Історія економіки та економічної думки – Юхименко П. І. – “Ефект Слуцького”
У результаті проведених досліджень Є. Слуцький дійшов висновку, що найважливіша потреба полягає в переході від абстрактних схем до позитивних розробок у галузі, яка охоплює теорію бюджету споживача. Тільки таким чином можна розв’язати відомі проблеми. Єдиний спосіб перевірки формул – врахування досвіду, що дасть змогу або підтвердити, або спростувати виведені теоретичні закони. Якщо дані практики не підтвердили б теоретичних висновків, то виявилося б, що причини, котрі формують поведінку людей, не тільки за своєю природою лежать за межами нашої свідомості, а й навіть безпосередньо у ній не відображаються. Зробивши таке припущення, вчений вірив, що йому вдалося з’ясувати теорію споживчого бюджету і довести необхідність повністю розкрити цю теорію за допомогою засобів емпіричного дослідження.
На дослідження Є. Слуцького звернули увагу іноземні економісти через 20 років після його опублікування. В 1935 р. американський економіст Г. Шульц, розглядаючи взаємозв’язок попиту, ціни і доходу, зазначив, що Є. Слуцький значно розширив, поглибив, конкретизував теорію споживчого попиту, поведінку споживача на ринку благ. Г. Шульц вказав на зв’язок поглядів англійських економістів Дж. Хікса і Р. Аллена на проблеми поведінки споживача з теорією Є. Слуцького.
Отже, промислова революція та її логічне продовження – індустріалізація й відповідні зміни в аграрному секторі під її впливом – завершили перехід до ринкової економіки. Загальною особливістю в характеристиці капіталізму і ринкової економіки є економічні відносини, що тісно пов’язані з ринком. Стосовно кінця XIX ст., коли уже відбулося становлення капіталістичної системи, її визначення можна сформулювати таким чином: це соціально-політична організація суспільства, яке грунтується на ринковій економіці. Головним механізмом ринку стала пропозиція товарів від виробників.
Перехід від доіндустріального до індустріального суспільства здійснювався за наявності трьох основних секторів: 1) первинного (сільське господарство і добувні галузі); 2) вторинного (обробна промисловість); 3) третинного (обробна промисловість і сфери послуг). Ці сектори виробництва є в будь-якій моделі господарства основою прогресу.
Для індустріальної епохи, котра настала після промислової революції та індустріалізації в країнах Європи, США, Японії, характерне засвоєння знань і набуття навичок із праць минулих поколінь. На новій технічній і технологічній основі продовжувало розвиватися сільське господарство. Проте його значення у загальному процесі виробництва зменшувалося. Якщо у США у 1869 р. продукція сільського господарства становила 40 %, то після 1918-го – 14, а на кінець XX ст. – 1,4 %. Такі наслідки впливу індустріалізації в капіталістичному світі.
Зазначимо головні ознаки індустріального суспільства:
1) активна науково-технічна діяльність;
2) функціонування машинного виробництва з фабричною організацією праці;
3) вплив на виробництво і соціальну сферу загальнонаціонального ринку, сформованого раніше;
4) устремління окремо взятої країни до інтеграції у світовий ринок і світове господарство;
5) зростання загального культурно-технічного рівня трудящих;
6) посилення урбанізації (збільшення кількості міст та чисельності міського населення).
В індустріальному суспільстві з’явилися фактори, які сприятимуть формуванню уже майбутнього, посткапіталістичного суспільства. Насамперед до них належать:
1) розширення сфери послуг і зростання ролі зайнятого у ній населення;
2) збільшення значення інформації у виробництві та суспільному житті;
3) розвиток НТР у другій половині XX ст. (головний фактор).
Список літератури
1. Анализ экономических систем: основные понятия теории хозяйственного порядка и политической экономии : пер. с нем. / под общ. ред. А. Шюллера и Х.-Г. Кркэссельберга. – М., 2006.
2. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: пер. з англ. / М. Блауг. – К., 2001.
3. Всеобщая история менеджмента : учеб. пособие / под общ. ред. И. И. Мазура. – М., 2009. – Гл. 3, 4.
4. Историки экономической мысли России / В. В. Святловский, М. И. Туган-Барановский, В. Я. Железное ; под ред. М. Г. Покидченко, E. H. Калмычковой. – М.,2003.
5. История и философия экономики : пособие для аспирантов / под ред. М. В. Конотопова. – М., 2008.
6. Злупко СМ. Економічна думка України (від давнини до сучасності): навч. посіб. / С. М. Злупко. – Л., 2000. – Розд. 1, 2.
7. Злупко СМ. Основи історії економічної теорії: навч. посіб. / С. М. Злуп – Л., 2001. – Розд. 1,2,3. 0>
8. Злупко С. М. Персоналі! і теорії української економічної думки / С. М Зллт ко. – Л., 2002. ‘ ^
9. Леоненко П. М. Історія економічних учень : підручник /П. М. Леоненк ПЛ. Юхименко. – К., 2008. – Ч. І, розд. 1. °’
10. Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. / спред Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов. – М., 2004. – Т. 1: От зари цивилизации до ка питализма.
11. Українська економічна думка: хрестоматія / упоряд., наук. ред. пер. авт вступ, розд. і біограф, довід. С. М. Злупко. – К., 2007.
12. Шумпетер ЙА. История экономического анализа : в 3 т. : пер. с англ Й. А. Шумпетер.- СПб., 2001. – Т. 2.
13. Фримен К. Як час спливає: від епохи промислових революцій до інформаційної революції: пер. з англ. / К. Фримен, Ф. Лука. – К., 2008.
14. Юхименко ПЛ. Економічна історія: підручник / ПЛ. Юхименко, П. М Леоненко. – К., 2008. – Розд. З, 4.
15. Экономическая история: хрестоматия / отв. ред. А. Д. Кузьмичев, С. К. Никитина ; сост. Л. И. Бородкин и др. – 2-е изд. – М., 2008. – Разд. І, т. 4, б-разд. П, т. 4.
16. Экономическая теория. Энциклопедия “Новый Полгрейв” : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена. – М., 2004.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)