Інвестування – Мойсеєнко І. П. – Класифікація інвестицій
Види інвестицій прийнято поділяти на:
– кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
– рухоме і нерухоме майно;
– майнові права, пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;
– сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого (ноу-хау);
– права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права;
– інші цінності.
У відношенні об’єктів вкладення засобів інвестиції розуміють як:
– реальні інвестиції, або вкладення засобів у матеріальні (будівлі, споруди, устаткування тощо) і нематеріальні (патенти, ліцензії, ноу-хау, науково-технічні і проектно-конструкторські роботи у вигляді документації, програмного забезпечення тощо) активи;
– фінансові інвестиції, або вкладення засобів у різноманітні фінансові інструменти – цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.
За характером участі в інвестиційному процесі інвестиції поділяють на такі види:
– прямі, що припускають особисту участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладенні засобів;
– непрямі, що здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), які акумулюють і розміщують, на свій розсуд, фінансові засоби найбільш ефективним способом. Такі посередники беруть участь у керуванні об’єктами інвестування, а одержувані прибутки розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, прийнято також називати портфельними.
У територіальному аспекті розглядаються інвестиції:
– внутрішні, або вкладення суб’єктів господарської діяльності держави;
– іноземні – вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій;
– закордонні – вкладення засобів в об’єкти інвестування за межами території цієї країни (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна тощо).
За періодом інвестування прийнято виділяти інвестиції:
– короткострокові, як правило, тривалістю не більше року (короткострокові депозитні внески, ощадні сертифікати);
– середньостронові (до 3 років);
– довгострокові, тривалістю понад один рік.
За формами власності інвестиції поділяють на:
– приватні засоби громадян, підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій;
– державні, що фінансуються за рахунок бюджетних засобів різних рівнів, державними підприємствами та установами.
Форми участі інвестора припускають:
– часткову участь у створюваних підприємствах або придбання частини в діючих підприємствах (пайова участь у товаристві з обмеженою відповідальністю);
– створення підприємств, що цілком належать інвестору, або придбання у власність чинних підприємств повністю;
– придбання рухомого або нерухомого майна шляхом прямого одержання або у формі акцій, облігацій, інших цінних паперів;
– придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав.
За ступенем ризику інвестиції поділяють на такі види:
– безризикові;
– ризикові.
Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути:
А) можливість втрати всієї суми прибутку, допустимий ризик;
Б) можливість втрати не тільки прибутку, але і розрахованого валового прибутку після реалізації проекту. У цьому випадку ризик є критичним;
В) можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора, або катастрофічний ризик.
Відтворення може здійснюватися в одній з таких форм інвестицій:
– нове будівництво, або будівництво підприємств, будинків, споруд, здійснюваних на нових площах за попередньо затвердженим проектом;
– розширення діючого підприємства – будівництво інших і наступних черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплексів і виробництв, будівництво нових або розширення існуючих цехів з метою збільшення виробничої потужності;
– реконструкція діючого підприємства – здійснення повного або часткового переустаткування і перебудови виробництв із заміною морально застарілого і фізично зношеного устаткування за єдиним проектом з метою зміни профілю випуску нової продукції;
– технічне переозброєння – комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)