Фінансовий ринок – Шелудько В. М. – 12.4. Основні види фінансових ризиків

Кредитний ризик – це ризик несплати позичальником основного боргу та процентів за ним. Кредитний ризик можна визначити як невпевненість кредитора в тому, що боржник матиме змогу і бажання виконати свої зобов’язання щодо умов та термінів кредитно! угоди. Боржник може з незалежних від нього зовнішніх умов (економічних, політичних) не забезпечити відповідного грошового потоку в майбутньому. Може також існувати невпевненість у майбутній вартості та якості застави Під кредит. Можуть статися зміни в діловій репутації позичальника. В цілому кредитний ризик залежить від параметрів позики та позичальника. Приймаючи рішення про надання позики, кредитор повинен оцінити ризики, що виникнуть прв наданні позики даному позичальнику. Під кредитний ризик переважно підпадають ті суб’єкти ринку, що займаються кредитуванням, та ті, що інвестують кошти в боргові зобов’язання.

Процентний ризик відображає невизначеність, пов’язану з рівнем майбутніх процентних ставок. Причому це не лише невизначеність майбутнього рівня процентних ставок, а й невизначеність, пов’язала з напрямом, швидкістю руху процентних ставок, їх мінливістю.

Валютним ризиком називають ризик можливих втрат від зміни вартості іноземної валюти щодо національної. До основних типів валютних ризиків належать економічний, бухгалтерський та операційний ризики.

Економічний ризик відображає вплив економічних умов іншої країни на вартість активів, виражених у валюті цієї країни. На величину економічного ризику впливають зміни в економічній, політичній ситуації в країні, валютна політика, що проводиться урядом, рівень інфляції тощо.

Операційний ризик – це ризик несприятливих змін валютного курсу за період до часу проведсппя запланованої валютної операції. Цей тип валютного ризику вважається досить легким і ефективно управляється за допомогою інструментів строкового ринку: ф’ючерсів, форвардів, опціонів, свопів.

Бухгалтерський ризик – це ризик зміни облікової вартості активів чи пасивів при зміні валютних курсів при тому, що в іноземній валюті їх вартість залишається незмінною.

Процентний та валютний ризики суттєво впливають на дохідність активів та вартість фінансування. Ці ризики трансформуються в протилежні стратегії залежно від того, процес фінансування чи інвестування коштів здійснює учасник ринку. Для позичальників, що залучають кошти на ринку, валютний та процентний ризики – це ризик зростання курсу валюти чи ризик зростання ринкових процентних ставок, що може призвести до збільшення вартості фінансування та збільшення величини боргу. Управління валютним та процентним ризиком для таких учасників ринку буде виражатись у страхуванні від ризику зростання валютного курсу чи ризику зростання процентних ставок. Для інвесторів валютний та процентний ризики – це ризики падіння валютних курсів чи падіння ринкових процентних ставок, які можуть призвести до зниження дохідності інвестицій, зменшення обсягу інвестицій та величини грошових потоків від інвестицій у національній валюті. Управління валютним та процентним ризиком для інвесторів полягатиме в страхуванні від падіння валютних курсів та процентних ставок на ривку.

Ефективним механізмом управління валютним та процентним ризиком є хеджування строковими контрактами. Залежно від специфіки діяльності учасника ринку існують коротко-, середньо – та довгострокові потреби в управлінні ризиками. На різних часових періодах найефективнішими виявляються різні види строкових угод. На коротко – та середньостроковому періодах найбільш ефективними для управління ризиками є опціонні та форвардні угоди – “кеп”,

“флор”, “колар”, про форвардні процентні ставки, валютні форварди та ін. На довгостроковому періоді найвищу ефективність мають угоди “своп” різного виду.

Ризик країни, який часто включають до основних фінансових ризиків, є сукупністю політичного, економічного та трансфертного ризиків. Це ризик, пов’язаний з дійсними та очікуваними політичними й економічними умовами в країні та впливом цих умов на здатність уряду країни, окремих корпорацій та фізичних осіб виконувати зобов’язання за зовнішнім боргом. Для оцінювання ризику країни використовують такі показники:

А) коефіцієнт обслуговування боргу, що розраховується як співвідношення коштів, які витрачаються щороку країною-позичальником на обслуговування зовнішнього боргу, та валових доходів від експорту;

Б) відношення резервної позиції в Міжнародному валютному фонді до обсягу імпорту;

В) відношення міжнародних резервів (золота, валюти) до обсягу імпорту;

Г) відношення обсягу експорту до валового національного продукту;

Д) рівень інфляції.

Міжнародними організаціями та фінансовими інститутами розробляються рейтинги економічного, політичного та трансфертного ризиків, на основі яких розраховують рейтинги країн, що виступають позичальниками на міжнародному фінансовому ринку. Опис рейтингу економічного ризику включає оцінку таких показників, як спроможність погашати заборгованість, рівень зовнішнього боргу, ступінь диверсифікації економіки, рівень залежності країни від іноземних позик, що використовуються для фінансування дефіциту бюджету, темпи та стабільність економічного зростання, рівень інфляції.

Визначення рейтингу політичного ризику грунтується на оцінці поточної політичної ситуації в країні, а також на оцінці можливих несприятливих змін у політичній ситуації в коротко-, середньо – та довгостроковій перспективі. Крім того, оцінюється ставлення країни до погашення зовнішнього боргу в даний момент і в майбутньому. Рейтинг трансфертного ризику встановлюється на основі оцінки адекватності міжнародних резервів, внутрішнього валютного контролю в країні, контролю за рухом капіталів, а також з урахуванням рейтингу економічного ризику.

Найважливіше значення оцінка ризику країни має для тих, хто виступає кредитором на міжнародному фінансовому ринку, а також для країн-позичальників. Для кредиторів знання кредитних рейтингів країн дає можливість генерувати стратегії кредитування, що відповідають рівням ризику країн-позичальників. Для країн-позичальників присвоєння рейтингу відкриває відповідні можливості щодо залучення коштів на міжнародному фінансовому ринку.

Ризик ліквідності пов’язують як з характеристиками окремого активу, так і з можливостями суб’єктів фінансового ринку. Проте в будь-якому випадку – це ризик того, що не зможуть бути вчасно задоволені потреби інвестора – власника активу чи юридичної особи – суб’єкта ринку в готівкових коштах.

Ризик ліквідності активу – це ризик того, що визначений актив не зможе бути швидко проданий за його ринкову або близьку до неї ціну. Для фінансового активу ступінь цього ризику знаходить відображення у величині процентної ставки, що характеризує дохідність активу. Як правило, ліквідні активи мають досить розвинений вторинний ринок, який характеризується стабільністю цін і гарантує швидке перетворення даних активів у готівку.

Ризик ліквідності щодо до суб’єкта ринку – корпорації – це ризик того, що остання не зможе вчасно отримати готівкові кошти, щоб розрахуватись за своїми зобов’язаннями. Це означає, що у суб’єкта господарювання завжди мають бути активи, які можуть бути перетворені на готівку за задовільною ціною в потрібній кількості й у необхідний момент часу. Потреби в ліквідності корпорації повністю визначаються структурою її пасивів.

Якщо, наприклад, корпорація має зобов’язання (короткостроковий кредит чи кредиторську заборгованість) розміром 100 тис. гр. од., яке має бути погашене протягом місяця, вона повинна мати і відповідну кількість ліквідних активів (не менш як 100 тис. гр. од.), які можуть бути реалізовані за ринковою ціною протягом місяця і використані для погашення заборгованості.

Поняття ліквідності можна об’єднати з поняттями плато – і кредитоспроможності :

Фінансовий ринок   Шелудько В. М.   12.4. Основні види фінансових ризиків

Саме кредитоспроможність, яка потребує також відповідного рівня платоспроможності та ліквідності, великою мірою визначає фінансову стійкість корпорації, її можливості виступати на ринку позичальником.

Ліквідність такого фінансового інституту, як комерційний банк, є більш глибоким поняттям, ніж ліквідність нефінансового інституту, оскільки здатність банку задовольнити свої потреби в готівкових коштах для виконання зобов’язань може бути пов’язана як з пасивами, так і з активами.

Здатність банку вчасно виконати свої зобов’язання щодо пасивів означає, що банк може вчасно отримати потрібну кількість грошових коштів, щоб сплатити проценти за залученими коштами та повернути залучені кошти вкладникам. Ліквідність банку щодо активів означає, що банк завжди може отримати достатню кількість грошових коштів, щоб задовольнити потреби клієнтів в наданні позик. Оскільки діяльність комерційних банків – це неперервний процес залучення фінансових ресурсів та їх використання для надання позик, а отже, неперервні зміни в ліквідності, управління ризиком ліквідності потребує від банківського менеджменту застосування досить гнучких і складних стратегій управління цим ризиком.

Фінансовий ризик у тому визначенні, яке було наведено вище, включає і кредитний ризик, і ризик ліквідності. Проте поняття фінансового ризику в більш вузькому розумінні означає ризик структури капіталу, що пов’язується з поняттям фінансового лсвериджу і визначається відношенням боргового капіталу до власного.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Фінансовий ринок – Шелудько В. М. – 12.4. Основні види фінансових ризиків