Організація і методика економічного аналізу – Косова Т. Д. – 7.5. Методика аналізу ділової активності підприємства
В умовах ринкової економіки стабільність фінансового стану підприємства значною мірою обумовлюється ступенем його ділової активності.
Ділова активність підприємства виявляється в динаміці його розвитку, досягненні ним цілей, які відображають натуральні та вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту продукції тощо. Рівні ділової активності конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності – зародження, розвиток, підйом, спад, криза, депресія, – показують ступінь адаптації до мінливих ринкових умов, якість управління тощо.
Ділову активність характеризують як мотивований макро – і мікроекономічним рівнем управління, процес стійкої господарської діяльності організації, направлений на забезпечення її позитивної динаміки, збільшення трудової зайнятості та ефективне використання ресурсів з метою досягнення ринкової конкурентоспроможності. Тобто ділова активність виражає ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових й інших ресурсів за всіма бізнес-лініями діяльності і характеризує якість управління, можливості економічного зростання і достатність капіталу. У фінансовому аспекті проявляється насамперед в швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва
Основними критеріями ділової активності підприємства є:
– широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт;
– репутація підприємства;
– відповідність плану основним показникам господарської діяльності підприємства;
– забезпечення заданих темпів росту;
– рівень ефективності використання капіталу;
– стійкість економічного росту тощо.
Для оцінки ділової активності підприємства доцільно використовувати два напрями аналізу:
1) ступень виконання плану ключових показників діяльності підприємства: реалізації продукції, чистого прибутку, нарощування матеріальної бази; забезпечення заданих темпів їхнього росту;
2) рівень ефективності використання ресурсів підприємства.
Для здійснення Першого напрямку аналізу необхідно зіставити темпи зміни основних показників на основі оцінки їхньої динаміки. Оптимальним є таке співвідношення, що одержало назву “золотого правила економіки підприємства”:
ТЧп > ТОр > ТАк > 100%. (7.19)
Де ТЧп, ТОр, ТАк – темпи зміни балансового прибутку, обсягу реалізації і суми активів відповідно.
Приведене співвідношення показників означає, що:
– прибуток підприємства збільшується темпами, випереджальними порівняно з обсягом реалізації, що свідчить про відносну економію витрат;
– випереджальні темпи росту обсягу продаж порівняно з активами підприємства свідчать про підвищення ефективності їх використання;
– економічний потенціал підприємства зростає порівняно з попереднім роком.
Деякі відхилення, що порушують дане співвідношення показників, не варто розглядати як негативні, якщо підприємство розширює сферу своєї діяльності, вкладає кошти у освоєння нових технологій, переробку, модернізацію і реконструкцію виробництва тощо.
У ЗАТ “Продмаш”: ТЧп = -212/-1571 х 100 = 13,5%, ТОр = 6091/8542 х 100 = 71,31%, ТАк = 16771/18538 х 100 = 90,46%.
Співвідношення (7.19) в умовах досліджуваного підприємства має протилежний вигляд:
ТЧп < тОр < ТАк < 100%.
Підприємство має низьку ділову активність, скорочує виробничий потенціал і обсяги діяльності. Разом з тим позитивною ознакою є скорочення рівня збитків.
Для реалізації Другого напрямку розраховують показники, що характеризують використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. До основних із них відносять – виробітку, фондовіддачу, оборотність виробничих запасів, авансованого капіталу. До узагальнюючих показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства і динамічності його розвитку відносяться:
– показник ресурсовіддачі;
– коефіцієнт стійкості економічного росту.
Ресурсовіддача показує обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), що припадає на одну грошову одиницю коштів, вкладених у діяльність підприємства. У світовій практиці цей показник одержав назву коефіцієнта оборотності вкладеного капіталу (коефіцієнт загальної оборотності капіталу), розраховується в такий спосіб:
Рв = ВР / К, (7.20)
Де Рв – ресурсовіддача;
ВР – виручка від реалізації;
К – середній розмір капіталу підприємства.
Для розрахунку впливу факторів на показник ресурсовіддачі використаємо спосіб ланцюгових підстановок.
Базисне значення: Рв0 = ВР0/К0 = 8542/18538 = 0,46. Умовне значення: РвУм = ВР1/К0 = 6091/18538 = 0,329. Фактичне значення: Рв1 = ВР1/К1 = 6091/16771 = 0,363.
Абсолютна зміна ресурсовіддачі:
А Рв = 0,363 – 0,46 = -0,097.
Зміна ресурсовіддачі за рахунок:
– виручки від реалізації: А Рв(ВР) = 0,329 – 0,46 = -0,131;
– капіталу підприємства: А Рв(К) = 0,363 – 0,329 = 0,034. Перевірка: -0,131 + 0,034 = -0,097.
Досліджуване підприємство характеризується низькою ре-сурсовіддачею, за рік вона скоротилася на 0,097, у т. ч. за рахунок скорочення виручки від реалізації на 0,131. Вивільнення капіталу підприємства сприяло збільшенню показника на 0,034. Скорочення ресурсовіддачі свідчить про зниження ефективності використання економічного потенціалу.
Крім коефіцієнта оборотності вкладеного капіталу велике значення має оцінка показників фондовіддачі і фондоємності, що характеризують ефективність використання основних фондів.
Стійкий фінансовий стан, як слідство економічного росту, сприяє розвитку підприємства, а хитливий стан – припускає можливість банкрутства. Тому однією з важливих задач підприємства є забезпечення стійких темпів його економічного розвитку. У експертно-аналітичній практиці можливості підприємства по розширенню основної діяльності визначають за допомогою коефіцієнта стійкості росту (КСр):
КСр= (Пч – Д)/ВКх 100% = ПРв/ВКх 100%, (7.21)
Де Пч – чистий прибуток підприємства; Д – дивіденди, виплачені акціонерами; ПРе – прибуток, спрямований на розвиток підприємства; ВК – власний капітал.
Коефіцієнт стійкості економічного росту показує, якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства. Для оцінки впливу чинників, що відбивають ефективність звичайної діяльності, на ступінь стійкого розвитку підприємства можна використати таку модель:
ПРв Пч ВР А Кс=~Пч~ ‘ ~ВР ‘~А ‘ ~СК х ю0= Ч”,.- ■ РП ■ °БА ■ КФР х 100,(7.22)
Де ЧпРе – частка чистого прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;
Р” – рентабельність продаж за чистим прибутком;
ОбА – оборотність активів;
КФР – коефіцієнт фінансового ризику.
Приведений алгоритм розрахунку відбиває вплив як операційної (2 і 3 чинники), так і фінансової (1 і 4 чинники) діяльності підприємства на коефіцієнт стійкості економічного росту.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)