Експериментальна психологія – Максименко С. Д. – 11.2. Оперантне зумовлення
Основні поняття: зумовлювання (класичне, оперантне); зумовлюючий стимул, безумовний стимул, безумовна реакція, умовна реакція; псевдозумовлювання, парадигма зумовлювання; парне подання стимулів; часткове випередження початку подання; збіг (перехрещення) подання стимулів; підкріплення (безперервне, ін – тервальне); позитивне підкріплення; негативне підкріплення, затримка підкріплення, згасання (втрата) навику; оперантний рівень; камера Скінера, затримка годування; “шейпінг” поведінки; генералізація (диференціація) умовно-рефлекторної поведінки, теорія Хала-Спенса (основні поняття).
Методології формування умовних реакцій:
Класичне зумовлювання;
Оперантне зумовлювання.
11.1. Класичне зумовлювання
Ідеографічний опис методологи класичного зумовлювання
Незалежні змінні (умови формування):
Зумовлюючий стимул (ЗУС)- нейтральне явище, яке не викликає рефлекторної реакції;
Безумовний стимул (БУС) – стимул, який завжди викликає рефлекторну (безумовну) реакцію (БР).
Парадигма класичного зумовлювання:
Серійне подання ЗУС з тестуванням характеру реакції на нього;
Серійне парне подання ЗУС і БУС з частковим (0,5 с) випередженням початку подання ЗУС і наступним збігом двох форм стимуляції;
Серійне подання ЗУС з тестуванням на наявність умовної реакції (УР).
Залежна змінна концептуальна: умовні реакції (УР).
Залежні зміни операційні:
Кількість спроб (%), в яких зареєстровано УР на ЗУС;
Інтенсивність реакції.
Варіанти парадигми класичного зумовлювання (КЗ):
Подання іншого стимулу, подібного (але не ідентичного) до ЗУС;
Подання подібного до ЗУС стимулу для частини спроб без підкріплення.
Результати застосування варіантів КЗ:
Генералізація УР (поширення на клас подібних стимулів);
Диференціація УР.
Сфери практичного застосування методології класичного зумовлювання:
Вивчення механізмів психосоматичних порушень і розробка методів регулювання фізіологічних реакцій за допомогою псев – дозумовлювання;
Дресирування тварин.
11.2. Оперантне зумовлення
Оперант – простий акт поведінки, який організм може виконати без спеціального тренування. Оперантне зумовлювання відрізняється від інструментального тим, що в першому випадку надається безперервне випробування протягом сесії, а в другому – дискретні випробування.
Ідеографічний опис методології оперантного зумовлювання
Корелят – інструментальне зумовлювання.
Незалежна змінна концептуальна: стимулювання оперантної поведінки за допомогою її підкріплення.
Незалежна змінна операційна – режим підкріплення:
Безперервний;
Інтервальний: ‘
З фіксованими інтервалами;
Зі змінними інтервалами.
Залежна змінна – швидкість появи та виконання оперантної поведінки, що перевищує природний (оперантний) рівень.
Лабораторне устаткування для дослідження оперантного зумовлювання – камера Скінера.
Варіанти парадигми оперантного зумовлювання:
Депривація годування (з метою надання годуванню “статусу позитивного інтенсифікатора” поведінки при оперантному зумовлюванні).
Вимірювання “оперантного рівня” поведінки, тобто частоти появи оперантної поведінки без її підкріплення.
Підкріплення поведінки, що формується, і вимірювання її частоти.
Застосування способу “шейпінгу” потрібної поведінки, якщо вона формується надто повільно (тобто додаткового підкріплення дій, які наближують досліджувану тварину до виконання потрібної дії).
Практичне застосування оперантного зумовлювання:
У психофізіології – для вивчення зв’язку між відділами мозку і поведінкою тварин.
У прикладній психології – для усунення неадекватних (небажаних) реакцій (наприклад, у клінічних або навчальних умовах).
У віковій психології – для вивчення поведінки немовлят (наприклад, у дослідженні К. Рові і Д. Рові (1969) продемонстровано можливості застосування способу “поєднаного підкріплення” для стимулювання активності руху немовлят [107]).
11.3. Спроба теоретичного узагальнення основних концептуальних положень класичного та оперантного зумовлювання в теорії Халла-Спенса
Українсько-англійський словник основних понять до розділу
Зумовлювання (“просте навчання”) – conditioning (simple learning)
Класичне зумовлювання – classical conditioning
Оперантне зумовлювання – operant conditioning
Псевдозумовлювання – pseudoconditioning
Безумовний стимул – unconditioned stimulus
Безумовна реакція – unconditioned response
Зумовлюючий стимул – conditioned stimulus
Умовна реакція – conditioned response
Рефлекторна реакція – reflex
Парадигма зумовлювання – conditioning paradigm
Парне подання стимулів – pairing procedure
Подання подібного (але не ідентичного) стимулу – presenting a similar (but not identical) stimulus
Збіг (перехрещення стимулів) – overlaping
Часткове випередження початку подання зумовлюючого стимулу – earlier onset of the conditioning stimulus
Підкріплення – reinforcement
Види підкріплення – types of reinforcers
Больова стимуляція – noxious stimulation
Депривація годування – food deprivation
Затримка підкріплення – delay of reinforcement
Згасання (втрата) навику – extinction
Тривалість затримки – amount of delay
Негативне підкріплення – negative reinforcement (punishment)
Позитивне підкріплення – positive reinforcement (reward)
Режими підкріплення – reinforcement schedules
Безперервний – continuous
Нтервальний фіксований – intermittent fixed
Інтервальний нефіксований – intermittent variable
Стимульна генералізація – stimulus generalization
Стимульна диференціація – stimulus differentiation
Поєднане підкріплення – contingent reinforcement
Теорія Хала-Спенса – Hull – Spence theory
Основні поняття – major concepts
Мотивація до дії (зумовлена інтенсивністю підкріплення) – incentive motivation (К) (stimulated by the magnitude of reward)
Спонукання до дії – drive (D)
Сила навику – habit strength (H)
Гальмування мотивації до дії (завдяки затримці підкріплення або застосуванню больової стимуляції)- inhibition (I) (by delay of reinforcement or noxious stimulation SeR =f[H (D + K) – I), де SeR – вірогідність реакції – response probability
(1 votes, average: 5,00 out of 5)