Державний фінансовий контроль – Гуцаленко Л. В. – 13.4. Організація державного контролю за формуванням цін в Україні та якістю товарів, продукції (робіт, послуг)
Державний контроль за формуванням цін в Україні та якістю товарів, продукції (робіт, послуг) здійснює Державна інспекція з контролю за цінами (ДІКЦ) України. Ця інспекція входить до складу Міністерства економіка України. Вона є основним державним органом, що уповноважений контролювати встановлення й застосування державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Водночас Державна інспекція з контролю за цінами має право визначити правомірність застосування в Україні вільних цін і тарифів.
Представники державної інспекції з контролю за цінами мають такі права:
O здійснювати перевірки первинних документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних із формуванням, встановленням та застосовуванням цін й тарифів на підприємствах, в організаціях, закладах України (незалежно від форми власності, підпорядкування й методів організації праці і виробництва);
O одержувати від керівництва об’єктів перевірки певні матеріали та інформацію, необхідну для контрольно-ревізійної роботи;
O проводити обстеження виробничих, складських, торговельних й інших приміщень підприємств, організацій, закладів, що використовуються з метою виготовлення, зберігання і реалізації товарів та сировини, організації й надання різноманітних зручностей у сфері послуг;
O вимагати в межах, визначених законодавством, від керівників та спеціалістів підприємств, організацій, закладів, що перебувають в стані перевірки, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін й тарифів;
O приймати рішення про вилучення до бюджету сум необгрунто-вано отриманого підприємством виторгу і про штрафні санкції щодо нього в подвійному розмірі від суми цього виторгу;
O звертатися із позовними заявами до судів про утримання з підприємств вказаних вище сум необгрунтовано отриманої виручки й штрафних санкцій (якщо підприємства не виконують рішень державних інспекцій з контролю за цінами);
O розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов’язані із порушеннями порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також із невиконанням обгрунтованих вимог органів державного контролю за цінами;
O у випадку потреби залучати до проведення перевірок фахівців, які працюють в органах виконавчої влади, а також фахівців окремих підприємств (за згодою керівників цих підприємств) для дослідження питань, що належать до кола їхньої фахової компетенції;
O здійснювати скасування рішень територіальних інспекцій з контролю за цінами, а також винесених ними постанов про накладання адміністративних стягнень.
Працівники органів Державної і територіальної інспекцій з контролю за цінами мають право перевіряти діяльність юридичних осіб. Щодо фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, то Державна інспекція з контролю за цінами не має права здійснювати перевірку лише за умови наявності посвідчення на проведення перевірки. Це посвідчення має бути підписане начальником інспекції та його заступником. У даному посвідченні зазначаються посада, прізвище, ім’я та по батькові перевіряючого, об’єкт або тема перевірки, терміни її здійснення. Йдучи на перевірку, інспектор повинен мати програму перевірки або ж перелік питань для її забезпечення.
За результатами перевірки цін й тарифів інспектор складає акт перевірки, який підписує сам і просить підписати керівника та головного бухгалтера об’єкта перевірки. Якщо двоє останніх не згодні з фактами, зазначеними в акті, вони мають право зробити власні письмові заперечення, додавши до них пояснювальні записки та документи, що підтверджують їхні аргументи.
Існує певний перелік видів порушень порядку встановлення й застосування цін і тарифів:
O нарахування не передбачених законодавством націнок до регульованих цін й тарифів;
O застосування вільних цін та тарифів на продукцію (послуги, роботи) за умови введення для них режиму державного регулювання;
O встановлення цін на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений максимальний рівень;
O застосування цін (тарифів) з порушенням встановленого порядку обов’язкового декларування їх змін;
O завищення або заниження розмірів податків, передбачених законодавством, та обов’язкових платежів, що включаються до складу регульованої ціни;
O включення до складу регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат чи витрат понад встановлені розміри;
O включення у вартість продукції та послуг фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт), ціни на які регулюються;
O застосування торгових та постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад встановлений максимальний рівень;
O інші види порушень застосовуваних методів регулювання цін й тарифів.
Підставою для застосування економічних санкцій є порушення суб’єктами господарювання порядку встановлення й застосування цін.
Необгрунтовано отриманий виторг, що підлягає вилученню у дохід до бюджету, обчислюється:
O як різниця між фактичним виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх вартістю за цінами й тарифами, що сформовані згідно із вимогами законодавства. Ця різниця обчислюється у випадку порушення порядку встановлення та застосування регульованих цін й тарифів;
O як різниця між фактичним виторгом від реалізації продукції (послуг, робіт) і їх вартістю за цінами, які повинні застосовуватись згідно із чинним законодавством. Це відбувається в тому випадку, коли неправомірно застосовуються вільні ціни замість фіксованих або регульованих (декларованих);
O як різниця між отриманим виторгом від реалізації та вартістю продукції і послуг, визначена відповідно до нормативів, із врахуванням фактичних обсягів виконання. Така різниця обчислюється в тому випадку, коли включаються у вартість продукції і послуг (ціни на які регулюються) фактично не виконані послуги (роботи) або виконані не в повному обсязі.
З підприємств, організацій, закладів, які необгрунтовано одержали виторг і повернули його до бюджету, стягують ще додатково суму штрафу, що дорівнює подвійному розміру даного виторгу.
За результатами перевірки виявлені факти порушень чинного порядку встановлення та застосування цін фіксуються в акті перевірки.
Порушник повинен самостійно сплатити борг (необгрунтова-ний виторг і штраф) до бюджету. В тому випадку, коли порушник цього не зробив, орган Держцінінспекції протягом 30 днів подає до господарського суду позов про примусове утримання з боржника суми, яку він винен бюджету.
Якщо юридична особа хоче оскаржити рішення органу Держцінінспекції про застосування економічних чи фінансових санкцій, то вона повинна подати скаргу керівнику органу Держцінінспекції, що проводив перевірку, або до Держцінспекції Міністерства економіки України не пізніше одного місяця з дня отримання рішення. Юридична особа може також оскаржити рішення органу Держцінінспек-ції у господарському суді.
У випадку скасування рішення органу Держцінінспекції вилучені у юридичної особи суми повинні бути повернуті їй протягом 7 днів з дня отримання рішення про скасування цих санкцій.
За порушення державної дисципліни цін посадові особи підприємств, організацій, закладів можуть нести адміністративну і кримінальну відповідальність. У першому випадку передбачений штраф у розмірі від 5 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в другому – штраф у розмірі від 40 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на термін від двох до п’яти років.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)