Історія української культури – Павлова О. Ю
У полікультурному і багатонаціональному світі особливої актуальності набуває науковий підхід до вивчення історії української культури. Важливе значення має формування у майбутніх фахівців адекватної моделі вітчизняної культури, оскільки лише вона може забезпечити успішну орієнтацію і
У полікультурному і багатонаціональному світі особливої актуальності набуває науковий підхід до вивчення історії української культури. Важливе значення має формування у майбутніх фахівців адекватної моделі вітчизняної культури, оскільки лише вона може забезпечити успішну орієнтацію і
Формування предметного поля історії української культури, розуміння необхідності її виникнення і самообгрунтування не можливо поза розумінням генези культурологічного знання взагалі. Опис багатовікового процесу розвитку культурологічної думки – від античності до наших днів – демонструє
Формування предметного поля історії української культури, розуміння необхідності її виникнення і самообгрунтування не можливо поза розумінням генези культурологічного знання взагалі. Опис багатовікового процесу розвитку культурологічної думки – від античності до наших днів – демонструє
Рух теоретичної думки в цьому напрямі відбувався у XVIII ст. від “Загальної науки” Дж. Віко до “Ідеї філософії історії людства” И. Гердера. Системне обгрунтування поняття культури отримало у концепції трьох “Критик…” І. Канта й
Рух теоретичної думки в цьому напрямі відбувався у XVIII ст. від “Загальної науки” Дж. Віко до “Ідеї філософії історії людства” И. Гердера. Системне обгрунтування поняття культури отримало у концепції трьох “Критик…” І. Канта й
Історія культури України і філософія культури Який би обсяг знань про культуру не отримували всі науки, що вивчають її конкретні історичні, етнічні, соціальні й професійні форми (наприклад, античну й середньовічну, полінезійську й українську, народну
Історія культури України і філософія культури Який би обсяг знань про культуру не отримували всі науки, що вивчають її конкретні історичні, етнічні, соціальні й професійні форми (наприклад, античну й середньовічну, полінезійську й українську, народну
Культурологія вивчає відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної будови культури, обумовленої її функціями у житті й розвитку людства, взаємини культури й цивілізації тощо. До проблем, які потрібно вирішити у межах історії
Культурологія вивчає відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної будови культури, обумовленої її функціями у житті й розвитку людства, взаємини культури й цивілізації тощо. До проблем, які потрібно вирішити у межах історії
Культурологія вивчає відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної будови культури, обумовленої її функціями у житті й розвитку людства, взаємини культури й цивілізації тощо. До проблем, які потрібно вирішити у межах історії
Вирішенню цього завдання перешкоджає різноманітність уявлень про культуру, що зберігається донині. Тлумачний словник української мови, наприклад, фіксує шість його основних значень і декілька їх відтінків: “1. Сукупність досягнень людського суспільства у виробничому, суспільному і
До найважливіших проблем сучасного культурологічного знання належать питання про сутність і взаємозв’язки таких феноменів, як культура й цивілізація. У науці існують два шляхи щодо його вирішення: ототожнення цих понять і їх розрізнення. Історія відношень
Насамперед з’ясуємо, що означає термін “структура”. Структура – “це сукупність стійких зв’язків об’єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах” (Большой энциклопедический словарь,
Форми культури Відносяться до таких сукупностей правил, норм і моделей поведінки людей, які не можна вважати повністю автономними утвореннями; вони не є також складовими частинами якогось цілого. Термін “символічна форма” увів представник мар-бургської школи
З-поміж проблем, що вирішують науки про культуру, можна виділити такі: визначення місця культури у системі буття; виявлення відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної структури культури, обумовленої її функціями у житті і
Проблема періодизації сорокатисячолітньої культурної еволюції є досить складною. Це єдиний процес чи серія дискретних форм культурного життя? Чи можна застосувати до культурної еволюції такі категорії, як поступ, лінійність, циклічність, безперервність, локальність? Різні епохи давали
Дослідження української культури, як підгрунтя єдності певної свідомої самої себе спільноти, можна прослідкувати вже у “Слові про закон і благодать” Іларіона, згодом “Повісті врем’яних літ”, у українських гуманістів та полемістів, а також козацьких літописах.
2.1. Культурно-історична динаміка етнічних спільнот: плем’я, народність і нація Первісність була безетнічна. Ні в співтовариствах пралюдей, ні в найдавніших людських колективах не було, та й бути не могло етнічного розмежування. Спосіб життя, трудові дії,
2.1. Культурно-історична динаміка етнічних спільнот: плем’я, народність і нація Первісність була безетнічна. Ні в співтовариствах пралюдей, ні в найдавніших людських колективах не було, та й бути не могло етнічного розмежування. Спосіб життя, трудові дії,
Поняття “етнос” не можна визначати індуктивно через знаходження суттєвих ознак, які характеризують будь-який етнос. Більшість дослідників сходиться на тому, що найбільш істотними ознаками, за якими можна розпізнати етнічну спільність, є: спільна мова, спільна територія,
Поняття “етнос” не можна визначати індуктивно через знаходження суттєвих ознак, які характеризують будь-який етнос. Більшість дослідників сходиться на тому, що найбільш істотними ознаками, за якими можна розпізнати етнічну спільність, є: спільна мова, спільна територія,
Поняття “етнос” не можна визначати індуктивно через знаходження суттєвих ознак, які характеризують будь-який етнос. Більшість дослідників сходиться на тому, що найбільш істотними ознаками, за якими можна розпізнати етнічну спільність, є: спільна мова, спільна територія,
Протягом сторіч уважалося, що головний поштовх до формування народу, його характеру й культури дають Природні умови, у яких цей народ історично живе. “Народи жарких кліматів боязкі, як старі; народи холодних климатов відважні, як юнаки”,
Глобальною ознакою визначення етносу не є й Спільне господарювання й рід занять даного народу. Етнос при своєму формуванні складається із племен, що перебували в реальному економічному спілкуванні. Взяти хоча б давньо-слов’янські племінні об’єднання кривичів,
Глобальною ознакою визначення етносу не є й Спільне господарювання й рід занять даного народу. Етнос при своєму формуванні складається із племен, що перебували в реальному економічному спілкуванні. Взяти хоча б давньо-слов’янські племінні об’єднання кривичів,
Глобальною ознакою визначення етносу не є й Спільне господарювання й рід занять даного народу. Етнос при своєму формуванні складається із племен, що перебували в реальному економічному спілкуванні. Взяти хоча б давньо-слов’янські племінні об’єднання кривичів,
У першу чергу, Особливості національного характеру й народної культури визначаються історично. Можна навести такий приклад. В 15-16 ст. молдавани виявили чудеса хоробрості й відваги в оборонній боротьбі. А в літописах 17 ст. відзначається їхнє
Кожна сфера культурної діяльності людини має властивий їй ціннісний вимір: так, цінності матеріального життя, економіки, соціального порядку, політики, моралі, релігії, науки, мистецтва досить автономні. Але існує й більш високий рівень цінностей, багато в чому
Культура етносу завжди історична: крім наступності їй властива й мінливість, крім засвоєння традиції – створення, відкриття нового, що своєю чергою, стає традицією. І про традиції, і про інновації ми будемо говорити в наступному розділі.
Етнокультуру прийнято поділяти на два типи: традиційну й модерну. Традиційною (статичною або стаціонарною) називають культуру тих народів, життєвий цикл яких у кожному новому поколінні повторюється без кардинальних змін. До культур цього типу належать, наприклад,
Етнокультуру прийнято поділяти на два типи: традиційну й модерну. Традиційною (статичною або стаціонарною) називають культуру тих народів, життєвий цикл яких у кожному новому поколінні повторюється без кардинальних змін. До культур цього типу належать, наприклад,
3.1. Архаїчні культури на території України Первісна культура людства. Якщо фізична еволюція людини тривала близько 14 млн років (еволюція гомінід), то культурний розвиток охоплює порівняно короткий період – всього 2-3 млн років. Увесь цей
3.1. Архаїчні культури на території України Первісна культура людства. Якщо фізична еволюція людини тривала близько 14 млн років (еволюція гомінід), то культурний розвиток охоплює порівняно короткий період – всього 2-3 млн років. Увесь цей
Мезоліт, або середній кам’яний вік, датується порізному: мезоліт Європи – 10-7 тис. років, Південної Америки – 6-5 тис. років, Близького Сходу – 12-9 тис. років тому. Для цих часів характерними є риси перехідного періоду.
За новими науковими даними, людина почала жити на території України мільйон років до нашого часу. В середині 70-х рр. XX ст. київський вчений Владислав Гладилін знайшов біля села Королеве на Закарпатті стоянку первісної людини.
В III тисячолітті до н. е. на території Правобережної України, на теренових просторах від Дніпра до Дунаю була поширена культура, яка вперше була відкрита наприкінці XIX ст. археологом В. Хвойкою на середньому Дніпрі у
Історію культури ми вивчаємо як зміну відмінних, структурно-самодостатніх епох, що заступали одна одну, часто протистоячи одна одній. Епоха трипілля завершується десь на зламі III і II тисячоліть до Різдва. Після наступає інша епоха, яка
Історію культури ми вивчаємо як зміну відмінних, структурно-самодостатніх епох, що заступали одна одну, часто протистоячи одна одній. Епоха трипілля завершується десь на зламі III і II тисячоліть до Різдва. Після наступає інша епоха, яка
Початок Залізної доби (з І Тис. до Н. X.) на території України пов’язаний з кіммерійською культурою (Північне Причорномор’я), а трохи пізніше – зі скіфською культурою та ранніми слов’янськими культурами. У І тис. до Н.
Геродот, як вже згадувалося вище, відрізняв між скіфами окремі племена: скіфів-орачів, скіфів-еллінів та царських скіфів, згадував про будинів, називав неврів, гелонів, гіпербореїв і т. д. Цей перелік народів у Геродота – в основному –
3.3.1. Загальна характеристика культури античності Перший період Добу, яка охоплює час протягом восьми-десяти століть, з V-IV ст. по Різдву і до V-VI ст. по Різдві, ми означаємо як античну епоху. За цієї доби Україна
3.3.1. Загальна характеристика культури античності Перший період Добу, яка охоплює час протягом восьми-десяти століть, з V-IV ст. по Різдву і до V-VI ст. по Різдві, ми означаємо як античну епоху. За цієї доби Україна
3.3.1. Загальна характеристика культури античності Перший період Добу, яка охоплює час протягом восьми-десяти століть, з V-IV ст. по Різдву і до V-VI ст. по Різдві, ми означаємо як античну епоху. За цієї доби Україна
Як ми вже згадували вище, в історії України давніх часів за античної доби ми відрізняємо два періоди: перший, давніший, з V-IV ст. про який уже була мова, і другий, наступний, який ми датуємо І-V
Про походження української музики також існують різні точки зору, це стосується традиційних народно-обрядових жанрів. Видатний український вчений Олександр Потебня, відомий і як автор перекладу на українську мову “Одісею” Гомера, говорив, що веснянки, щедрівки, гаївки
4.1. Загальна характеристика періоду Київської Русі У IX столітті внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов’янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, утворилась одна з найбільших держав середньовічної Європи – Русь. її історичним ядром було Середнє Подніпров’я,
4.1. Загальна характеристика періоду Київської Русі У IX столітті внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов’янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, утворилась одна з найбільших держав середньовічної Європи – Русь. її історичним ядром було Середнє Подніпров’я,
4.1. Загальна характеристика періоду Київської Русі У IX столітті внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов’янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, утворилась одна з найбільших держав середньовічної Європи – Русь. її історичним ядром було Середнє Подніпров’я,
Основним джерелом вивчення історії і культури Київської Русі є літописи. Основу давньоруського літописання становить “Повість минулих літ”, укладена Нестором Літописцем у Печерському монастирі близько 1110 року. У цій пам’ятці зафіксований досвід історичних знань, нагромаджений