Організація виробництва – Гриньова В. М. – 16.3.2. Стандартизація й уніфікація в конструкторській підготовці виробництва

Найважливішою особливістю сучасної організації конструкторської підготовки виробництва є широке використання стандартизації, що дає змогу уникнути необгрунтованого різноманіття в якості, типах і конструкціях виробів, у формах і розмірах деталей та заготовок, у профілях і марках матеріалів, у технологічних процесах, організаційних методах. Стандартизація є одним з ефективних засобів прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва і зростання продуктивності праці конструкторів, скорочення строку СОНТ.

Конструкторська уніфікація – це комплекс заходів, що забезпечують усунення необгрунтованого різноманіття виробів одного призначення, різнотипності їхніх складових і деталей, приведення до можливої однаковості способів їх виготовлення, складання й випробування. Уніфікація є базою агрегатування, тобто створення виробів шляхом їхнього компонування з обмеженої кількості уніфікованих елементів і конструкційної наступності. Уніфікація доповнює стандартизацію – це свого роду конструкторська стандартизація.

Державна система стандартизації, визначивши основні положення в цій галузі, передбачає такі категорії стандартів: державні стандарти (ДСТ), галузеві стандарти (ГСТ) і стандарти підприємств (СТП).

ДСТ – одна з основних категорій стандартів, установлених державною системою стандартизації.

ГСТ установлюються на продукцію, що не належить до об’єктів державної стандартизації, наприклад на технологічне оснащення, інструмент, специфічні для певної галузі технологічні процеси, а також на норми, правила, вимоги, строки і позначення, регламентація яких необхідна для забезпечення взаємозв’язку у виробничо-технічній діяльності підприємств і організацій галузі. ГСТ обов’язкові для всіх підприємств і організацій певної галузі.

Стандарти підприємств установлюються на продукцію одного або декількох підприємств (заводів).

Основним завданням заводської стандартизації є створення максимальної кількості геометрично подібних або аналогічних елементів у виробах не тільки одного, а й різних призначень.

Заводська стандартизація значно спрощує, здешевлює і прискорює технологічну підготовку і є важливою передумовою стандартизації технологічного оснащення.

Стандарт – це стійкий зразок, який закріплює досягнення у сфері технічного прогресу і нової техніки, що розроблені, перевірені і можуть бути застосовані в широкому масштабі у промисловості, на транспорті, у сільському господарстві. Він є строго обов’язковим. Під час проектування нових машин, насамперед, мають бути застосовані виробні норми з державних стандартів.

Основними видами державних стандартів у машинобудуванні є:

– стандарти технічних умов (визначають якість продукції, містять споживчі характеристики, правила приймання, методи перевірки якості, вимоги до маркування, упакування, транспортування, зберігання);

– стандарти параметрів або розмірів (містять параметричні ряди конструкцій, тобто ряди основних показників, побудовані у певній математичній закономірності);

– стандарти типів і основних параметрів (містять не тільки параметричні ряди, а й додаткові характеристики, наприклад конструктивні схеми, компонування та ін.);

– стандарти конструкцій і розмірів (установлюють конструктивні рішення й основні розміри для уніфікації);

– стандарти марок (установлюють номенклатуру і позначення марок матеріалів, їхній хімічний склад” фізико-меха-нічні властивості);

– стандарти сортаменту (установлюють розміри, геометричну форму, вимоги до точності та ін.);

– стандарти технічних вимог (охоплюють експлуатаційні характеристики конструкції – вимоги безпеки, зручпості експлуатації, технічної естетики; норми надійності, довговічності, стійкості до зовнішніх впливів);

– стандарти правил експлуатації та ремонту;

– стандарти типових технологічних процесів;

– стандарти організаційного типу (упровадження передових прикладів і методів виконання робіт).

У процесі проектування конструктор зобов’язаний широко використовувати всі стандарти, що стосуються проектованого об’єкта. До основних методів конструктивної стандартизації належать: упровадження конструктивних стандартів (нормалей); створення параметричних рядів (гам) машин; агрегатування; забезпечення конструктивної наступності.

Упровадження конструктивних стандартів на заводах здійснюється у двох напрямах: розробка і впровадження стандартів та нормалізаційиий контроль (нормоконтроль креслень й інших конструкторських документів).

Розробка стандартів грунтується на систематизації й узагальненні передового конструкторського досвіду, відображеного в державних, галузевих і заводських стандартах; на вільних таблицях застосовності окремих марок металів, підшипників, кріпильних деталей, конструктивних елементів (моделі зубчастих коліс, допуски і посадки, різьблення та ін.); на результатах лабораторних і експлуатаційних випробувань вузлів, деталей; у даних нормалізаційного контролю.

Ще одне завдання нормоконтролю – перевірка правильності виконання конструкторських документів відповідно до вимог ЄСКД.

Створення параметричних рядів (гам) – один з найбільш ефективних методів конструювання виробів. Параметричним рядом є сукупність виготовлених на певному заводі або в певній галузі машин, приладів або іншого устаткування одного експлуатаційного призначення, аналогічних за кінематикою або за робочим процесом, але різних за габаритами, потужністю або експлуатаційними параметрами.

Агрегатування – це форма уніфікації, що полягає у створенні рядів уніфікованих вузлів і агрегатів, які використовують для створення різноманітних виробів. Агрегатування дає змогу створювати збірно-розбірне устаткування, що складається з взаємозамінних нормалізованих елементів, за необхідності воно може бути розібране, а агрегати, що входять у нього, використані в нових виробах для створення іншого устаткування. При цьому в десятки разів скорочується кількість типів і розмірів основних елементів конструкції устаткування.

Забезпечення конструктивної наступності – другий (після агрегатувапня) метод конструктивної стандартизації й уніфікації, під якою мається на увазі застосування в конструкції нового виробу, вузлів і деталей раніше освоєних виробів, що добре зарекомендували себе в роботі і застосування яких не відобразиться на якості нових конструкцій.

Ступінь стандартизації й уніфікації можна охарактеризувати такими основними показниками: коефіцієнтом стандартизації, коефіцієнтом уніфікації виробу, коефіцієнтом наступності та ін.

Науково-технічне й організаційно-методичне керівництво роботами зі стандартизації на підприємствах здійснює конструкторсько-технологічне бюро стандартизації* Воно виконує такі основні завдання:

– організація розробки та впровадження стандартів та інших документів зі стандартизації у вироблену продукцію;

– забезпечення відповідності показників і норм, встановлюваних у стандартах та інших документах зі стандартизації, вимогам науково-технічного прогресу і чинному законодавству;

– здійснення нормоконтролю технічної документації, розроблювальної підприємством.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Організація виробництва – Гриньова В. М. – 16.3.2. Стандартизація й уніфікація в конструкторській підготовці виробництва