Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 6. Культурне життя України в епоху просвітництва
Зародження і становлення буржуазних економічних відносин призвели до глибоких змін у соціально-політичному й духовному житті Європи. Найбільш значимими прикметами часу були секуляризація суспільної свідомості, розповсюдження ідеалів протестантизму, бурхливий розвиток природознавства, зростання інтересу до наукового й філософського знання. Культура і мистецтво висували нове розуміння основних домінант людського буття, відношення до Бога, суспільства, держави, нове розуміння самої Людини і відносин між людьми, що завершилося буржуазними революціями у найбільш розвинутих європейських країнах. Таким чином Європа, яка дала людству цінності, побудовані на засадах розуму, як сучасна наука і демократична держава.
6.1. Світоглядні засади епохи просвітництва
Внаслідок соціально-економічного та політичного розвитку європейських держав, тенденції нового капіталістичного розвитку освічена частина людства стала усвідомлювати як риси єдиного загальноєвропейського процесу. Рух до компромісу з реальністю буржуазного господарювання, а від нього – до утвердження капіталістичного способу виробництва – приносив реальні результати. Промислово-торговельна діяльність із простого засобу експлуатації трудящих поступово перетворювалася на гонитву за багатством задля одержання політичної влади і навпаки. У нових соціальних умовах, створених завдяки руйнуванню традиційних патріархальних форм господарювання, розширенню товарно-грошових відносин, розхитування системи сеньйоральності сепаратистськими настроями, нові прокапіталістичні прошарки населення тільки спочатку відчували своє непевне становище, але з усвідомленням суспільством сили і значення влади грошей, зажадали свого місця у владних структурах. Постало питання про відповідність соціального устрою країн новим реальностям життя, в яких капіталістичний спосіб виробництва вийшов на передові позиції,
У той час, коли прагматизм і меркантильність дедалі більше охоплювали всі сфери життя, сягаючи найвищих щаблів соціальної ієрархії, виникла ідея нової форми державного правління – Абсолютної монархії, за якої сюзерену надавалася необмежена верховна влада. Особа монарха та властиві йому якості набували великого значення у подальшій долі своєї країни. Таким чином, Просвітництво – Це політична ідеологія, філософія та культура, прогресивна ідейна течія епохи краху феодалізму та утвердження капіталістичного ладу, що охоплювала кінець XVII-XVIII ст. Гегель за свого часу характеризував Просвітництво як раціоналістичний рух XVIII ст. у сфері культурного та духовного життя, що грунтується на запереченні існуючого способу правління, державного устрою, політичної ідеології, судочинства, релігії, мистецтва, моралі.
Related posts:
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 6.1. Світоглядні засади епохи просвітництва Зародження і становлення буржуазних економічних відносин призвели до глибоких змін у соціально-політичному й духовному житті Європи. Найбільш значимими прикметами часу були секуляризація суспільної свідомості, розповсюдження ідеалів протестантизму, бурхливий розвиток природознавства, зростання інтересу до наукового й філософського знання. Культура і мистецтво висували нове розуміння основних домінант людського буття, відношення до Бога, суспільства, держави, нове розуміння самої […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 9. Національно – культурне відродження та культура України на сучасному етапі 9.1. Культурні процеси в Україні після здобуття незалежності У кінці 80-х pp. минулого століття відбуваються помітні зміни у національній політиці України. У нашу культуру повертається творчість репресованих митців та представників діаспори. У 1989 р. було ухвалено “Закон про мови в Українській PCP”, що проголосив українську мову державною. Створюються громадські організації, що починають активно впливати на […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 5. Українська культура в епоху відродження та реформації (XIV-XVII ст.) Формування та розвиток української культури у XIV-XVII ст. відбувався в епоху Відродження, що являла собою перехідний етап від Середньовіччя до Нового часу. Найважливішими рисами культури Відродження були: а) індивідуалізм та емансипація особистості від впливу церкви; б) світський характер мислення й суспільної поведінки людини; в) секуляризація мистецтва. Відродження або Ренесанс (фр. Renaissance – “Відродження”) являла собою […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 10. Культурно – суспільне життя української діаспори 10.1. Глобалізаційні процеси у суспільстві Характерною рисою сучасного етапу розвитку суспільства є глобальність подій, які відбуваються у ньому. У небувалих до цього часу масштабах термін “глобальне” став особливо актуальним і фактично фіксує нову соціокультурну ситуацію, в яку залучене усе людство. Процеси глобалізації у сучасному світі стосуються не лише науково-технічного прогресу, вони усе більше втручаються у […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 8.2. Національно-культурне піднесення 20-30-х років У 20-х р. в Україні радянською владою проводиться політика українізації, що відіграла певну позитивну роль у розвитку культури. З цього приводу було ухвалено ряд партійних та урядових постанов: “Про обов’язкове студіювання у школах місцевої мови, а також історії та географії України” від 09.03.1919 р., ухвалено Тимчасовим робітничо-селянським урядом України; “Про вживання в усіх установах української […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 6.5. Музичне життя України У першій половині XVIII століття українські землі залишались роз’єднаними, вони входили до складу різних держав: Росії, Польщі, Туреччини і Угорщини. Протягом століття велась боротьба за визволення Правобережної України (як і Білорусії), яка завершилася в кінці XVIII віку возз’єднанням її з іншими українськими землями. Це мало велике прогресивне значення в житті народу, сприяло розвитку економіки і […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 3. Джерела формування української культури 3.1. Архаїчні культури на території України Первісна культура людства. Якщо фізична еволюція людини тривала близько 14 млн років (еволюція гомінід), то культурний розвиток охоплює порівняно короткий період – всього 2-3 млн років. Увесь цей час вкладається в межі останньої геологічної епохи – Четвертинного періоду. Культурний і біологічний розвиток нерозривно взаємопов’язані і не можуть розглядатися ізольовано […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 1. Проблемне поле історії культури У полікультурному і багатонаціональному світі особливої актуальності набуває науковий підхід до вивчення історії української культури. Важливе значення має формування у майбутніх фахівців адекватної моделі вітчизняної культури, оскільки лише вона може забезпечити успішну орієнтацію і толерантне співіснування серед політичних, конфесійних та інших соціокультурних відмінностей у процесі розбудови правової держави. Важливим вектором розвитку у даному напрямку є […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Культурологія та історія культури України Культурологія вивчає відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної будови культури, обумовленої її функціями у житті й розвитку людства, взаємини культури й цивілізації тощо. До проблем, які потрібно вирішити у межах історії культури, можна віднести такі: визначення місця конкретного культурного феномена у структурі загального історичного процесу; прояв сутності культури в її існуванні, тобто […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Історія культури України і філософія культури Історія культури України і філософія культури Який би обсяг знань про культуру не отримували всі науки, що вивчають її конкретні історичні, етнічні, соціальні й професійні форми (наприклад, античну й середньовічну, полінезійську й українську, народну й лицарську, наукову й художню), що розкривають ті чи інші механізми функціонування культури (економічні й техніко-технологічні, соціологічні й соціально-психологічні, семіотичні й […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 8. Українська культура ХХ ст 8.1. Українська культура початку XX ст У XIX – на початку XX ст. українська культура досягла свого розквіту. Це був період, позначений зростанням національної самосвідомості. На цій хвилі розгортається творчість цілої плеяди українських митців, які збагатили вітчизняну духовну скарбницю. XX століття для України стало часом великих випробувань, важливих суспільно-політичних подій, що часто призводили до знищення […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Історія культури та історія культури України Культурологія вивчає відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної будови культури, обумовленої її функціями у житті й розвитку людства, взаємини культури й цивілізації тощо. До проблем, які потрібно вирішити у межах історії культури, можна віднести такі: визначення місця конкретного культурного феномена у структурі загального історичного процесу; прояв сутності культури в її існуванні, тобто […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 2. Теоретичні проблеми етнокультури 2.1. Культурно-історична динаміка етнічних спільнот: плем’я, народність і нація Первісність була безетнічна. Ні в співтовариствах пралюдей, ні в найдавніших людських колективах не було, та й бути не могло етнічного розмежування. Спосіб життя, трудові дії, знаряддя були ще занадто примітивні, щоб відрізнятися в різних спільнотах. А головне, не було найважливішого обмежування різних культур – мови. І […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 4. Культура Київської Русі 4.1. Загальна характеристика періоду Київської Русі У IX столітті внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов’янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, утворилась одна з найбільших держав середньовічної Європи – Русь. її історичним ядром було Середнє Подніпров’я, де традиції політичного життя сягали ще скіфо-античних часів. Центром нової східнослов’янської держави став Київ, тому в історичній літературі з’явилась назва Київська […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 1.7. Методологічні підходи до розуміння природи культури З-поміж проблем, що вирішують науки про культуру, можна виділити такі: визначення місця культури у системі буття; виявлення відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної структури культури, обумовленої її функціями у житті і розвитку людства; виявлення сутності культури в її існуванні, тобто в різноманітті конкретних культур, які існують у соціальному просторі і соціальному часі, […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Історичний розвиток культури на теренах України після Трипілля Історію культури ми вивчаємо як зміну відмінних, структурно-самодостатніх епох, що заступали одна одну, часто протистоячи одна одній. Епоха трипілля завершується десь на зламі III і II тисячоліть до Різдва. Після наступає інша епоха, яка досі ще не прибрала собі в археології сталої назви і яку з однаковим успіхом можна було б означити як післятрипільську, або […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 3.1. Архаїчні культури на території України 3.1. Архаїчні культури на території України Первісна культура людства. Якщо фізична еволюція людини тривала близько 14 млн років (еволюція гомінід), то культурний розвиток охоплює порівняно короткий період – всього 2-3 млн років. Увесь цей час вкладається в межі останньої геологічної епохи – Четвертинного періоду. Культурний і біологічний розвиток нерозривно взаємопов’язані і не можуть розглядатися ізольовано […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 1.1. Місце історії культури у генезі культурологічного знання Формування предметного поля історії української культури, розуміння необхідності її виникнення і самообгрунтування не можливо поза розумінням генези культурологічного знання взагалі. Опис багатовікового процесу розвитку культурологічної думки – від античності до наших днів – демонструє загальні закономірності розвитку культурологічного знання та його історичні та етнічні особливості. Нам видається доцільним дати коротку загальну характеристику трьох головних етапів […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Етап другий. Філософія культури Рух теоретичної думки в цьому напрямі відбувався у XVIII ст. від “Загальної науки” Дж. Віко до “Ідеї філософії історії людства” И. Гердера. Системне обгрунтування поняття культури отримало у концепції трьох “Критик…” І. Канта й у всеохоплюючих теоретико-історичних конструкціях И. Шеллінга, Г. Гегеля, О. Конта. Саме в цю епоху відчуття цілісності світу, що створюється людиною, було […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Розділ 7. Українська культура XIX ст 7.1. Соціокультурні перетворення XIX ст Кінець XVIII-початок XIX ст. в Україні – межа, що пролягла між мистецтвом, яке грунтувалося на релігійних засадах, та новим, світським, естетичні настанови якого були пов’язані з реальним, позбавленим схоластичних догм, сприйняттям людини і навколишнього середовища. У цю добу творили видатні портретисти Дмитро Григорович Левицький та Володимир Лукич Боровиковський, котрі склали […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 1.2. Історія культури у структурі суміжних дисциплін Історія культури України і філософія культури Який би обсяг знань про культуру не отримували всі науки, що вивчають її конкретні історичні, етнічні, соціальні й професійні форми (наприклад, античну й середньовічну, полінезійську й українську, народну й лицарську, наукову й художню), що розкривають ті чи інші механізми функціонування культури (економічні й техніко-технологічні, соціологічні й соціально-психологічні, семіотичні й […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 7.2. Художня культура україни XIX ст Становлення нової української літератури та літературної мови Доба XIX ст. в українській літературі являє собою цілісний комплекс традицій і новаторства в літературному процесі, об’єднаний єдністю ідейно-естетичних закономірностей. У цю добу була створена літературна класика таким її фундаторами, як І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров, Марко Вовчок, Ю. Федькович, І. Нечуй-Левицький, Панас […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 4.2. Особливості розвитку культури Київської Русі 4.1. Загальна характеристика періоду Київської Русі У IX столітті внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов’янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, утворилась одна з найбільших держав середньовічної Європи – Русь. її історичним ядром було Середнє Подніпров’я, де традиції політичного життя сягали ще скіфо-античних часів. Центром нової східнослов’янської держави став Київ, тому в історичній літературі з’явилась назва Київська […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 1.5. Функції культури Насамперед з’ясуємо, що означає термін “структура”. Структура – “це сукупність стійких зв’язків об’єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах” (Большой энциклопедический словарь, 1991). Культура, як складне утворення, також має свою структуру, яка, в свою чергу може бути ядерною або без’ядерною. Культура як загальнолюдський […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 2.6. Проблема трансляції культури в етносах різних типів Етнокультуру прийнято поділяти на два типи: традиційну й модерну. Традиційною (статичною або стаціонарною) називають культуру тих народів, життєвий цикл яких у кожному новому поколінні повторюється без кардинальних змін. До культур цього типу належать, наприклад, три первинні цивілізації – Прадавній Єгипет, Індія, Китай. Протягом тисячоріч (принаймні до другої половини 20 ст.) дві останні зберегли непорушними свої […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 10.5. Збереження етнонаціональної культури українцями в діаспорі На окрему увагу заслуговує розгляд специфіки творчості українського митця-емігранта, у художньо-творчому процесі якого відображається взаємодія етнонаціональних та інонаціональних культурних цінностей. Попри перебування у багатоетнічному суспільстві, українці в діаспорі намагаються зберігати у своєму середовищі свою національну самобутність – рідну мову, звичаї, культурні, мистецькі та побутові традиції та ін. Збереженню та популяризації українського мистецтва в діаспорі служать: […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 10.6. Художня культура української діаспори На окрему увагу заслуговує розгляд специфіки творчості українського митця-емігранта, у художньо-творчому процесі якого відображається взаємодія етнонаціональних та інонаціональних культурних цінностей. Попри перебування у багатоетнічному суспільстві, українці в діаспорі намагаються зберігати у своєму середовищі свою національну самобутність – рідну мову, звичаї, культурні, мистецькі та побутові традиції та ін. Збереженню та популяризації українського мистецтва в діаспорі служать: […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Становлення нової української літератури та літературної мови Становлення нової української літератури та літературної мови Доба XIX ст. в українській літературі являє собою цілісний комплекс традицій і новаторства в літературному процесі, об’єднаний єдністю ідейно-естетичних закономірностей. У цю добу була створена літературна класика таким її фундаторами, як І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров, Марко Вовчок, Ю. Федькович, І. Нечуй-Левицький, Панас […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 3.3.1. Загальна характеристика культури античності 3.3.1. Загальна характеристика культури античності Перший період Добу, яка охоплює час протягом восьми-десяти століть, з V-IV ст. по Різдву і до V-VI ст. по Різдві, ми означаємо як античну епоху. За цієї доби Україна втягується в орбіту античного світу і на Україні поширюється матеріальна культура, яка несе на собі виразні ознаки впливів культури тодішнього античного […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 4.4. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури Основним джерелом вивчення історії і культури Київської Русі є літописи. Основу давньоруського літописання становить “Повість минулих літ”, укладена Нестором Літописцем у Печерському монастирі близько 1110 року. У цій пам’ятці зафіксований досвід історичних знань, нагромаджений у попередню епоху, досягнення європейської історичної думки, традиції візантійської культури. Нестор і продовжувачі його літопису заклали основи руської історії, визначивши місце […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 4.3. Джерела вивчення культури Київської Русі Основним джерелом вивчення історії і культури Київської Русі є літописи. Основу давньоруського літописання становить “Повість минулих літ”, укладена Нестором Літописцем у Печерському монастирі близько 1110 року. У цій пам’ятці зафіксований досвід історичних знань, нагромаджений у попередню епоху, досягнення європейської історичної думки, традиції візантійської культури. Нестор і продовжувачі його літопису заклали основи руської історії, визначивши місце […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Історія та історія культури Культурологія вивчає відношення культури до природи, суспільства й людини; дослідження багатомірної будови культури, обумовленої її функціями у житті й розвитку людства, взаємини культури й цивілізації тощо. До проблем, які потрібно вирішити у межах історії культури, можна віднести такі: визначення місця конкретного культурного феномена у структурі загального історичного процесу; прояв сутності культури в її існуванні, тобто […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 1.4. Культура і цивілізація До найважливіших проблем сучасного культурологічного знання належать питання про сутність і взаємозв’язки таких феноменів, як культура й цивілізація. У науці існують два шляхи щодо його вирішення: ототожнення цих понять і їх розрізнення. Історія відношень цих понять у філолофсько-культурологічній думці досить драматична. Маючи античне походження, слово “цивілізація” почало широко вживатися лише за доби Просвітництва. Путівку у […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 9.2. Сучасний стан розвитку культури Незважаючи на певні кризові явища, все ж у розвиткові культури намічаються певні зрушення. Після здобуття незалежності в Україні формуються риси нової культурної реальності, коли національна культура стає одним із визначальних факторів прогресу суспільства, розбудови незалежної держави, формування національної ідентичності. Тільки розвиток культури може долучити нашу державу до загальноєвропейської спільноти, сприятиме демократизації суспільства, всебічному розвиткові особистості. […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 1.6. Різновиди класифікації культур Форми культури Відносяться до таких сукупностей правил, норм і моделей поведінки людей, які не можна вважати повністю автономними утвореннями; вони не є також складовими частинами якогось цілого. Термін “символічна форма” увів представник мар-бургської школи неокантіанства Е. Кассірер для позначення “світу культури”, коло якого становлять мова, наука, мистецтво, релігія, міфи. Він вважав, що культурні форми – […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Передмова У полікультурному і багатонаціональному світі особливої актуальності набуває науковий підхід до вивчення історії української культури. Важливе значення має формування у майбутніх фахівців адекватної моделі вітчизняної культури, оскільки лише вона може забезпечити успішну орієнтацію і толерантне співіснування серед політичних, конфесійних та інших соціокультурних відмінностей у процесі розбудови правової держави. Важливим вектором розвитку у даному напрямку є […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 10.2. Етнічна ідентичність Проблема розвитку і збереження культур народів в іноетнічно-му середовищі посідає важливе теоретичне і практичне значення у сучасній науці. Історія людства постійно супроводжується міграцією племен, народів, окремих осіб. Основні причини, які зумовлюють міграційні процеси, є історичні, економічні, політичні, соціальні, релігійні чинники. Оскільки діаспора відіграє свою власну роль у внутрішньоетні-чному процесі, існує певна кореляція подій, які переживає […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 10.3. Специфіка формування української діаспори Відомості про емігрантів з України зустрічаються здавна. Вони залишили помітний слід у культурі тодішньої Європи. Згадаймо просвітителя XV ст. Ю. Дрогобича, Пилипа Орлика, популяризатора кави на європейському континенті Ю. Кульчицького та багатьох інших. Процес масової міграції до інших країн набув масового характеру на зламі ХІХ-ХХ ст. Традиційно історію української еміграції поділяють на чотири хвилі: перша […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – 4.8. Музичні надбання старокиївської культури В історії української музики цей період відносять до мистецтва періоду Київської Русі, який починається з IX ст. Невід’ємною його частиною була народна пісня. У побуті зберігалися старовинні землеробські народні свята з численними колядками, веснянками, закликаннями, обрядовими “русаліями” та купальськими іграми. Головними носіями народного мистецтва в Київській Русі були скоморохи – талановиті музиканти і актори з […]...
- Історія української культури – Павлова О. Ю. – Етап перший. Виникнення культурологічної проблематики Формування предметного поля історії української культури, розуміння необхідності її виникнення і самообгрунтування не можливо поза розумінням генези культурологічного знання взагалі. Опис багатовікового процесу розвитку культурологічної думки – від античності до наших днів – демонструє загальні закономірності розвитку культурологічного знання та його історичні та етнічні особливості. Нам видається доцільним дати коротку загальну характеристику трьох головних етапів […]...