Віденська конвенція 1963 р. встановила для глав консульських установ чотири класи: 1) генеральний консул; 2) консул; 3) віце-консул; 4) консульський агент. Генеральний консул очолює генеральне консульство або консульський відділ дипломатичного представництва; консул – консульство,

9.1. Поняття і класифікація міжнародних конференцій Інститут міжнародних конференцій нерозривно пов’язаний з двома іншими міжнародними інститутами – переговорами і міжнародними організаціями. Міжнародні конференції виникли як продовження інституту переговорів, а міжнародні організації з’явилися як наслідок

Міжнародні конференції для забезпечення успішності своєї роботи приймають правила процедури – нормативний акт так званого внутрішнього, або адміністративного, права конференцій. Вони покликані регламентувати всі аспекти діяльності конференції з метою досягти її ефективної і плідної

Необхідність міжнародного спілкування на більш широкій і постійній основі привела до перетворення двосторонніх переговорів на багатосторонні конференції, які у свою чергу внаслідок політичних і економічних факторів середини XIX ст. трансформувалися в міжнародні міжурядові організації.

Міжнародна (міжурядова) організація – це постійно діюче об’єднання держав, створене на основі міжнародного договору з метою вирішення певних завдань, що має необхідну для цього систему органів і самостійні права й обов’язки. Права й обов’язки

Компетенція конкретної міжнародної організації безпосередньо впливає на організаційно-правовий механізм її діяльності. Разом з тим у структурі й правовій основі діяльності міжнародних організацій можна виокремити те спільне, що властиве більшості з них. Структурно міжнародні організації,

Із появою на міжнародній арені Організації Об’єднаних Націй багато юристів-міжнародників пов’язують початок нової епохи в міжнародно-правовому розвитку – сучасного міжнародного права. Справді, важко переоцінити роль і значення найбільшої й найавторитетнішої міжнародної політичної організації в

Як і будь-яка міжнародна організація, ООН має власну систему органів. Відповідно до Статуту, всі органи ООН поділяються на дві групи: головні й допоміжні. Головних органів шість Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада,

Спеціалізовані установи ООН – це самостійні міжнародні організації, створені на основі міжнародних договорів, що мають широку міжнародну відповідальність у сфері економічній, соціальній, культури, освіти, охорони здоров’я й інших подібних сфер і пов’язані з ООН

Для сучасних міжнародних відносин характерні динамізм і демократичність. Свідчення цьому – зростання кількості і ролі міжнародних неурядових організацій. На початку XXI ст. у світі налічувалося більш ніж 40 тис. МНУО. Дотепер тривають дискусії щодо

10.1. Поняття права міжнародної безпеки Кожна держава на міжнародній арені прагне насамперед захистити і забезпечити свої національні інтереси, не допустити зазіхання на свій суверенітет і міжнародну правосуб’єктність. До прийняття в 1928 р. Паризького договору

Комплекс заходів, що мають на меті зміцнення довіри між державами, – невід’ємна й широка за діапазоном складова всеосяжної безпеки. Заходи довіри в контексті дво – і багатосторонніх домовленостей належать в основному до військово-політичного аспекту

Проблема ефективності міжнародної безпеки має неабияке значення у справі підтримки миру на нашій планеті. У період холодної війни рівень недовіри і взаємної підозрілості між СРСР і США, ОВД і НАТО був дуже високий, що

11.1. Поняття міжнародно-правової відповідальності Відповідальність у міжнародному праві відіграє важливу роль у забезпеченні стабільного функціонування міжнародної системи. Комісія міжнародного права ООН визначила зміст міжнародної відповідальності як “ті наслідки, які те або інше міжнародно-протиправне діяння

Підставою міжнародно-правової відповідальності держави є порушення нею міжнародного зобов’язання, тобто вчинення міжнародного правопорушення. Щоб зробити висновок про наявність міжнародного правопорушення, необхідно встановити, чи мала місце дія або бездіяльність посадових осіб або органів держави, що

Доктрина і практика класичного міжнародного права не мали чіткого поділу міжнародних правопорушень на види або групи залежно від ступеня суспільної небезпеки або специфіки об’єкта. Хоча деякі передумови диференціації міжнародних правопорушень закладалися вже тоді. Так,

У XX ст. у результаті науково-технічного прогресу з’явилися види діяльності держав, які не суперечать нормам міжнародного права, однак можуть мати непередбачені наслідки і завдати шкоду третім державам. Прикладом такої діяльності може бути експлуатація повітряного

12.1. Міжнародно-правова класифікація територій Під територією в доктрині та практиці міжнародного права розуміють різні простори земної кулі, що включають її сухопутну й водну поверхні, надра, повітряний простір, а також космічний простір, небесні тіла та

Питання про юридичну природу державної території передбачає відповідь про те, що є державна територія з правового погляду, точніше, що є державна територія з міжнародно-правового погляду. Державна територія – це частина поверхні Землі, що правомірно

Державна територія складається із суходільних, водних, повітряних просторів і надр. Правовий режим складових державної території визначається в конституції, чинному законодавстві держави, а також нормами міжнародного права. Сухопутну територію держави утворюють материк, острови й анклави.

Територією багатьох держав протікає чимало рік, які не виходять за межі конкретної держави. Такі ріки є частиною внутрішніх вод держави і називаються національними. Однак велика кількість рік протікає територією декількох держав або розділяє території

Арктика – це частина земної кулі з умовним центром (Північним полюсом), до складу якої входять води Північного Льодовитого океану і його морів, а також ділянки суші Європи, Азії й Америки. Дотепер у географічній і

13.1. Поняття та історія міжнародного морського права Міжнародне морське право – це галузь міжнародного права, яка складається з принципів і норм, що визначають режим морських просторів і регулюють відносини суб’єктів міжнародного права у зв’язку

У зв’язку з бурхливим розвитком торговельного, рибальського й військового флоту держав, розширенням сфер діяльності у Світовому океані стало зрозуміло, що звичаєвий характер норм міжнародного морського права перестав задовольняти зростаючі потреби морської діяльності. Виникла гостра

Ця Конвенція, що стала результатом великої та кропіткої роботи багатьох суб’єктів міжнародного права, є одним з найбільших загальних багатосторонніх договорів за всю історію міжнародних відносин. Конвенція 1982 р. складається з 17 частин, що включають