Географія промислових комплексів – Іщук С. І. – Вугільна промисловість
Продовжує залишатися важливою галуззю світової енергетики, а вугільне паливо – посідати друге місце у структурі світового енергоспоживання. Розвиток цієї галузі більш стабільний, порівняно з нафтовою, що зумовлено низкою причин. Серед них – і набагато краща забезпеченість розвіданими ресурсами, і постійний стійкий попит з боку електроенергетики та металургії. Однак за екологічними критеріями та за умовами роботи шахтарів вугільна промисловість менш вигідна, ніж нафтова і газова. Щоб зменшити собівартість видобутку, що у середньому в світі становить 12-15 дол. США за 1 т, багато країн шукають шляхи подальшого удосконалення вугільної промисловості. Одним із важливих напрямів підвищення ефективності галузі залишається збільшення частки вугілля, що добувається відкритим способом. У США ця частка перевищує 3/5, у Росії становить близько 3/5, в Австралії – 1/2.
Динаміка світового видобутку вугілля у другій половині XX ст. свідчить про те, що за цей період видобуток зріс приблизно в 2,6 раза. Найбільший приріст припадає на 1970-ті роки, тобто на період світової енергетичної кризи, коли у зв’язку з різким подорожчанням нафти вугілля знову привернуло загальну увагу.
Аналіз світових запасів та темпів видобутку вугілля дає змогу поділити географічні регіони світу на дві великі групи: зі спадним і зростаючим рівнем видобутку вугілля. До першої групи належать країни СНД (Росія, Україна і Казахстан), де в 1990-х роках відбувалося істотне зниження рівня видобутку вугілля, і країни зарубіжної Європи (насамперед Німеччина і Велика Британія), де подібна тенденція також простежується досить чітко. У країнах СНД на падінні темпів видобутку вугілля відобразився загальний кризовий стан економіки, у країнах зарубіжної Європи – конкуренція інших енергоносіїв, особливо імпортних. Але потрібно враховувати і погіршення геологічних умов видобутку в басейнах, що розробляються уже 100, або навіть 150 років. У Німеччині, наприклад, глибина видобутку вугілля істотно зменшилася, і в результаті рівень його світового видобутку почав підвищуватися повільніше. Так, у першій половині 1990-х років він коливався в межах від 4620 до 4700 млн т на рік. Отже, прогнози, що передбачали збільшення світового видобутку до 2015 р. до 5900 млн т, швидше за все не здійсняться. Стосовно співвідношення між видобутком кам’яного і бурого вугілля, то воно змінюватиметься убік зростання частки першого. За останні десятиліття вона уже зросла з 2/3 майже до 4/5.
Розподіл світового видобутку вугілля між трьома групами країн відрізняється від відповідних пропорцій і за нафтою, і за газом: 48 % видобутку забезпечують країни з перехідною економікою, 42 % – економічно розвинені країни Заходу і тільки 10 % – країни, що розвиваються. Однак частка країн, що розвиваються, загалом має тенденцію до збільшення. Країни Європи поступово втрачають свої позиції у видобутку вугілля унаслідок того, що на їх території поверхневі запаси цього мінералу майже вичерпані. Внаслідок цього в таких державах, як Німеччина, Франція, глибина шахт досягла 900 м, у Чехії – 700 м, у Великій Британії та Польщі – 550 м.
Якщо зважити не лише на темпи, а й на обсяги абсолютного зростання видобутку вугілля, то перше місце посідають країни Азії. Щоб зрушення в розподілі видобутку вугілля між регіонами стали ще більш наочними, варто згадати, що в 1950-1960-ті роки на СРСР і Західну Європу припадало майже 60 % усього світового видобутку вугілля.
Істотні зміни відбувалися і продовжують тривати у складі головних вуглевидобувних країн. Спочатку їх перелік очолювали США і СРСР, після них – Німеччина і Велика Британія. У 1970-х роках почалося швидке збільшення видобутку в Китаї, що вже в 1985 р. випередив США і вийшов на перше місце. Китай виявився першою країною, де річний видобуток вугілля спочатку досяг рівня в 1 трлн т, а потім набагато перевищив його. В останні два десятиліття також швидко зростає видобуток в Індії, Австралії, ПАР, Канаді, тоді як у Польщі його рівень залишається відносно стабільним, а в Німеччині, Великій Британії та країнах СНД він помітно знизився. Усе це привело до того, що склад першої десятки країн до кінця 1990-х років істотно змінився.
Обсяги світового споживання вугілля приблизно збігаються з обсягами його видобутку. Найбільшими споживачами кам’яного вугілля є Китай, США, Індія, ПАР, Україна, Польща, Росія, бурого – Німеччина, Китай, Росія, США. Найзначніше зростання споживання вугілля останнім часом спостерігалося в країнах Азії, особливо в Китаї та Індії, паливно-енергетичні баланси яких орієнтовані в основному на цей вид палива.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)