Історія економіки та економічної думки – Юхименко П. І. – Постсоціалізм
У курсі історії економіки та економічної думки значний інтерес становить з’ясування процесів, що відбувалися в економічній науці на теренах постсоціалістичних країн протягом 90-х років XX ст. Є багато різних поглядів учених на це питання.
На думку професора H. A. Макашової, ці процеси свідчать про потребу коректування еволюційної моделі зростання знання.
По-перше, підтвердилася важливість “позанаукових” чинників: радикальна зміна парадигм відбулася під безпосереднім впливом політичних обставин, які відобразилися на науковому співтоваристві та сприяли тому, що воно відмовилося від старої парадигми. Подібна ситуація спостерігалася і в процесі перебудови вітчизняної економічної науки в 1920-ті роки.
По-друге, процес відмови від попередньої парадигми та прийняття нової виявився досить тривалим, і його учасники діяли спочатку переважно намагаючись покращити стару парадигму, звертаючись до просвітницької діяльності та ін. Проте в міру того, як раніше панівний науковий істеблішмент втрачав свій вплив, а невдачі у вирішенні “головоломок” почали сприймати, як невдачі старої системи знання загалом, визнали, що потрібно переходити до нової парадигми. У суспільстві сформувались умови для сприйняття нових ідей.
По-третє, оскільки марксистська політична економія була не лише парадигмою у наукознавчому розумінні, але й світоглядом, відмова від неї означала руйнування старого наукового співтовариства і загального простору наукової діяльності.
По-четверте, в результаті відмови від марксизму спостерігалася суперечлива ситуація руху наукової думки у двох різних напрямах. Одна частина наукового співтовариства орієнтувалась на пошук “нової картини світу” (нової парадигми у специфічному тлумаченні цього терміна), а інша – на якнайшвидше засвоєння нової для цього співтовариства, але вже існуючої за його межами парадигми – західної економічної теорії.
По-п’яте, особливе значення у боротьбі цих двох напрямів мала галузь освіти, оскільки власне через освіту інституціонально розв’язується проблема демаркації наукового і ненаукового знання та формується уявлення про “нормального” члена наукового співтовариства1.
Виокремлюють два види синтезу в економічних дослідженнях: внутрішньо-дисциплінарний і міждисциплінарний. При застосуванні першого відбувається традиційне поєднання та комбінування економічного знання у межах дисциплінарної матриці економічної науки, а в процесі використання другого – поєднання і комбінування економічного знання з іншими видами соціального знання – соціологічного, психологічного, філософського, історичного, політологічного, екологічного та ін.2
Міждисциплінарний синтез – поєднання теорій, методів і методологій різних дисциплін з метою отримання нового знання у межах однієї дисципліни або на стиках між різними дисциплінами. Міждисциплінарний синтез на межі XX і XXI ст. – один із найефективніших способів одержання нового знання, у тому числі й економічного.
Вважають, що міждисциплінарний синтез виникає на основі міждисциплінарної взаємодії, яка може відбуватися” “починаючи з обміну ідеями і закінчуючи взаємною інтеграцією концепцій, методологій, процедур, епістемологій, термінологій для певних організацій дослідницької та освітньої діяльності у досить широкому обсязі”.
Російський дослідник А. М. Орехов визначив три основні способи міждисциплінарного синтезу в економічній науці, умовно названі “економічний імперіалізм”, “економічна васальність” та “рівноправне співробітництво”. Охарактеризуємо їх детальніше.
1. Економічний імперіалізм – метод дослідження і тип міждисциплінарної взаємодії в соціальних науках, за якого відтворюється головний принцип економічної науки: ефективне досягнення цілей за обмеженості засобів. Цілі при цьому можуть відрізнятися і формулюються іншими соціальними науками – соціологією, психологією, політологією та ін.
2. Економічна васальність – метод міждисциплінарної взаємодії між економічною наукою та іншою наукою (або науками), коли економічне дослідження здійснюється відповідно до теоретико-методологічних засад іншої науки (наук).
3. Рівноправне співробітництво – тип міждисциплінарної взаємодії, коли економічна та інша соціальна науки однаковою мірою чинять вплив на розробку певних дослідницьких проблем на стиках між ними, збагачуючи і поглиблюючи як власну, так і чужі теорії та методологію2.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)