Релігієзнавство – Лубський В. І. – §3. Індуїзм
Індуїзм – одна з найпоширеніших національних релігій світу, її сповідують біля 478 млн. чоловік. В Індії індуїсти становлять 84 % населення, Непалі – 89 %, Бангладеш – 18 %, Республіці Шрі-Ланка – 19 %. Значні групи індуїстів є також серед вихідців з Індії та інших країн, які проживають у Бірмі, Малайзії, Сінгапурі, Гайані, Маврикії, на Фіджі.
Індуїзм як давньоіндійська релігія виник на основі давнього брахманізму. Найповнішим визначенням поняття “індуїзм” можна вважати індійський спосіб життя, включаючи всю суму життєвих принципів і норм; соціальних і етичних цінностей, вірувань і уявлень, обрядів і культів, міфів і легенд, буднів і свят тощо. Основи індуїзму походять від вед і пов’язаних з ними легенд та текстів. Чому саме індуїзм, а не інша з існуючих в Індії релігій сприймається народом? Головним напрямком еволюції у процесі становлення індуїзму була зрозуміла масам релігійна доктрина, яка виникла в ході переробки, примітивізації і вульгаризації давніх філософських теорій. Народний індуїзм сприйняв і зберіг давнє уявлення про карму з її етичною основою, про святості вед та ін., але у дуже спрощеному вигляді.
Більшість ведичних богів відійшли у минуле, лише незначна частина їх, та й то завдяки згадуванню в міфах і легендах, збереглися у народній пам’яті. Тому не дивно, що у спрощеному і переробленому індуїзмі на перший план вийшли нові божества, точніше нові іпостасі тих самих, давно відомих богів, які набули нового життя в релігійній системі індуїзму. Ці боги були ближчими і зрозумілішими людям.
По-перше, кривава ведична жертва була витіснена богослужінням без жертв (хоч у заповіді “убивство заради бога – це не вбивство” остаточно не знята й досі).
По-друге, разом з буддизмом Махаяни на початку нашої ери в Індії була поширена практика виготовлення ідолів-зображень у храмах на їх честь.
По-третє, головні індуїстські боги вже мали прибічників, тих, хто вважав за потрібне шанувати свого обранця і спілкуватися переважно з ним. Особиста відданість богу стала важливою рисою прихильників індуїзму.
Найважливішими з численних богів індуїзму вважають трьох (трімурті) – Брахму, Шіву і Вішну. Ці троє в системі індуїзму поділили між собою основні, властиві верховному богові функції, – творчу, руйнівну й охоронну, хоча ці функції часто збігаються. Кожен з цієї трійки має своє обличчя, характер, свою сферу впливу.
Першим із трьох вважають Брахму, його основна функція – творення. Він створив світ, у всьому його багатоманітті живого і минулого, тобто протилежне тому, до чого прагнули індійські релігії (досягнення мокші, нірвани, розчинення у вічному і єдиному). Брахма, як обов’язковий і перший член трімурті, був необхідний – без нього нічого не відбувалося б, але заслуги його перед світом живого, перед людиною, перед індійцем вважалися незначними, а інших функцій і гідностей у цього бога не було. Брахмі були присвячені поодинокі храми, а у повсякденних обрядах і ритуалах про нього, як правило, не згадують.
Більшість індуїстів поділилася на шіваїтів і вішнуїтів, які віддавали перевагу відповідно Шіві або Вішну. Шіва – дуже суперечливий. Головною його функцією вважають руйнівну (бог смерті, розорення, зміни), що частково пов’язане з тим, що Шіва – покровитель аскетів, які прагнуть такого розорення й змін, що веде начебто до злиття з Вічністю й Абсолютом.
Проте, практично, в культі Шіви на перший план вийшов творчий момент: культ життєвої сили і чоловічого начала став основним в шіваїзмі. Культ лінгама – культ чоловічого животворного начала – найпопулярніший. Бичок Нанді – атрибут Шіви – символізує силу й животворні потенції Шіви. До Шіви, що символізує його лінгаму, звертаються спраглі потомства, у Його храм сходяться бездітні жінки, які чекають від його сили реального сприяння.
Шіву вважають також загрозою для демонів, у битвах з якими він не раз виявляв героїзм. Шакті – духовна енергія Шіви; саме в ній вся сила і могутність гігантських потенцій Шіви. Вона проявляється лише за певних обставин. Ця енергія накопичується у ньому в періоди Його аскетичних споглядань. Енергія Шакті в Шіві тісно сплетена з його чоловічою животворною силою. Культ жінок Шіви – переміщення Шакті на жіноче начало. У цьому культі започатковується і значно поширюється ідея, згідно з якою енергетична сила Шакті реалізується у момент злиття чоловічого і жіночого начал, що відіграло свою роль у розквіті в індуїзмі культу ками.
Культ ками, мистецтва любові, тісно пов’язаний з культом Шіви, Шакті і Вішну. Якщо культ Шіви в Індії завжди був тісно пов’язаний з Шакті і камою, то культ третього члена трімурті – Вішну – мав інший характер. Вішну – м’який, несуперечливий, його основна функція – збереження. Він простий, близький людям, особливо схильний до емоційного сприйняття божества – саме такі переважають серед вішнуїтів. На численних зображеннях чотирикутний Вішну звичайно сидить на тисячоголовому драконі, що пливе, або на троні у вигляді білого лотоса.
Богиня Лакшмі – жінка бога Вішну – завжди поруч з чоловіком, вона ніжно любить його. У Вішну багато перетворень – аватар, хоча основних десять: в перших чотирьох він виступає у вигляді тварини (риби, черепахи, вепра, людини-лева); п’яте обличчя – курлика-велетень. Решта – п’ять відомих аватар Вішну: Парашурама, Рама, Крішна, Будда і Месія-Калка, на прихід якого ще чекають найулюбленіші в Індії аватари Вішну – Рама і Крішна.
Рама – герой давньоіндійського епосу Рамаяна. Рамаяна – улюблена поема індійців. У селах брахмани речитативом переказують її. Рама – благородна людина, воїн, мудрий монарх і люблячий чоловік. Його дружина Сіта – уособлення жіночої вірності, любові й благородства, еталон жіночності. Загибель її символічна: чистота жінки є настільки святою, що тільки смерть змиває підозри. І хоча загибель Сіти руйнує щастя Рами, Рамаяна ніким в Індії не сприймається як трагедія. Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній спосіб життя, їхні думи, етичні й культурні цінності. Тому й не дивно, що Рама обожнюється народом.
Другою відомою і шанованою аватарою Вішну вважають Крішну. Будучи колісничим і радником головного героя – воїна Арджуни, він розкриває йому вище значення небесного і етичного закону, і це тлумачення Крішни увійшло у вигляді розділу до складу Махабхарати. Пізніше Крішна трансформувався із мудреця-філософа у веселого й задоволеного легковажного бога-пастушка, і саме таким став відомий і шанований у всій Індії.
Жерцями індуїзму, носіями основного релігійного культу, ритуального обряду, етики, естетики, форм соціального укладу і побуту були члени брахманських каст. З їх числа обиралися радники і чиновники, вони диктували народу норми життя, які зводилися головним чином до строгого збереження ієрархії каст і дотримання норм поведінки всередині касти. Брахмани були домашніми жерцями у брахманських сім’ях. З їх числа виходили найавторитетніші релігійні вчителі – гуру, які навчали молоде покоління мудрості індуїзму. Але найголовнішою соціальною функцією брахманів, як найвищого в Індії прошарку суспільства, було задоволення релігійних потреб населення.
У своїх домашніх алтарях індійці були господарями і виконували нескладні ритуальні обряди. Участь брахмана в сімейних ритуальних відправленнях завжди бажана, а у найважливіших сімейних обрядах – весілля, народження дитини, похорони – просто необхідна.
Авторитет брахмана, чий престиж завжди обумовлений приналежністю до найвищих брахманівських каст, в Індії безумовний. Цей авторитет виявлявся, насамперед, у винятковому праві брахманів приносити жертви богам у храмах. Мета відвідування храму – можливість шанобливого споглядання Бога, відчуття приналежності до божественної величі. За це право індійці залишають свої підношення (існує досить стала такса оплати жерців храму за різні послуги або за різноманітні дії в храмі).
Переконання в необхідності посередництва жерця для досягнення мети, що може бути реалізована лише за умови сприяння надприродних сил, підносить до давньої магії. В Індії та індуїзмі це знайшло вияв у вигляді магічних способів, на основі яких виникли формули – мангри, тобто освячені заклинання. Мант-ри використовують багато індійців. Свої мантри мають рибалки, пастухи, пожежники та ін.
Роль, аналогічну мантрам, відіграють численні талісмани й амулети (шнурки, значки тощо). Всі ці предмети, як і мантри, становлять необхідний реквізит професійних чаклунів, по допомогу до яких звертаються індійці, особливо в селах. Чаклун – той самий жрець, але рангом нижчий, простіший, найчастіше неписьменний. Основою його мудрості є діаграми і чаклунські кола (янтри) з буквою О. Він має неабиякий авторитет серед населення.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)