Практична психологія – Дуткевич Т. В. – 1. Психодіагностична робота практичного психолога
1. Психодіагностична робота практичного психолога.
2. Поняття психокорекції, її мета та завдання.
3. Способи і прийоми психологічної корекції.
4. Особливості психокорекції з дітьми.
1. Психодіагностична робота практичного психолога
Психодіагностична робота практичного психолога – це одне з найскладніших напрямків та форм діяльності практичного психолога, яке потребує спеціальної підготовки та сформованості діагностичних, прогностичних та організаторських вмінь спеціаліста-психолога. Психодіагностика може реалізовуватися як самостійна форма роботи (психологічна експертиза), так і входити як структурна складова у психокорекцію та психоконсультування.
Психодіагностика Передбачає обстеження психіки індивіда (або соціально-психологічних характеристик соціальної групи) за допомогою спеціальних методик з метою встановлення психологічного діагнозу.
Психологічний діагноз – це опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини (або соціально-психологічних особливостей конкретної соціальної групи).
Для психодіагностичного обстеження використовують психо-діагностичні методи, тобто дослідницькі методи психологічної науки. Особливістю психодіагностичних методів є їх вимірювально-дослідницька спрямованість, що й забезпечує кількісну та (або) якісну оцінку явища, яке вивчається. Основними вимогами до психодіагностичних методів є:
А) стандартизація інструментарію, в основі якої лежить поняття норми;
Б) надійність і валідність інструментарію;
В) жорстка регламентація процедури обстеження. Психодіагностичні методи конкретизуються у трьох основних
Діагностичних підходах, які практично охоплюють все різноманіття діагностичних методик:
1. “Об’єктивний” підхід – Діагностика здійснюється на уснові успішності (результативності) і способу (особливостей) виконання діяльності. Це переважно тести особистості та тести інтелекту, а також тести спеціальних здібностей та тести досягнень.
2. “Суб’єктивний” підхід – діагностика здійснюється на основі даних, які повідомлює про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки в конкретних ситуаціях. Це різноманітні опитувальники.
3. “Проективний” підхід – діагностика здійснюється на основі аналізу особливостей взаємодії з нейтральним, ніби безособовим матеріалом, який в силу його певної невизначеності стає об’єктом проекції. Це різноманітні проективні методики дослідження особистості.
Психодіагностичне обстеження може проводитися у індивідуальній та груповій формі. Вибір форми психодіагностичного обстеження залежить від мети та методик, які використовуватиме практичний психолог.
Індивідуальне обстеження передбачає роботу практичного психолога з людиною впродовж визначеного терміну. При груповому обстежені кожна людина отримує бланк відповіді та стимульний матеріал. Розміщення людей в приміщенні при груповому психодіагностичному обстеженні повинно забезпечувати необхідні умови для зосередженої роботи.
Перевагами індивідуального психодіагностичного обстеження є можливість отримувати додаткову інформацію, оскільки практичний психолог може спостерігати за процесом роботи людини під час діагностики, її поведінкою, емоційними реакціями на завдання тощо.
Перевагами групового психодіагностичного обстеження є економія часу на обстеження значної групи осіб. Але через це страждатиме точність і якість отримуваної інформації. Тому, як правило, після групового психодіагностичного обстеження застосовується індивідуальне психодіагностичне обстеження для уточнення даних.
Процедура психодіагностичного обстеження передбачає реалізацію трьох етапів:
А) збір даних відповідно до задачі дослідження;
Б) обробка та інтерпретація отриманих даних;
В) постановка діагнозу або прогнозу.
Якщо деталізувати ці основні етапи процедури психодіагностичного обстеження, то ми отримуємо такий покроковий її опис [27]:
1. 3апит, завдяки якому формулюється мета обстеження.
2. 3бір анамнезу – відомостей про особливості розвитку до моменту обстеження. Можливо збір інформації про обстежуваного у батьків, педагогів, колег по роботі та керівництва. Спостереження за обстежуваним у різних ситуаціях.
3. Складання програми психодіагностичного обстеження, яка повинна містити мету, перелік методик діагностики, обладнання, опис умов та режиму обстеження.
4. Встановлення психологічного контакту з обстежуваним.
5. Реалізація програми писхологічного обстеження з фіксацією результатів у протоколі.
6. Обробка результатів обстеження.
7. Первинна інтерпретація результатів окремо за кожною методикою.
8. Цілісна інтепретація результатів, за якої беруться до уваги відомості з анамнезу та спостережень.
9. Складання психологічного діагнозу, який крім опису індивідуальних даних психіки людини повинен містити аналіз психологічних механізмів виникнення і прояву її проблем та рекомендації щодо форми і змісту допомоги, якої потребує людина.
Підвищити ефективність психодіагностичного обстеження можна реалізовуючи такі принципи [27]:
O добровільність участі у психодіагностичному обстеженні та зацікавленість ним;
O забезпечення фізичного та психологічного комфорту під час психодіагностики;
O емпатійне ставлення психолога до клієнта;
O всебічність та комплексність діагностики;
O врахування індивідуально-типологічних особливостей досліджуваного: динаміки втомлюваності, темпу діяльності, інтересів, контактності, властивостей темпераменту тощо;
O підтримка позитивної мотивації впродовж психодіагностичного обстеження.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)