Ділове мовлення для державних службовців – Шевчук С. В. – З.6. ЕТИЧНІ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОНІВ
Мобільний телефон нині є неодмінним атрибутом кожної ділової людини. Послуговуючись ним, треба дотримуватися певних етичних норм, щоб не створювати незручностей для інших. Звичайно, традиційні правила спілкування по телефону, які названо вище, залишаються, але треба враховувати специфіку мобільного зв’язку, оскільки телефон завжди у його власника.
Отже, не можна:
O користуватися мобільним телефоном під час перегляду спектаклю, кінофільму, на концертах, конференціях, під час нарад і, звичайно ж, під час навчальних занять. Краще переадресовувати вхідні дзвінки на поштову скриньку або ж увімкнути вібродзвінок замість звукового сигналу;
O класти телефон на стіл під час ділової зустрічі, в кав’ярні та аудиторії, щоб не засвідчити неповаги до співрозмовника чи викладача. Якщо все ж вхідний дзвінок перервав бесіду, треба розмову по телефону закінчити якнайшвидше і на час розмови відійти або вийти взагалі;
O голосно розмовляти у транспорті, на вулиці;
O гратися телефоном під час занять, демонструвати його функціональні можливості;
O розмовляти по телефону, перебуваючи за кермом автомобіля, це відволікає вашу увагу.
Насамкінець треба зазначити, що загальне правило користування мобільним телефоном – не створювати незручностей, не виказувати неповаги до людей, які перебувають поруч.
3.7. КУЛЬТУРА ПЕРЕМОВИН
Переговори (перемовини) – обговорення певного питання з метою з’ясування позицій сторін або підписання угоди.
Уміння вести перемовини – це ціла наука, якою потрібно оволодівати кожному якомога раніше.
Розрізняють кілька стратегій ведення перемовин20:
1. Протистояння крайніх позицій сторін. Опоненти вперто відстоюють свої погляди, розв’язання проблеми затягується, псуються стосунки між учасниками перемовин. Унаслідок такого підходу до вирішення проблеми подальше співробітництво опиняється під загрозою.
2. Сторони займають дружні позиції: намагаються досягти своєї мети і не зіпсувати стосунки.
3. Розуміння сторонами необхідності пошуку прийнятного для обох сторін рішення. Кінцевий результат не лише обгрунтовується певними нормами, критеріями незалежно від волі сторін, а й відповідає інтересам учасників переговорів. Такий підхід до переговорів дає можливість прийняти справедливе рішення і є принциповим.
Перемовини мають три стадії:
O аналіз ситуації (підготування до переговорів), що передбачає з’ясування проблеми, оцінювання ситуації, формування загального підходу, визначення позицій під час перемовин та можливих варіантів вирішення проблеми, їх аргументація;
O хід перемовин;
O підсумовування перемовин та виконання досягнутих домовленостей.
Фахівці з проблем усного ділового спілкування виділяють такі принципи ведення перемовин21:
1. Розмежування суті проблеми і стосунків учасників переговорів
Тільки повага, взаємність, розуміння та врахування індивідуальних особливостей опонентів – запорука успіху перемовин. Якщо виникають непорозуміння, треба уважно, спокійно вислухати партнера, а потім можна уточнити чи спростувати його аргументи. При цьому варто пожартувати, змінити інтонацію, використати певні жести і навіть вибачитися.
2. Визначення інтересів сторін
Надзвичайно важливо чітко визначити свої інтереси, переконливо аргументувати та відстоювати їх. Водночас треба враховувати й поважати інтереси іншої сторони, з розумінням ставитися до пропозицій опонентів. Це легко зробити, коли є глибока обопільна зацікавленість. Визначивши спільні інтереси, впевнено шукайте взаємовигідних варіантів розв’язання проблеми.
3. Розгляд взаємовигідних варіантів
Під час обговорення проблеми доцільно розглядати кілька варіантів вирішення її. Для їх пошуку можна використати метод “розумової атаки”, щоб виділити більше різних ідей для розв’язання проблеми. Можна також проблему переділити на частини і приймати рішення поетапно. Якщо сторонам важко зупинитися на якомусь рішенні, можна звернутися за порадою до третіх осіб. Але найкраще знайти таке рішення, котре інша сторона уже приймала в подібній ситуації, та зосередити увагу партнера на тих наслідках, що випливають саме з такого вирішення проблеми.
4. Застосування об’єктивних критеріїв
Перш ніж дійти згоди, опоненти мають обговорити умови справедливої домовленості. Можна запропонувати, щоб домовленість на чомусь грунтувалася: ринковій ціні, витратах, ефективності, рішеннях, що приймалися раніше, тощо. Основне, щоб ці критерії задовольняли обидві сторони.
Отже, щоб досягти успіху, треба:
* ретельно готувати кожне рішення;
* не наполягати уперто на запропонованому вами рішенні: бути відкритим для доказів;
* не піддаватися тискові.
Якщо складається ситуація так, що далі проводити перемовини неможливо, домовтеся про взаємно зручний час наступної зустрічі, що засвідчить вашу зацікавленість у подальшій співпраці. Опонент може вдатися до “нечесних прийомів”, тоді варто висловити своє невдоволення його діями.
Перед підписанням угоди ще раз уважно перечитайте її, аби уникнути непорозумінь.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)