Історія економічних вчень – Тарасевич В. М. – Джеффрі Ходжсон
Професор Університету Хертводшира
Основний твір – “Економічна теорія та інститути: Маніфест сучасної інституціональної економічної теорії” (2003)
Ходжсон – яскравий представник нового інституціоналізму. В своїх дослідженнях намагається оминути недолік класичного інституціоналізму, який полягає у теоретичному “розчиненні” індивідів у інститутах, і, одночасно, оминути принциповий недолік “індивідуалістичної” неокласичної теорії, який полягає у неспроможності врахувати та пояснити інституціональну структуру господарства. Він розглядає інститути як “системи стійких і загальноприйнятих соціальних правил, які структурують соціальні взаємодії”, “соціальні організації, які… формують довгострокові рутинізовані схеми поведінки”. За Ходжсоном, “інститути впливають на поведінку заданих індивідів у основному як обмеження”.
Використовуючи еволюційний підхід, Ходжсон розглядає зміну технологій як нерівноважний процес, у якому потреби суспільства в старих технологіях з часом стають меншими, ніж можливості їх виробництва, а потреби в нових технологіях збільшуються. Саме така нерівновага зумовлює отримання прибутку від успішних інновацій. Очевидно, що інноваторам завчасно не відомо, якою буде реальна потреба у новій техніці, технологіях або продуктах. У такій ситуації фактор невизначеності, інноваційні ризики дуже великі, що цілком узгоджується з нерівноважною природою прибутку від інновацій. Ходжсон досліджує основні тенденції розвитку постіндустріального суспільства, особливості розвитку сучасних технологій та його наслідки інституціонального характеру:
1. Виробничі процеси та продукти у провідних галузях економіки стають складнішими та високотехнологічними. Відповідно, зростаюча складність стає притаманною всім видам соціальної діяльності.
2. Для виконання ряду виробничих завдань потрібно все більше знань і трудових здібностей. Зростання кваліфікації працівників можна побачити в багатьох секторах економіки, що зумовлено зростанням складності та комплексності виробничих завдань.
3. За умов диверсифікованого асортименту продукції споживач має розв’язувати більш складне завдання оцінки якості та ступеня придатності товарів і послуг, які пропонуються.
4. Разом зі здібностями загального характеру зростає потреба у спеціалізованих, унікальних навичках.
5. Розширюється використання та передача інформації, вона починає відігравати ключову роль в економічній та суспільній діяльності.
6. Невизначеність стає невід’ємною складовою економічного та соціального життя.
Відповідно до того, як знання та інформація і далі набувають все більшого значення в сучасних економічних системах, не зрозумілим стає навіть існування таких економічних інститутів як “власність” і “обмін”. Якщо К. Ерроу стверджує, що надмірна опора на права приватної власності та ринки в тій чи іншій мірі перешкоджає розвитку наукових знань, то Ходжсон звертає увагу на зворотний причинно-наслідковий зв’язок: прогрес знань “розмиває” цілісність власності та руйнує інституціональні умови функціонування вільного ринку.
Російській дослідник Владіслав Іноземцев досліджує постіндустріальні та постекономічні тенденції сучасного світу. В книзі “Розколота цивілізація. Існуючи передумови і можливі наслідки постекономічної революції” (1999) він поділив історію цивілізації на три Епохи:
– Доекономічна, В якій основним типом діяльності була трудова активність, яка дозволяла людині лише виживати;
– Економічна, Основана на праці, як осмисленій діяльності зі створення безпечного та комфортного середовища існування людини;
(2 votes, average: 4,50 out of 5)