Історія України – Юрій М. Ф. – Тема 17. Україна після закінчення першої світової війни
1. Відновлення УНР
Директорія. У ніч з 13 на 14листопада 1918р. у Києві на зібранні опозиційних гетьманському режиму партій та організацій було утворено надзвичайний орган влади – Директорію, яка оголосила про відновлення Української Народної Республіки: Головою Директорії став соціал-демократ Володимир Винниченко, членами – соціал-демократ Симон Петлюра (висунутий січовими стрільцями), від-Селянської спілки.- член УПСР Федір Швець (за фахом – професор геології), соціаліст-самостійник Опанас Андрієвський (за фахом – адвокат), керівник профспілки залізничників безпартійний Андрій Макаренко. Військові сили Директорії очолив Петлюра, їх кістяком став полк січових стрільців (командир – Євген Коновалець), який базувався в Білій Церкві. , ^Директорія виступила із закликом до повстання проти гетьманського режиму. Вже 21 листопада Київ було оточено повстанцями, але війська Директорії увійшли до міста лише після евакуації німців; яка закінчилась 14 грудня. 19 грудня 1918 р. на майдані перед Софіївським собором у Києві відбулися військовий парад і урочистий молебен на честь перемоги Директорії.
Надзвичайно важке міжнародне і внутрішнє становище України, а також особисте суперництво Винниченка й Петлюри паралізуй вали діяльність Директорії Реальна влада зосередилась у вибраних отаманів напівпартизанських загонів.
Директорію відмовлялася визнати Антанта, яка ще восени 1918 року висадила свої війська на півдні України (першими військами, що розпочали інтервенцію в Одесі, стали польські частини, які прибули з Новоросійська, пізніше з’явились африканські війська, а весною 1919 р. до них приєднались греки). Представники французького командування в Одесі вимагали реорганізації Директорії (зокрема, виведення з її складу Петлюри), обіцяючи за певних обставин підтримку.
На сході й півночі України Директорії протистояли війська Червоної Армії, на заході – армія Пілсудського, на півдні, крім Антанти, – війська Денікіна (в Одеському районі та в Криму).
Суперечності всередині Директорії не вдалося подолати й на Конгресі трудового народу України, що відбувся в січні 1919 р. На цьому Конгресі були присутні також і делегати від Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), яка, згідно з договором від 1 грудня 1918 р., об’єднувалася з УНР. Спроба возз’єднання двох українських держав залишилася декларацією. Польські війська методично витісняли армію ЗУНР з території Галичини. Існування УНР ставало дедалі більш проблематичним з огляду на вторгнення радянських військ.
5 лютого 1919 р. Червона Армія вступила в Київ, Директорія виїхала до Вінниці, почався довгий період її блукань (більше Директорія в Київ не поверталась). У лютому Винниченко подав у відставку та виїхав закордон. Директорію очолив Петлюра.
2. ЗУНР
1 листопада 1918 р. у Львові відбулося повстання, яке створило умови для виникнення Західноукраїнської Народної Республіки. Польські військові сили були захоплені зненацька, але незабаром оговтались і вже в другій половині дня в південно-західній частині міста почались бої.
Для підготовки контрнаступу полякам потрібен був час, тому вони вдалися до хитрощів – до Української. Національної Ради направили делегацію, яка запропонувала перемир’я; Національна Рада погодилась на переговори. На переговорах польська сторона заявила про своє невизнання Української Національної Ради і взяття нею влади у Львові. Польські представники запропонували передати це питання на вирішення міжнародного конгресу в Парижі. На перехідний період вони пропонували утворити українсько-польську владу. Національна Рада ці домагання відкинула, але погодилася з пропозицією створення спільного Комітету злагоди.
Скориставшись переговорами, польські загони завдали несподіваного удару і 4 листопада оволоділи важливими ділянками міста’.
У ході військових сутичок з ворогом галичани розпочали творення своєї держави. .9 листопада було сформовано уряд – Державний Секретаріат. А 13 листопада Українська Національна Рада затвердила “Тимчасовий основний закон”, який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка. У містах і селах Галичини йшов процес встановлення української влади. Але в західних повітах влада відразу наштовхнулася на опір поляків. Напружена ситуація склалась 10 листопада в Перемишлі. На місто почали наступ польські підрозділи, які українська влада міста випустила під “слово гонору”, що вони не будуть брати участі у військових діях. Два дні українська залога міста стримувала польський наступ.
20 листопада з Перемишля до Львова прибули 6 польських військових ешелонів. Вранці 21 листопада польські війська перейшли в наступ по всьому фронту у Львові. У другій половині дня командуючий українськими військами полковник Г. Стефанов прийняв рішення залишити Львів. Разом з військами місто залишив уряд ЗУН Р, який переїхав до Тернополя.
У травні 1919 р. у наступ проти Української Галицької армії (УГА – військових формувань ЗУНР) – перейшли польські дивізії генерала Галлера, які прибули з Франції. Підтиском переважаючих сил УГА відступила в трикутник Збруч, Дністер, залізниця з Гусятина через Чортківна Заліщики.
У цей час президенту ЗУНР було надано диктаторські повноваження, командуючим УГА призначено колишнього царського генерала Грекова. 7 червня УГА перейшла, в наступ. У ході т. з. Чортківської була визволена значна територія Галичини, війська УГА досягли лінії Гнила Липа – Перемишляни – Підкамінь. Проте сили були нерівними: близько 40-45 тисячам вояків УГА протистояла 100-тисячна польська армія. Не вистачало зброї та боєприпасів. Наступ було припинено, ворог перейшов у контрнаступ. 16 липня війська УГА разом з урядом відступили на східний берег річки Збруч – на територію УНР.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)