні діє приблизно 6 тис. релігійних організацій (а це майже 5 млн адептів), з них близько 50 мають впливові центри за кордоном, які надають фінансову і організаційну допомогу. Організації, як правило, регламентують питання сімейно-шлюбних відносин, ставлення до влади, навколишнього світу, протиставляють свій “чистий” образ життя “гріховному” світу, по-своєму тлумачать заповіді, оспівуючи Бога в сучасних популярних мотивах. Ні у кого не викликає подиву священик з мікрофоном у руці на стадіоні чи на танцювальному майданчику. Сучасні релігійні організації не ігнорують надбання науково-технічного прогресу, діти безкоштовно отримують ази комп’ ютерної грамоти, вивчають іноземні мови, спілкуються з іноземними місіонерами. Слова “секта”, “гіпноз”, “релігійний авторитаризм” не популярні. У суспільстві панує стан не-орелігійної ейфорії, що викликає настороженість православних священників. Ніхто не хоче, щоб його “рятували із секти”.
Спостерігаючи одне з новітніх богослужінь, помітили, що чим артистичніший пастор, чим талановитіше він жестикулює і розмахує Біблією, фанатичніше і голосніше звертається до неба, чим більше децибелів видобувають церковні музиканти зі своїх електроінструментів, тим сильніші почуття слухачів і щиріші пожертви. Здавалося, що бажання знову і знову пережити подібні емоції і відчуття єднання спонукатимуть ще раз відвідати служіння. В релігійних общинах учасників знають персонально, завдяки чому релігійна громадськість опікується життям своїх “сестер” і “братів”: і продуктами допоможе, і ліками, і недужого догляне.
В Україні діяльність нових релігійних організацій є надзвичайно різноплановою, наприклад, “Армія порятунку” (штаб-квартири в Києві, Донецьку, Харкові, Криму) завдяки переважно пожертвам із США, Швейцарії та Франції утримує три соціально-медичних центри для людей похилого віку, лікувально-реабілітаційний центр для наркоманів та алкоголіків. Представники деяких релігійних культів (сатаністи) здійснюють акти вандалізму. Східні (орієнталістичні) церкви пропонують новачкам оволодіти способами керування психічною енергією “кундаліні” і “ча-кри”. В колишніх палацах культури знахарки влаштовують платні сеанси зцілень, демонструючи релігійну атрибутику, ліцензії і сертифікати, з українських телеканалів віщують американські, африканські та інші проповідники, розраховуючи на громадян держави з тисячолітньою християнською традицією.
Це ситуація релігійного плюралізму, яка межує з анархізмом. Нові релігії, декламуючи піклування, допомогу і порятунок, часто експлуатують фізичну і психічну залежність людей.
Нові релігії в Україні – феномен, який чекає свого грунтовного вивчення. Вони ще не виявили себе повною мірою, адже мають зовсім дитячий вік свого існування. Але вже зараз їх можна поділити на дві групи. Перша – теократичні організації. Наприклад, Свідки Єгови, які сповідують не стільки дотримування таїнств та обрядів, скільки пропаганду віровчення “від домівки до домівки” і нагадують більше не релігійну організацію, а фірму, що організовує бізнес на релігії. Слід зауважити, що, на думку одних релігієзнавців, Свідки Єгови – це течія протестантизму, тобто традиційної релігії, на думку інших – варіант не сучасної, а старої нетрадиційної релігійності. Однозначно дана організація є новою для України. Друга – авторитарні, або хари-зматичні, організації (наприклад, Велике Біле Братство, Церква останнього заповіту).
Одним з найбільш сумнозвісних нових релігійних об’ єднань України стало “Велике Біле Братство” (1990), організатором якого і автором віровчення був Ю. Кривоногов, колишній співробітник Київського інституту людини. Проголосивши себе пророком Юоаном Свамі і живою богинею Марією Деві Христос свою дружину (Марію Цвигун), він у 1994 році відмовився від створеної ним організації і віровчення. Біле Братство мало вплив на долі багатьох людей в Україні.
Організація відповідала класичним характеристикам релігійного культу. Біле Братство нараховувало приблизно 1 тис. адептів, сповідувало зневагу до всіх існуючих богів, окрім Марії Деві Христос – живої матері Бога, яка ототожнювала себе з Софією (Премудрістю божою) і вважала, що Софійський собор у Києві присвячений саме їй. Послідовники повинні були одягатися у білий одяг, проповідувати вчення на вулицях, залишити сім’ ї і перебувати в комунах. Після трагічних подій 21 листопада 1993 року у
Києві, пов’ язаних з очікуванням оголошеного Страшного Суду, організатори секти були притягнуті до кримінальної відповідальності, а дехто навіть потрапив до психіатричних лікарень, потребуючи допомоги у соціальній реабілітації. На цьому історія Великого Білого Братства закінчилася.
Засновником ще однієї вітчизняної неорелігії був відомий літературознавець, лінгвіст, етнограф і краєзнавець, американський громадянин українського походження Л. Силенко (1965). РУН-віра (Рідна українська національна віра) має небагато прихильників, але викликає неоднозначний інтерес. Силенко не погоджується з датою прийняття християнства, наполягаючи на тому, що насправді вчення Ісуса Христа, віра в Нього, в Святу Трійцю були прийняті давніми українцями ще у 35-му році, коли Андрій Первозванний з’ явився на Дніпрі серед скіфів-орачів і став проповідувати Слово Господнє, а потім поставив дерев’ яний Хрест на Старокиївській горі, де сьогодні височить Андріївська церква. Українські жреці-волхви сприяли сприйняттю християнства у стародавній Україні.
Віра в Ісуса Христа, на думку Силенка, не позбавляла українців права бути сонцепоклонниками (язичниками). Гармонійне поєднання двох релігій – сонячної і християнської – віроломно зруйнував князь Володимир. 988 рік – дата варварського знищення язичництва, тисячолітньої віри давніх українців, їх духовності і єдності з природою, з рідною землею. “Мага Віра” – нова українська Біблія. РУН – це віра в єдиного Господа на ім’ я Даж-бог. Вона містить 17 заповідей РУН-віри і 7 законів праведного життя. Ось деякі з них:
^ люби свого бога;
^ не поклоняйся чужим богам;
^ самоудосконалюй розум, душу і тіло;
^ шануй рідних;
^ вір у себе;
^ виховуй дітей у дусі РУН-віри.
У поведінці, за РУН-вірою, треба демонструвати цілеспрямованість і героїзм, бути справедливим і дисциплінованим, дотримуватися національного навіть у побуті і смакових уподобаннях.
Активна релігійна практика РУН-віру не супроводжувала. Поширення неорелігій в Україні є елементом світового релігійного процесу, що супроводжується зростанням кількості і масовості релігійних організацій. Проте слід пам’ ятати, що більше не завжди краще, можливо повернення до основ християнства стане новою сторінкою в розвитку релігійного життя в Україні.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)