Криміналістика: питання і відповіді – Кофанов А. В. – 56. Поняття, суть та види очної ставки

Проведення допиту неповнолітніх обумовлене віковими особливостями допитуваної особи.

Неповнолітні – це особи, які не досягли 18 років. У психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх:

– дитячій вік (до 1 року);

– раннє дитинство (від 1 до 3 років);

– дошкільний вік (від 3 до 7 років);

– молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 років);

– підлітковий вік (від 11 до 14-15 років);

– старший шкільний вік (від 14 до 18 років).

Вік, починаючи з якого неповнолітній може виступати на допиті як свідок або потерпілий, у кримінально-процесуальному законодавстві не визначений. У п. 3 ст. 69 КПК України вказано, що не можуть бути допитані як свідки особи, які у зв’язку з своїми фізичними або психічними вадами нездатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання.

Якщо свідок неповнолітній, який не досяг 14 років, допит має проводитися у присутності педагога.

У віці від 14 до 16 років є не обов’язковою присутність педагога при допиті свідків. Це питання ухвалює слідчий. При допиті неповнолітнього свідка у разі необхідності можуть бути присутніми лікар, батьки чи інші законні його представники (ст. 168 КПК України). При допиті неповнолітнього обвинуваченого присутність педагога або лікаря, батьків чи інших законних представників винесена на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за клопотанням захисника згідно зі ст. 438 КПК України.

56. Поняття, суть та види очної ставки

Очна ставка – це слідча дія, яка передбачає одночасний допит раніше допитаних осіб про обставини, в показаннях яких були істотно суперечливі дані, з метою перевірки раніше даних показань і отримання достовірних даних по справі.

Кримінально-процесуальне законодавство (ст. ст. 172, 173, 304 КПК України) регламентує порядок проведення очної ставки, розкриває її ознаки.

Відповідно до вимог статті 172 КПК України слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності.

Основні характеристики Очної ставки:

– єдність предмета (особи допитуються за одних обставин);

– єдність об’єкта (очна ставка являє собою процес неперервного порівняння показань двох одночасно допитуваних осіб);

– єдність часу (допит двох осіб здійснюється у їх присутності протягом слідчої дії);

– єдність місця (особи допитуються в одному місці);

– допитувані повинні бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і показань один одного;

– єдність документування (процедура очної ставки фіксується в одному протоколі слідчої дії).

Підготовка до очної ставки передбачає вирішення таких питань:

– між якими особами вона буде проведена;

– які суперечності необхідно усунути;

– які взаємовідносини між допитуваними мають місце;

– яка черговість допиту осіб на очній ставці буде ефективною;

– яким шляхом можна усунути суперечності;

– які запитання необхідно поставити;

– які тактичні прийоми доцільно застосувати.

Суть очної ставки Полягає в тому, що слідчий по черзі пропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, щодо яких виявлено істотні суперечності. Допит здійснюється за кожним суперечливим епізодом окремо, з дотриманням певної послідовності їх дослідження. З дозволу слідчого допитувані можуть ставити питання один одному.

57. Тактичні прийоми допиту на очній ставці

Тактика очної ставки має певну специфіку, яка пов’язана з:

– розширеним складом її учасників;

– ускладненим інформаційним обміном;

– сильним психологічним впливом учасників ставки один на одного;

– зниженням рівня прогнозу слідчого;

– можливістю зміни показань;

– підвищеним ступенем тактичного ризику. Перехресний допит є специфічним видом судового допиту.

На перехресному допиті можуть бути допитані усі учасники процесу (підсудні, свідки, потерпілі, цивільні позивачі і цивільні відповідачі, а також експерти), які допитуються у судовому засіданні.

Фіксація допиту і очної ставки

Фіксація результатів допиту в протоколі. Є три методи одержання показань: вільна розповідь, “запитання – відповідь” і поєднання першого і другого методів. Це відображається у протоколі допиту.

Положення точної і правильної фіксації показань:

– дослівний запис показань від першої особи;

– дослівний запис поставлених запитань і відповідей на них;

– власноручне викладення показань допитуваного з відповідною відміткою слідчим в протоколі;

– відображення в протоколі всіх виразів які вживає допитуваний;

– підписання протоколу всіма присутніми на допиті (допитуваний, слідчий та інші особи).

Протокол допиту містить:

– відмітку про попередження допитуваного (свідка чи потерпілого) про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу свідомо неправдивих показань, що підтверджується його підписом;

– відмітку про роз’яснення допитуваному, у вчиненні якого злочину його підозрюють, і його право на захист;

– заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;

– відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.

У процесі допиту свідок або обвинувачений може виконати за власним бажанням або за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його показання. Вони повинні бути засвідчені підписами допитуваного і слідчого.

Додатковими методами фіксації допиту є звукозапис та відеозапис, застосування яких повинно здійснюватися у відповідності до вимог ст. ст. 85-1, 85-2 КПК України. Ці методи дозволяють зафіксувати та відтворити не тільки зміст показань, а й особливості інтонації, акценту, поведінки та реакції допитуваного. Паралельно зі звуко – і відеозаписом слідчий веде протокол.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Криміналістика: питання і відповіді – Кофанов А. В. – 56. Поняття, суть та види очної ставки