Добре відомо, що людина не може існувати поза суспільством. Адже, як помітив ще Аристотель, поза суспільством може жити тільки геній чи божевільний. Тому природно, що одне з найважливіших місць серед філософських проблем посідає проблема

Розгляд суспільства з погляду його змін і розвитку припускає пошук відповідей на такі питання: які сили або фактори розвитку суспільства є рушійними; які є основні форми, в яких відбувається соціальний розвиток; у якій динаміці

Проблема людини належить до “одвічних” проблем філософії. З різного роду тлумаченнями сутності людини ми зустрічаємось практично в усіх значних філософських творах. Це є переконливим свідченням того, що питання розуміння і вивчення себе і собі

Тепер перейдемо до розгляду поняття “сутність людини”. Але для того щоб його розглянути, слід згадати, що таке категорія “сутність” взагалі. Категорія “сутність” співвідноситься з категорією “явище”. Обидві категорії виражають моменти, рівні руху пізнання двох

Складовою частиною філософської проблеми людини є проблема особистості і її взаємозв’язку із суспільством. Це зумовлено тим, що проблему людини неможливо розглядати у відриві від соціально-політичних, економічних, культурно-інформативних сенсів її існування. Адже без гармонізації відносин

Багатство і складність соціального змісту особистості обумовлені різноманітними її зв’язками із суспільним цілим, ступенем перетворення в її свідомості і діяльності різних сфер життя суспільства. Ось чому рівень розвитку особистості є показником рівня розвитку суспільства

У будь-яких суспільних явищах певною мірою задіяна духовність, яка представлена різними сторонами, видами тощо. Тому визначення місця й ролі духовного чинника у громадських явищах та процесах стає необхідним моментом пізнання закономірностей суспільного життя. Теоретична

Термін “культура” є одним із найпоширеніших філософських понять. Він вживається в політичному лексиконі та публіцистиці, в галузі духовного життя і в побуті, при аналізі художніх явищ і у філософських дослідженнях. Етимологічно термін “культура” походить

Культура як суспільне явище виконує певні функції. Основними є такі: перетворювальна, пізнавальна (гносеологічна), комунікативна, регулятивна, або нормативна, функція емоційного регулювання життєдіяльності людини, ціннісно-орієнтаційну, які органічно взаємопов’язані. Але, на думку багатьох культурологів, інтегруючою функцією культури

Відомо, що сутність і місце будь-якого соціального явища в розвитку суспільства можна зрозуміти, якщо розглядати його в єдності з розвитком усього суспільства в цілому, тобто в межах загального історичного процесу. Звідси неминуче виникають питання,

Спроба визначити структуру філософії історії дозволяє зробити висновок, що цей компонент також залежить від методологічних установок послідовників того чи іншого напряму філософії історії. Водночас, якщо не звертати уваги на несуттєві розбіжності, можна виокремити основні

Розвиток поглядів на історію у філософській думці Хоч термін “філософія історії” з’явився порівняно недавно, перші філософсько-історичні ідеї виникли ще в античні часи. Проблема осмислення шляхів історичного руху, тенденцій і напрямів історичного процесу привертала увагу

Цей невеликий огляд еволюції історичної самосвідомості дозволяє розглянути сучасні напрями філософії історії, серед яких найбільш впливовими є: гносеологічний (критична філософія історії), онтологічний, аксіологічний, технократичний і деякі інші. Розглянемо їх більш докладно. Гносеологічний напрям філософії

Однією з найважливіших проблем філософії історії є проблема змісту та спрямованості історичного процесу. її суть полягає в одержанні відповіді на питання: чи змінюється людське суспільство, а якщо “так”, то в якому напрямі і яка

Підручники, навчально-методичні посібники та довідкові видання до всіх розділів Антология мировой философии [Текст]: Сб. филос. текстов : в 4 т. / под ред. В. В. Соколова, В. Ф. Асмуса и др. – М.: Мысль,