Мікроекономіка – Буряк П. Ю. – 9.2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді
В короткотерміновому періоді, коли підприємство може змінити обсяги випуску продукції шляхом зміни кількості змінних ресурсів при постійних фіксованих ресурсах (виробничих потужностях), розрізняють наступні види витрат виробництва: постійні, змінні, вадові або загальні, середні і граничні витрати.
Постійні витрати (ПВ) – це такі витрати, величина яких не змінюється із зміною обсягів виробництва. Цс витрати, які пов’язані з самим існуванням виробничого обладнання підприємства, з певними незмінними його зобов’язаннями, і тому повинні бути ним оплачені навіть за умови припинення виробництва. До постійних витрат відносять рентні платежі, оплату зобов’язань по облігаційних позиках, сплату процентів за кредити, страхові внески, частину відрахувань на амортизацію обладнання та будівель, заробітну плату вищому
Управлінському персоналу. Оскільки величина постійних витрат не змінкхться із зміною обсягів випуску, то крива постійних витрат (ІЩ с прямою горизонтальною лінією (графік 9-1).
Змінні витрати (ЗВ) – це витрати, які змінюються із зміною обсягів виробництва. Сюди відносять витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, на сплату зарплати найманим працівникам та інші змінні (в короткотерміновому часі) ресурси.
Динаміка зміниш втрат в залежності від зміни обсягів виробництва має свої особливості: при відсутності виробництва вони дорівнюють 0; на початку процесу збільшення обсягів випуску вони зростають спадними (все меншими) приростами; потім змінні витрати починають збільшуватись зростаючими (прискореними) приростами в розрахунку на кожну
Додаткову одиницю продукції. Крива змінних витрат представлена на графіку 9-1 кривою ЗВ.
Розглянута динаміка змінних витрат обумовлена дією закону спадної віддачі: на початковому етапі ріст граничного продукту вимагає все меншого приросту змінних витрат для виробництва кожної додаткової одиниці продукції. Тому змінні витрати на цьому етапі зростатимуть сповільненими приростами. Коли граничний продукт почне зменшуватись (у відповідності до дії закону спадної віддачі), для виробництва кожної додаткової одиниці продукту необхідно буде використовувати все більшу кількість змінних ресурсів. Тому змінні витрати на цьому етапі збільшуватимуться зростаючими приростами (графік 9-2).
Валові витрати (ВВ) становлять суму постійних і змінних витрат:
ВВ=ПВ + ЗВ (9.1)
При нульових обсягах виробництва валові витрати дорівнюють постійним витратам. Динаміка валових витрат в залежності від зміни обсягів виробництва продукції аналогічна динаміці змінних витрат. Крива валових витрат (ВВ) представлена на графіку 9-1.
Середні витрати – це витрати виробництва одиниці продукції. Знання цих витрат дуже важливе для успішної діяльності підприємства, оскільки саме їх підприємець порівнює з ціною одиниці продукції при визначенні прибутковості або збитковості виробництва певної кількості продукції (про що мова буде йти в наступній темі). Розрізняють середні постійні, середні змінні і середні валові витрати.
Середні постійні витрати (сІІВ) – це постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції. Вони визначаються як частка від ділення величини постійних витрат на відповідну кількість продукції (Я):
(9.2)
Графік 9-3. Крилі середніх и трат
Оскільки величина постійних витрат не залежить від обсягів виробництва, то середні постійні витрати будуть зменшуватись із збільшенням випуску продукції. Ця за” лежність проявляється у спадній траєкторії кривої сПВ (графік 9-3).
Середні змінні витрати (сЗВ) – це змиті витрати в розрахунку на одиницю продукції. Вони визначаються як частка від ділення величини змінних витрат иа відповідну кількість продукції:
СЗ”в” (9.3)
Динаміка середніх змінних витрат із зміною обсягів випуску підпорядкотгться дії закону спадної віддачі: на стані зростаючої гранично] віддачі, коли змінні виграти збільшуються все меншими темпами (меншими приростами), середні змінні витрати знижуються; на сталі спадної граничної віддачі, коли змінні витрати збільшуються в зросгаючих розмірах, середні змінні витрати також збільшуються. Ця динаміка середніх змінних витрат вілобралсаггься в дугоподібній формі кривої сЗВ (графік 9-3).
Середні палові витрати (сВВ) — це витрати виробництва одиниці гцюдукціі. Воші визначаються шляхом ділення валових витрат на кількість продукції:
ВВ
-р (9.4)
Середні валові витрати можна обчислити і кк суму середніх постійних та середніх змінних витрат:
СВВ = сПВ + сЗВ. л 5)
Крива сВВ (графік 9-3) одержана шляхом додаванні по вертикалі значень сПВ і сЗВ для певної кількості продукції Різниця у висоті кривих сВВ і сЗВ залежить ви величини сІІВ для кожного обсягу вн-пуску продукції.
Поряд з розглянутими вище витратами, підприємство розраховуг також і граничні витрати. Граничні витрат (ГВ) – цс днїаткті витрати, які пов язані з виробництвом додаткової одиниці продукції. Вони визначаються за формулою:
ГВ (9.6)
Дії
Де АВВ – приріст валових витрат;
ЛА – приріст випуску продуктиї иа 1 одиницю.
Наприклад, якщо виробництво І одиниці продукції обходиться в 100 г. о., а 2 одиниць – в 190 г. о, то граничні витрати випуску другої одиниці продукції становитимуть 90 r о (190 100).
Граничні витрати можна визначити і за формулою.
(9.7)
АК
Де 63В – приріст змінних витрат.
Величина І В. обчислена за формулами (9 6) і (9.7). с однаковою Цс поясниw ти ■ ТИМ* шо гпшиця між палопи чи і ічішшчн віпраіамн завжди є однакового і становить псшчшіу носпіших {ВВ – ЗВ – ІІВ). Отже, зміна валових витрат іНН завжди дорішіюс зміні їм нині д витрат (іВ) дів кожної додаткової одиниці продукції.
Графік 9-4. Взаємозв’язки між кривими валових, змінних і граничних витрат
Динаміка граничних витрат пов’язана з динамікою валових та змінних витрат: граничні витрати знижуються коли змінні та валові витрати зростають сповільнено, і граничні витрати збільшуються коли валові та змінні витрати зростають прискорено. Ця залежність продемонстрована на графіку 9-4.
Динаміка граничних витрат та форма їх кривої обумовлена дією закону спадної
Віддачі. Крива граничних витрат є відзеркаленням кривої граничного продукту: крива ГВ опускається при обсягах виробництва на ділянках зростаючої граничної віддачі, досягає свого мінімуму, і на ділянках обсягів виробництва із спадною віддачею крива ГВ піднімається вгору (графік 9-5).
Крива середніх змінних витрат є відзеркаленням кривої середнього продукту (графік 9-5): коли середній продукт зростає, середні змінні витрати знижуються, коли середній продукт зменшується, середні змінні витрати збільшується, коли середній продукт набуває максимального значення, середні змінні витрати є мінімальними.
Певні взаємозв’язки мають місце між величинами середніх валових і середніх змінних витрат, з однієї сторони, та граничних витрат, з іншої сторони, і, відповідно, між їх кривими (графік 9-6): o при обсягах виробництва, при яких граничні витрати є меншими
За середні валові і середні змінні витрати, останні (сВВ і сЗВ)
Знижуються;
При обсягах виробництва, при яких граничні витрати є більшими за середні валові і середні змінні витрати, останні (сВВ і сЗВ) зростають; з цих двох закономірностей випливає, що криві середніх валових і середніх змінних витрат перетинають криву граничних витрат в точках мінімальних значень перших.
Графік 9-5. Взаємозв’язки між кривими продуктивності та витрат
Графік 9-6. Закономірності між кривими середніх і граничних витрат
Концепція граничних витрат має вирішальне значення для підприємства при визначенні певного обсягу виробництва, при якому досягається максимальний прибуток, оскільки граничні витрати вказують на додаткові витрати, які повинно зробити підприємство при збільшенні випуску продукції на 1 одиницю, або ж на одержану економію витрат у зв’язку із зменшенням випуску на 1 одиницю. (Значення граничних витрат для вибору певного обсягу виробництва, при якому максимізусться прибуток, детально буде розкрите в наступних темах).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)