Історія економічних вчень – Золотих І. Б. – 3. Фізіократизм – специфічний напрям класичної політекономії
Франція у XVIII столітті була сільською (аграрною) країною, вела численні війни, у яких втратила майже всі свої заморські володіння, ослабли її позиції в Європі. Меркантилістська політика Кольбера призвела до розорення селянства. Розкіш і марнотратство французького королівського двору послаблювали її економіку. У суспільстві наростало невдоволення.
У цих умовах ідеї основоположника школи фізіократів Франсуа Кене швидко знайшли відгук у суспільстві.
Термін “фізіократизм” походить від латинських слів “фізіо” – природа і “кратос” – влада, тобто влада природи. Таку назву цей напрям політекономії отримав у силу специфічних поглядів, суть яких зводилася до такої думки: фізіократи оголосили сільське господарство єдиною галуззю, що створює багатство країни, і називали її продуктивною сферою економіки, оскільки саме в ній, на їхню думку, створюється “чистий продукт”. Навпаки, промисловість вважалася ними “безплідною сферою”, оскільки в ній не виникає чистого продукту.
Під чистим продуктом вони розуміли різницю між сумою всіх благ і витратами на виробництво цих благ (за сучасною термінологією – національний дохід). Цей надлишок (чистий продукт) – унікальний дар природи. Промислова праця лише змінює форму продукту, не збільшуючи нібито розміру чистого продукту. Безплідною вважалася і торгова діяльність.
Франсуа Кене (1694-1774 рр.) Народився недалеко від Версаля у селянській, багатодітній родині, восьмим із тринадцяти дітей. У 17 років поїхав до Парижа, де навчався і підробляв медиком у шпиталі. Через 6 років одержав диплом хірурга. У 1752 році був удостоєний честі лікувати самого короля, ставши придворним медиком Людовіка XV. Король уподобав Ф. Кене і називав його “мій мислитель”. Він присвоїв доктору титул дворянства і сам вибрав для нього герб. Багато державних таємниць знав цей скромно одягнений і трохи глузливий чоловік. У міру поліпшення свого матеріального становища Ф. Кене все більше захоплюється проблемами, що виходять за рамки медицини: спочатку філософією, а потім політекономією.
Важливе місце у творчості Ф. Кене займає вчення про “чистий продукт”, який створюється землею і працею людей, зайнятих у сільському господарстві. Промисловість він вважає “безплідною галуззю”, тому що в ній перетворюється нібито первісна форма продукту.
Ф. Кене належить перше в економічній думці теоретичне обгрунтування капіталу. Капіталом, на його думку, не можуть бути гроші з тієї причини, що вони нічого не виробляють і тому є “безплідним багатством”.
А сільськогосподарські знаряддя, будівлі, худоба і все, що використовується в землеробстві протягом декількох виробничих циклів, представляють “початкові аванси” (за сучасною термінологією – “основний капітал”). Витрати на насіння, корми, оплату праці працівників та інші витрати, що здійснюються в період одного виробничого циклу – він відносив до “щорічних авансів” (за сучасною термінологією “оборотний капітал”).
У своїй роботі під назвою “Економічна таблиця” (1758 р.) він продемонстрував, як сукупний суспільний річний продукт, який створюється в сільському господарстві та промисловості, розподіляється між класами. Він виділяє 3 класи: 1) продуктивний клас (фермери та наймані працівники, зайняті в сільському господарстві); 2) безплідний клас (промисловці і робітники); 3) землевласники.
За допомогою таблиці і числового прикладу Кене схематично зобразив, як відбувається обмін товарами між класами і рух потоків цих товарів та відповідних потоків грошей у масштабі всієї економіки. Це була перша спроба проведення макроекономічного дослідження, аналізу кругообігу господарського життя, тобто суспільного процесу відтворення.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)