Мікроекономіка – Буряк П. Ю. – ТЕМА 11. Визначення ціни та обсягів виробництва продукту фірмою на монопольному ринку
Основним завданням цієї теми є з ‘ясування сутності монополії, ії ознак та причин існування, особливостей поведінки монополіста в сфері ціноутворення і виробництва продукту, а також ії економічної ефективност монопольного ринку.
11.1. Характерні ознаки монопольного ринку та причини його існування
Чиста, або абсолютна, монополія існує тоді, коли одна фірма є єдиним виробником продукту, якому немає близьких замінників. Основними ознаками чистої, або абсолютної монополії є: наявність єдиної фірми, яка представляє цілу галузь і являється єдиним виробником певного продукту; продукт є унікальним з тієї точки зору, що йому нема хороших чи близьких замінників (покупець повинен купувати цей продукт у монополіста або обходитись без нього); монопольна фірма сама встановлює ціну на свій продукт, оскільки вона сама випускає і, отже, контролює загальний обсяг його пропозиції; наявність перепон щодо появи нових фірм у монопольній галузі, а отже, відсутність в ній конкуренції. Тиловим прикладом монопольного ринку є ринок комунальних послуг.
Відсутність конкурентів на монопольному ринку в значній мірі пояснюється наявністю перепон щодо виникнення нової фірми в галузі. До таких бар’єрів слід віднести, по-перше, економію, обумовлену ростом масштабів виробництва, яка проявляється в низьких середніх витратах виробництва певного продукту лише при великих обсягах його випуску, які доступні тільки крупним виробникам (графік 9-13, б). Невелика фірма, яка захоче ввійти на монопольний ринок, в силу незначних масштабів свого виробництва не в стані досягти низьких витрат одиниці продукту, а отже, і не зможе стати конкурентом монополісту. Поява нового крупного виробника, як правило, заблокована труднощами в одержанні великого фінансового капіталу, необхідного для придбання дуже дорогого обладнання.
По-друге, в таких галузях економіки, як комунальне господарство, телебачення і зв’язок, економія, обумовлена ростом масштабів виробництва, спричиняє створення природних монополій, в існуванні яких зацікавлена сама держава. Держава, створюючи певні привілеї природним монополіям з мстою досягнення низьких втрат виробництва одиниці продукції, регулює їх діяльність (сферу розповсюдження, якість послуг, ціни) з тим, щоб гарантувати споживачам одержання вигоди від економії у цих витратах.
По-третє, держава створює легальні бар’єри для вступу в монопольну галузь, видаючи патенти та ліцензії. Так, одержані патенти на винаходи захищають винахідників від захоплення конкурентами ринку продукту або технології виробництва. Проте патенти забезпечують монопольні позиції тільки на обмежену кількість років. В Україні термін дії патенту на винахід становить 20 років, на корисну модель – 5 років, на промисловий продукт – 10 років. Видача ліцензій урядом на монопольну діяльність (ліцензії радіо-і-телевізійним компаніям, на торгівлю алкоголем тощо) також ставить перепони появі в галузі нових фірм.
Наступною перешкодою появі нових конкурентів є володіння чи контроль монополістом над важливими джерелами сировини, які використовуються у виробництві продукції.
Нерідко бар’єром щодо появи нової фірми на ринку є нечесна конкуренція, яку здійснює монополія у вигляді тиску на постачальників ресурсів і банки, різкого зниження ціни на продукт, поширення негативної інформації про конкурента або про його товар тощо.
Абсолютна монополія має місце тоді, коли одна фірма виробляє 100% ринкової пропозиції даного продукту. Прикладом абсолютної монополії у м. Львові є “Львівводоканал”, “Львівобленср-го”, в Україні – завод “Іскра” (виробництво лампочок), Львівське АТ “Конвеєр” (виробництво підвісних конвеєрів), Київське НВО “Харчомаш” (виробництво хлібопекарських печей), завод верста-тів-автоматів (м. Житомир) та ін. Може існувати і ринок неабсолютної монополії. Ринок неабсолютної монополії має місце тоді, коли одна фірма виробляє понад 80 % продукту. Прикладом неабсолютної монополії є завод “Всрстатонормаль” (м. Одеса), який виробляє 88 % українського ринку голок для швейних побутових машин, завод “Оргтехніка” (м. Харків), який випускає 98,5 % українського ринку авторучок, компанія “Де Бірс”, яка контролює 80 % світового видобутку алмазів та ін.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)