Географія промислових комплексів – Іщук С. І. – 2.3. Методика аналізу виробничих зв’язків промислових комплексів
Аналізові виробничих зв’язків між промисловими підприємствами і галузями промисловості слід приділити особливу увагу. Виробничі зв’язки виникають як з постачальниками сировини, палива, енергії, матеріалів, так і зі споживачами готової продукції. Форми організації виробничих зв’язків можуть бути різні. Усі зв’язки поділяються на внутрішньогалузеві і міжгалузеві. Широкий розвиток внутрішньогалузевих зв’язків – це одна з головних умов формування галузевих промислових комплексів. На основі взаємодії різних галузей промисловості формуються міжгалузеві промислові комплекси.
Внутрішньогалузеві зв’язки розвиваються між підприємствами однієї вузької галузі, вони об’єднують їх у цілісну систему
– галузевий комплекс. У кожній галузі на основі внутрішніх зв’язків можна визначити співвідношення окремих виробництв (внутрішньогалузеві пропорції). Наприклад, у чорній металургії
– це зв’язки між виробництвом залізної руди, коксу, чавуну, сталі, прокату; у текстильній промисловості – між прядильним і обробними виробництвами.
Частка виробничих зв’язків у межах кожної окремої галузі формує внутрішньогалузевий обіг. Найбільш поширені внутрішньогалузеві зв’язки у таких галузях, як чорна і кольорова металургія, машинобудування, хімічна і нафтохімічна, легка і харчова промисловість.
Міжгалузеві зв’язки мають велику розгалуженість і розвиваються між підприємствами, які входять до складу комплексних галузей. Отже, такі зв’язки – основа формування міжгалузевих промислових утворень, що одержали назву міжгалузевих комплексів, їх можна розглядати як сукупність групи галузей (підгалузей) у сфері промислового виробництва, що мають спільну сировинну базу, технологію, єдину програму розвитку. Наприклад, сукупність галузей промисловості, що забезпечують народне господарство паливом і електроенергією, утворює паливно-енергетичний комплекс. До його складу належать електроенергетика, нафтова, нафтопереробна, газова і вугільна галузі, а також багато суміжних і супутніх виробництв.
Складним міжгалузевим утворенням є машинобудівний комплекс, що охоплює машинобудування і металообробку з широким розвитком міжгалузевих зв’язків на основі виробничого кооперування. Аналіз кооперованих зв’язків передбачає встановлення частки вартості напівфабрикатів, заготовок, деталей і вузлів, які одержує підприємство від інших підприємств у загальній вартості його продукції.
Виробничі зв’язки кожної галузі промисловості розвиваються як з постачальниками сировини, палива, енергії, матеріалів, так і зі споживачами готової продукції. Зв’язки з постачальниками можна проаналізувати на основі зіставлення матеріальних затрат у собівартості продукції певної галузі. Найвищу частку матеріальних затрат мають галузі харчової і легкої промисловостей, а найнижчу – паливна і лісова. Конкретизація постачальницько-збутових зв’язків досягається за допомогою аналізу структури матеріальних затрат (затрати на сировину і напівфабрикати, що спрямовуються на виробництво продукції). Наприклад, у машинобудуванні основна частка матеріальних затрат припадає на продукцію чорної і кольорової металургії, в хімії органічного синтезу – на паливо і продукти його переробки, в легкій і харчовій промисловості – на продукцію сільського господарства.
Зв’язки зі споживачами охоплюють усі галузі матеріального виробництва і населення. Кожна велика галузь промисловості має широке коло споживачів її продукції. Практично з усіма галузями промисловості пов’язана паливна енергетика. Найбільша кількість палива й електроенергії споживається в галузях важкої промисловості і транспорту. Багато галузей орієнтується на постійних споживачів їх продукції від самого початку розвитку. Так, переважна кількість продукції чорної металургії споживається у машинобудівному і будівельно-індустріальному комплексах; хімічної і нафтохімічної – у машинобудуванні, легкій промисловості, будівництві, сільському господарстві; промисловість будівельних матеріалів в основному пов’язана з будівництвом, а легка і харчова промисловості обслуговують потреби населення.
За обсягом внутрішньогалузевого обігу, характером та інтенсивністю виробничих зв’язків із постачальниками та споживачами всередині промисловості всі галузі можна об’єднати у кілька груп:
1) галузі з незначною часткою внутрішньогалузевого обігу, відносно вузьким колом постачальників і розгалуженими зв’язками готової продукції – електроенергетика, паливна промисловість;
2) галузі з великою часткою внутрішньогалузевого обігу і відносно вузьким колом постачальників – чорна і кольорова металургія, лісова промисловість;
3) галузі з великою часткою внутрішньогалузевого обігу, широким колом постачальників і розгалуженими зв’язками готової продукції – машинобудування, хімічна і нафтохімічна промисловості;
4) галузі з найбільшою часткою внутрішньогалузевого обігу, вузьким колом постачальників і цілеспрямованими поставками готової продукції – легка і харчова промисловості;
5) галузі з малою часткою внутрішньогалузевого обігу, вузьким колом постачальників і цілеспрямованими поставками готової продукції – промисловість будівельних матеріалів.
Детальніше розглянемо виробничі зв’язки в регіональних промислових комплексах. Матеріально-технічною основою таких комплексів є енерговиробничі цикли, що охоплюють стадії виробництва, які можуть знаходитись на різних видобувних і обробних підприємствах. У групі енерговиробничих циклів вирізняють три типи зв’язків:
1) виробничо-технологічні;
2) виробничо-економічні;
3) постачальницько-збутові.
Виробничо-технологічні зв’язки розвиваються за допомогою комбінування і кооперування (послідовна переробка промислової сировини на різних стадіях, сумісне виготовлення продукції). Вони не залежать від особливостей технологічного процесу виробництва певного продукту. До цього типу зв’язків належать ресурсно-сировинні, обслуговуючі та підсобні. Ресурсно-сировинні зв’язки мають встановлювати пропорції між сировинними базами (запасами сировинних ресурсів) і потужністю видобувних підприємств, а також обсягами споживання сировини. Обслуговуючі виникають між виробниками і транспортними організаціями, проектно-конструкторськими закладами, геологічними установами, що займаються розвідкою мінерально-сировинних ресурсів промислового призначення. Постачальницько-збутові зв’язки охоплюють міжцикловий обмін продуктами, напівфабрикатами і відходами.
Взаємозв’язок виробництв, що входять до складу енерговиробничого циклу, можна проаналізувати на основі виявлення внутрішньоциклових зв’язків. Головною їх особливістю є послідовність розвитку, тобто внутрішньоциклові зв’язки мають вертикальний характер. Найбільшого розвитку вертикальні зв’язки набувають у головному виробничому процесі – стрижні циклу – та у бічних відгалуженнях – вертикальних гілках виробництв. Усі вони розвиваються у формі комбінування і можуть бути згруповані таким чином:
1) зв’язки на основі послідовної обробки сировини. Наприклад, у нафтоенергохімічному циклі переробка нафти здійснюється в такій послідовності: виробництво моторного палива, масла і мазуту, використання вуглеводнів нафтопереробки і потужних нафтових газів (газового бензину) для одержання напівпродуктів (мономерів) органічного синтезу (етилен, пропілен, ацетилен, ізопрен, дивілін, стирол, нітрол, акрилова кислота, бензол та ін.) і на їх основі синтетичних смол та пластичних мас, синтетичного спирту, різних синтетичних каучуків і волокон;
2) зв’язки при комплексному використанні сировини. їх розвиток передбачає глибшу переробку продукції аж до верхніх “поверхів” циклу. Приміром, коксування вугілля в пірометалургійному циклі чорних металів. У результаті цього процесу утворюється кам’яновугільна смола, яку використовують для виробництва бензину й інших напівпродуктів, що є основою для виробництва капролактаму і в результаті – пластичних мас та хімічних волокон;
3) зв’язки при утилізації відходів промислового виробництва, що характерні для різних типів циклів: чорної металургії (виробництво будівельних матеріалів на базі відходів шлаків); нафтоенергохімічного (виробництво сірчаної кислоти в процесі гідроочищення нафти і нафтопродуктів);
4) матеріально-технічні зв’язки, що розвиваються з метою забезпечення виробництв циклу сировиною, напівфабрикатами, реагентами, машинами, устаткуванням (рис. 2.1).
(2 votes, average: 3,00 out of 5)