Безпека життєдіяльності людини – Лапін В. М. – Мета цивільного захисту
Цивільний захист здійснюється з метою:
– реалізації державної політики, спрямованої на гарантування безпеки та захисту населення та територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та особливий період;
– подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.
Принципи цивільного захисту
Цивільний захист здійснюється на принципах:
– добровільності при залученні людей до вжиття заходів у сфері цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для життя і здоров’я;
– комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;
– створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обгрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;
– територіальності та функціонування єдиної системи цивільного захисту;
– мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;
– гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.
Завдання цивільного захисту
Основними завданнями цивільного захисту є:
– збір та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;
– прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;
– здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;
– розробка і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;
– розробка і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;
– створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;
– розроблення і виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;
– оперативне повідомлення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне та достовірне інформування про обставини, що склалися, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;
– організація захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;
– проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
– забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;
– надання з використанням сил цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;
– навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;
– міжнародна співпраця у сфері цивільного захисту.
Основні заходи у сфері цивільного захисту
З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об’єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, добровільні рятувальні формування здійснюють:
– сповіщення та інформування;
– спостереження і лабораторний контроль;
– укриття у захисних спорудах;
– евакуацію;
– інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.
Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” спрямований на захист життя, здоров’я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і відшкодування шкоди.
У статті 3 проголошено права людини на забезпечення захисту від впливу іонізуючих випромінювань: “Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Це право забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючих випромінювань на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок впливу іонізуючих випромінювань”.
Відповідно до чинного законодавства громадяни України мають право знати про ризик, якого вони можуть зазнати в конкретних місцях їх перебування на території країни, та про заходи необхідної безпеки. Виникнення екстремальних ситуацій зумовлено наявністю в районі проживання підприємств хімічної промисловості, пожежо – і вибухонебезпечних об’єктів, газопроводів та інших промислових об’єктів, аварії на яких можуть становити небезпеку для життя.
Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” визначає організаційні та правові основи захисту громадян України, захисту об’єктів виробничого і соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. У Законі визначено основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій:
– пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров’я і довкілля;
– безумовного надання переваги радіаційній та превентивній безпеці;
– вільного доступу населення до інформації щодо захисту їх життя і здоров’я;
– особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку;
– обов’язковості завчасного вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та мінімізацію їх негативних психо-соціальних наслідків;
– максимально можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них.
Усі громадяни України мають загальні права й обов’язки щодо захисту від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.
Громадяни України мають право на:
– захист життя, здоров’я й особистого майна у випадку виникнення надзвичайних ситуацій;
– використання засобів колективного та індивідуального захисту та іншого майна органів виконавчої влади України, органів місцевого самоврядування й організацій, призначених для захисту населення від надзвичайних ситуацій відповідно до плану ліквідації надзвичайних ситуацій;
– знання про ризик, якому вони можуть підлягати в певних місцях їхнього перебування на території України і про заходи необхідної безпеки;
– відшкодування збитків, завданих їх здоров’ю і майнові внаслідок надзвичайних ситуацій;
– низку компенсацій та пільг.
Громадяни України зобов’язані:
– дотримуватись законів та інших нормативно-правових актів України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
– дотримуватись правил безпеки в побуті і повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни, які можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій, дотримуватись правил екологічної безпеки;
– вивчити основні способи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, способи надання першої медичної допомоги потерпілим, правила користування колективними та індивідуальними засобами захисту, постійно вдосконалювати свої знання і практичні навички у сфері безпеки життєдіяльності;
– дотримуватись встановлених правил поведінки під час загрози і при виникненні надзвичайних ситуацій;
– якщо необхідно, сприяти проведенню аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Отже, практична реалізація державної політики щодо забезпечення життєдіяльності населення в умовах різного роду небезпек, пріоритетом якої є запобігання їх виникненню, базується на правових нормах, утому числі й на прийнятих міжнародною спільнотою.