Екологія довкілля. Охорона природи – Грицик В. – 2.5.4. Класифікація екосистем

На даний час не існує єдиної класифікації екосистем, що спричинене їх неспіврозмірністю в просторі й часі. Екосистеми можна класифікувати за їх функціональними чи структурними ознаками. За середовищем мешкання організмів виділяють наземні, прісноводні і морські екосистеми.

За походженням виділяють екосистеми первинні, або корінні – ті, що безперервно розвивалися протягом тривалого часу, зберігаючи свою структуру й функції, і вторинні, або похідні – ті, що виникли на місці знищених або порушених корінних екосистем.

Прикладом структурно-функціонального підходу до класифікації екосистем є система М. Голубця (2000). Згідно з нею, виділяються такі основні класи екосистем:

1. Консортивна екосистема – екосистема в межах певної консорції, яка є сукупністю різноманітних організмів (консортів), що тісно пов’язані в своїй життєдіяльності з особиною певного виду рослини чи тварини (детермінантом). Консортивні зв’язки в такій екосистемі реалізуються в процесі біотичних взаємовідносин (див. п.2.3.3) між організмами, які її складають. У функціональному плані ці зв’язки поділяють на: трофічні – використання одного організму іншим як джерела енергії (див. п.2.5.2); топічні – використання тіла одного організму іншим в якості укриття чи житла; форичні – передбачають участь одного організму у поширенні іншого (наприклад, запилення рослин комахами тощо); фабричні – використання продуктів виділення, залишків і відмерлих частин організмів одного виду для побудови споруд іншими видами (наприклад, мурашників, пташиних гнізд тощо).

2. Парцелярна екосистема – екосистема в межах біогеоценотичної парцели (див. п.2.5.3), яка є сукупністю однорідних автономних консорцій (детермінант – автотрофний неепіфітний організм). Територіальне поєднання таких екосистем відображає горизонтальну структуру біогеоценозу.

3. Біогеоценозна екосистема – екосистема в межах певного біогеоценозу (наприклад, дубового, букового чи смерекового лісу, заплавної, низинної чи суходільної луки тощо). Іншими словами, це конкретна екосистема, просторові межі якої співпадають з межами ділянки земної поверхні з більш-менш однаковими грунтово-гідрологічними і кліматичними умовами, вкритої спорідненим за походженням, складом і структурою рослинним покривом, який характеризується більш-менш однотипними взаємовідношеннями між усіма живими організмами та між ними й зовнішнім середовищем.

4. Ландшафтна екосистема – сукупність на однорідній за геологічними, геоморфологічними, грунтово-гідрологічними, кліматичними показниками ділянці земної поверхні біогеоценоз-них екосистем, поєднаних між собою генетичними (за походженням), історичними (історія розвитку чи освоєння), геохімічними (геохімічне сполучення, стік води, перенесення речовин) та біотичними (міграція тварин, перенесення зародків і живого рослинного матеріалу) зв’язками охоплених певним типом господарського використання. За просторовими межами до цієї категорії належить будь-який природно-територіальний комплекс (урочище, місцевість, гірський масив, басейн річки тощо), який можна розглядати як функціональну, самоорганізовану і саморегульовану енергетичну систему.

5. Провінційна екосистема – сукупність ландшафтних екосистем у межах фізико-географічної провінції. її виділяють за ознаками геолого-геоморфологічної будови території, співвідношення низин і височин, гірських хребтів та улоговин, віддаленості від океанів і ступеня континентальності клімату, а також за видовим складом, будовою та співвідношенням площ підпорядкованих екосистем, наявністю ендемічних видів і раритетних екосистем. Зокрема, в межах України можна виділити 12 провінційних екосистем (Поліська, Західноукраїнська лісостепова, Дністровсько-Дніпровська лісостепова, Лівобережно-Дніпровська лісостепова, Середньоросійська лісостепова, Дністровсько-Дніпровська північностепова, Лівобережно-Дніпровсько-Приазовська північностепова, Донецька північностепова, Задонецько-Донська північностепова, Причорноморська середньостепова, Причорноморсько-Приазовська сухостепова і Кримська степова) та дві гірські країни – Кримські гори і Українські Карпати.

6. Біомна екосистема – сукупність провінційних екосистем, яка за територіальними межами відповідає фізико-географічній зоні, зумовлена інтенсивністю надходження сонячної радіації до земної поверхні та іншими кліматичними чинниками і характеризується певним типом клімаксової рослинності (деревним, чагарниковим, трав’яним тощо). Територія України знаходиться в межах трьох біомних екосистем – широколистяно – (мішано-) лісової, лісостепової та степової.

7. Субстратна екосистема. У даному класі виділяють материкові й океанічні екосистеми.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Екологія довкілля. Охорона природи – Грицик В. – 2.5.4. Класифікація екосистем