Господарське право – Щербина В. С. – 2. Види цін та порядок їх встановлення
Залежно від способу встановлення, суб’єктів ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодавства в Україні застосовуються різні види цін і тарифів. За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на:
Вільні ціни і тарифи, що, у свою чергу, поділяються на договірні та ціни, що встановлюються самостійно суб’єктами господарювання;
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Суб’єкти господарювання, як встановлено ч. З ст. 189 ГК, можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Вільні іони і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни (ч. 1 ст. 190 ГК). Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб’єкта господарювання (ч. 2 ст. 190 ГК).
Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України (ч. 1 ст. 191 ГК).
Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб’єктів господарювання – природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб’єктів затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 2 ст. 191 ГК).
Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами (ч. 4 ст. 191 ГК).
Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
А) фіксованих державних та комунальних цін;
Б) граничних рівнів цін;
В) граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород;
Г) граничних нормативів рентабельності або
Д) шляхом запровадження обов’язкового декларування зміни цін (ч.5ст. 191 ГК).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1994 р. № 733 “Про ціноутворення в умовах реформування економіки”1 намічено скоротити обсяги державного регулювання цін і тарифів, обмеживши їх тільки природними та окремими штучними монополіями.
Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються державними органами України. Постановою від 25 грудня 1996 р. № 1548 Кабінет Міністрів затвердив Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг (додаток до постанови). До органів, наділених повноваженнями щодо встановлення цін і тарифів, цією постановою віднесені Мінтрансзв’язку, МОН, МОЗ, Мінпраці, інші міністерства та відомства, а також Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та міські (міст Києва і Севастополя) державні адміністрації.
Державні ціни мають враховувати середньогалузеву собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, на яку вони поширюються. Якщо цей рівень рентабельності не забезпечується державними цінами, то держава повинна забезпечити його дотацію за умови, що продукція підприємства є суспільно необхідною.
Крім розглянутих вище, Кабінет Міністрів України може вводити інші методи державного регулювання цін.
З огляду на те, коли і кому реалізуються продукція та товари, усі ціни (і вільні, і державні фіксовані та регульовані) поділяються на оптові та роздрібні.
Оптові (відпускні) ціни застосовуються при розрахунках між підприємствами і організаціями-товаровиробниками і споживачами (покупцями) продукції і товарів. Оптова ціна в таких випадках включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість2.
Якщо продукцію (товар) віднесено у встановленому законодавством порядку до підакцизних, до її ціни включається акцизний збір – непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари3. У такому разі податок на додану вартість обчислюється з урахуванням суми акцизного збору.
У випадках реалізації продукції (товарів) через посередників за вільними цінами до ціни включаються також постачальницько-збутові надбавки (націнки), граничний розмір яких може обмежуватися державою1.
Роздрібні ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Такі ціни застосовуються у відносинах між підприємствами торгівлі та населенням, що споживає товари.
При розрахунках за продану сільськогосподарськими товаровиробниками сільськогосподарську продукцію застосовують закупівельні ціни.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)