Зовнішньоекономічні операції і контракти – Козик В. В. – 2.1.4. Проробка базисних умов контракту

Четверта стадія першого етапу передбачає вибір базисної умови поставки, яка належить до групи обов’язкових умов.

У ЗТК базис поставки у самостійний розділ не виділяють, оскільки посилання на базисні умови поставки (БУП) традиційно містяться, як мінімум, у двох розділах: “Предмет” і “Ціна та загальна сума контракту”. Виняток становлять типові контракти, в яких базис поставки виділяється у вигляді вільного рядка для заповнення на лицьовому боці типового контракту.

У ЗТК будь-який базис поставки визначає такі три ключові питання:

1) розподіл між продавцем-експортером та покупцем-імпортером транспортних витрат з доставки товару (визначення, які витрати та до якого моменту – географічного пункту – несе продавець і які, починаючи звідки, – покупець);

2) момент переходу з продавця на покупця:

– ризиків пошкодження, втрати чи загибелі вантажу;

– права власності на товар;

3)дату поставки товару (визначення моменту фактичної передачі продавцем у розпорядження покупця або його представника, наприклад, транспортної організації, товару і, відповідно, виконання чи невиконання першим своїх обов’язків зі строків поставки).

БУП першою чергою визначають, хто із учасників угоди несе транспортні витрати, зв’язані з доставкою товару від продавця до покупця, визначає “границю” транспортних витрат продавця, за якою ці витрати починає нести покупець.

Момент переходу ризиків та права власності на товар у більшості випадків економічно співпадає (покупець починає ризикувати загибеллю вантажу тоді, коли стає його власником), що є оптимальним з точки зору взаєморозрахунків між продавцсм – експортером та покупцем-імпортером. При цьому в окремих випадках може використовуватись варіант, коли момент переходу права власності дещо “відкладається” у часі і покупець стає власником товару вже після переходу на нього ризиків, наприклад, після передачі покупцю відвантажу вальних документів або фактичної оплати товару (зазвичай, при поставці лісоматеріалів та нафтопродуктів). ВІнкотермс не обумовлюється момент переходу права власності на товар, і тому цей момент слід обумовлювати у ЗТК самостійно, хоча найчастіше, це буде лише формальною констатацією факту, який випливає із тлумачення використовуваної БУП. За відсутності такого застереження (про момент переходу права власності) це питання буде вирішуватись на підставі норм використовуваного національного законодавства.

Базисними умови поставки називаються тому, що, по-перше, витрати з доставки товару (транспортні витрати), які, відповідно до базисної умови, несе продавець, входять у ціну товару, утворюючи її основу – базис; по-друге, тому, що вони регулюють низку найбільш важливих, принципових, базових, питань, які зв’язані з організуванням доставки товару до місця призначення.

Транспортні витрати продавця можуть становити до 40-50% ціни товару (так звана “транспортна складова”). Ці витрати можуть включати: витрати з підготовки екпортного товару до відвантаження (пакування, маркування, контрольний відбір проб, перевірка кількості та якості), оплату навантаження товару на транспортні засоби внутрішнього перевізника (залізниця, авіа – та водний транспорт), оплату перевезення

Товару від пункту відправлення (склад готової продукції заводу-виробника) до внутрішніх проміжних пунктів навантаження (термінал магістрального транспорту), оплату витрата навантаження (перевантаження) товару на транспортні засоби покупця, оплату перевезення товару міжнародним транспортом, страхування товару (при умовах СГФ та СІП), зберігання товару у порту, перевантаження або перетарювання товару у пункті призначення, розвантаження товару у порту (пункті) призначення, оплату витрат з експортного/імпортного митного очищення вантажу (митні збори, податки, мита, інші платежі, які зв’язані з переміщенням товару через кордон) та ін.

Для спрощення укладення міжнародних договорів купівлі-продажу товарів Міжнародна торгова палата видає Інкотермс (Incoterms) – збірники “Міжнародних правил тлумачення торгових термінів” (редакції1953,1967,1976,1980,1990,2000 pp.), які містять базисні умови поставки (БУП).

Базисні умови “Інкотермс” мають рекомендаційний (факультативний) характер, тобто набувають для конкретної угоди обов’язкову чинність лише у тому разі, коли у ЗТК на неї робиться відповідне посилання. Проте у ЗТК використовувати їх доцільно, тому що, будучи загальновизнаними у світовій практиці, вони знаходять однакове розуміння у контрагентів, що не тільки спрощує складання контракту, а й гарантує успішне виконання угоди.

Основним міжнародним документом, який широко використовується у сучасній міжнародній комерційній практиці і який містить трактування 13 базисних умов поставки, є остання редакція збірника “Інкотермс-2000” (публікація МЛІ № 560). У ньому знайшли відображення нові види товарів, способи упакування, транспортування, форми фінансових розрахунків, використання засобів електронного обміну даними та інше.

Партнери можуть використовувати умови більш ранніх редакцій “Інкотермс”, але при цьому необхідно у договорі вказати рік видання збірника умов.

При використанні “Інкотермс-2000” у контракті повинно бути зроблено посилання на нього, наприклад, “СІФ порт Марсель згідно з Інкотермс-2000”. Якщо такого посилання немає, але включена та чи інша базисна умова, передбачена в “Інкотермс”, на її детальне тлумачення можуть вплинути звичаї країн-контрагентів, специфіка роботи портів тощо. Тому під час переговорів з укладення контракту продавцеві та покупцеві слід повідомити один одному про такі особливості і, у випадку необхідності, уточнити окремі положення у контракті. Умови, які розширюють чи змінюють ті, що передбачені “Інкотермс”, включають у договір, і вони мають пріоритет перед базовим змістом терміна.

Усі 13 базисів поставки розміщені послідовно один за одним за принципом зростанння витрат та відповідальності продавця з доставки товару, тобто від його найменших витрат та обов’язків (умова поставки “Ex Works” – “з заводу”) до витрат та обов’язків найбільших, максимальних (умова “DDP” – “поставка з оплатою мита”, тобто “поставка повністю оплачена”).

Для полегшення розуміння в “Інкотермс-1990” умови були згруповані в чотири категорії, які відрізняються між собою за суттю: починаючи з “Е”-терміна – ЕХ WORKS, згідно з яким продавець надає товар покупцю на своїй власній території і тому не несе жодних ризиків та витрат з доставки вантажу (вони обмежуються територією складу готової продукції); далі йде група “F”-термінів – FC А, FAS та FOB, згідно з якою продавець зобов’язаний поставити товар перевізнику, призначеному покупцем, і тому продавець оплачує транспортування та несе ризики до проміжного

(найчастіше внутрішнього) пункту/порту відвантаження; потім Йде група “С”-термінів – CFR, CIF, СРТі СІР, згідно з якими продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, які мають місце після відвантаження та відправлення, тому витрати продавця продовжуються до місця призначення, але ризики передаються на проміжному, внутрішньому пункті відвантаження, як при базисах “F” (наприклад, у порту відправлення), і, нарешті, група “D “-термінів – DAP, DES, DEQ, DDUma DDP, при яких продавець повинен нести усі витрати та ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення.

Нижче наведена класифікація торгових термінів в редакції “Інкотсрмс-2000”:

Група Е Відправлення EXW Франко-завод (назва місця)

Група F Основне перевезення не оплачено FC А Франко-персвізник (назва місця призначення)

FAS Франко-вздовж борту судна (назва порту відвантаження)

FOB Франко-борт (назва порта відвантаження)

Група С Основне перевезення оплачено CFR Вартість та фрахт

(назва порту призначення)

CIF Вартість, страхування та фрахт (назва порту призначення)

СРТ Фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)

СІР Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (… назва місця

Призначення)

Група D Прибуття DAF Поставка до кордону (…назва місця поставки)

DES Поставка з судна (… назва порту призначення)

DEQ Поставка з пристані (…назва порту призначення)

DDU Поставка без оплати мита (…назва місця призначення)

DDP Поставка з оплатою мита (“.назва місця призначення).

Далі під усіма термінами відповідні обов’язки сторін зведені в групи під 10 статтями, де кожна стаття з боку продавця відображає становище покупця відносно даного питання:

ОБОВ’ЯЗКИ ПРОДАВЦЯ:

А.1. Надання товару у відповідності з договором

А.2. Ліцензії, свідоцтва та інші формальності

А. З. Договори перевезення та страхування

А.4. Поставка

А.5. Перехід ризиків

А.6. Розподіл витрат

А.7. Повідомлення покупцю

А.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

А.9. Перевірка – упакування – маркірування А.10. Інші обов’язки.

ОБОВ’ЯЗКИ ПОКУПЦЯ: Б.1. Сплата ціни

Б.2. Ліцензії, свідоцтва та інші формальності Б. З. Договори перевезення та страхування

Б.4. Прийняття поставки Б.5. Перехід ризиків Б. 6. Розподіл витрат Б.7. Повідомлення продавцю

Б.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

Б.9. Огляд товару. Б. 10. Інші обов’язки.

Усі базиси поставки в Інкотермс поділяються на умови універсальні, які можуть бути використані для будь-якого способу транспортування, включаючи змішане перевезення, і спеціальні, які призначені для якого-небудь одного виду транспорту.

До універсальних умов, які передбачають будь-який вид транспортування, належать такі:

Група Е EX W Фран ко-завод (назва місця)

Група F FC А Франко-перевізник (назва порту відвантаження)

Група С СРТ Фрахт/перевезення сплачені до (назва місця призначення)

СІР Фрахт/перевезення та страхування сплачені до (… назва місця призначення)

Група D D AF Поставка до кордону (…назва місця поставки)

DDU Поставка без сплати мита (…назва місця призначення)

DDP Поставка зі сплатою мита (…назва місця призначення).

До спеціальних умов, які призначені тільки для морського та внутрішнього водного транспорту, належать такі:

Група F FAS Фран ко-вздовж борту судна (назва порту відвантаження)

FOB Франко-борт (назва порту відвантаження)

Група С CFR Вартість і фрахт (назва порту призначення)

CIF Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення)

Група D DES Поставка з судна (… назва порту призначення)

DEQ Поставка з пристані (…назва порту призначення).

Слід зауважити, що термін DAF, який належить до групи універсальних базисів, на практиці застосовується лише при поставках залізницею чи автотранспортом.

Враховуючи поділ БУП на універсальні та спеціальні, застосовувати базис поставки у ЗТК слід коректно, тобто водні базиси слід використовувати тільки для водних поставок, а універсальні – для усіх інших. Наприклад, замість поширеного в українських ЗТК запису “СІФ аеропорт Бориспіль/Київ” слід використовувати спеціальний еквівалент СІФ – термін СІП (для повітряних та сухопутних перевезень).

Після скороченого або повного позначення базисно! умови у контракті слід вказувати назву пункту, до якого належить ця умова (тобто пункту, де продавець вантажить продукцію на транспортний засіб або передає її покупцеві чи перевізнику).

Термін “франко “, що застосовується при позначенні базисних умов, походить від слова “вільно” та означає, що покупець вільний від усіх витрат з доставки товару до пункту, позначеного за словом “франко”.

Основний зміст базисних умов поставки “Інкотермс 2000м:

1. ЕХВ – 3 заводу у поіменованому пункті (Ex Works… Named Place – EXW).

За даним базисом продавець виконує свої зобов’язання з поставки, коли він передає товар у розпорядження покупця у себе на підприємстві (заводі, складі, плантації). При цьому товар має бути підготовлений продавцем для відправлення у транспортабельному стані (повністю готовий до відвантаження, індивідуалізований). Подає транспортний засіб під навантаження та організовує навантаження товару покупець. Навантаження здійснюється за рахунок покупця. Покупець несе усі ризики за організацію перевезення до місця призначення. На ньому лежить митне очищення та отримання експортної ліцензії. Митне очищення включає в себе не тільки сплату мита та усіх інших зборів, а й виконання та сплату всіх адміністративних дій, зв’язаних з проходженням товару через митницю та інформуванням властей у цьому зв’язку. Існує варіант цієї умови – EXW loaded on – франко-завод із навантаженням. Продавець у даному разі за свій рахунок забезпечує навантаження і розміщення вантажу на транспортному засобі покупця або його агента.

2. ФСА – Вільно у перевізника у поіменоваиому пункті (Free Carrier…Named Place – FCA). Продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання з поставки товару, який пройшов вивізне митне очищення, з моменту його передачі у розпорядження перевізника у поіменованому пункті. Найчастіше цим поіменованим пунктом є вантажний термінал магістрального транспорту (залізнична станція, автомобільна станція, аеропорт). У продавця є можливість вибору: він може поставити товар на своєму підприємстві (якщо на підприємстві є залізнична колія), І тоді він відповідає за навантаження товару на транспортний засіб перевізника; або доставити за свій рахунок товар на термінал магістрального транспорту, де перевізник за рахунок покупця розвантажує товар, який прибув на транспортному засобі продавця. Даний базис передбачає участь у перевезенні будь-яких видів транспорту, включаючи змішані перевезення.

3. ФАС – Вільно уздовж борту судна у поіменоваиому порту відправлення (

Free Alongside Ship…Named of Shipment – FAS). Продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання з поставки, коли товар розміщений уздовж борту судна на причалі у погодженому порту відвантаження. З цього моменту покупець має нести усі витрати та ризики загибелі чи пошкодження товару. Зобов’язання із забезпечення митного очищення та отримання експортної ліцензії лежить на продавцеві.

4. ФОБ – Вільно на борту судна у поіменоваиому порту відвантаження (Free on Board….NamedPort ojShipment-FOB). Продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання з поставки з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. З цього моменту (тобто починаючи зі стивидорських витрат з розміщення вантажу у трюмах судна – штивки) покупець має нести усі витрати та ризики загибелі чи пошкодження товару. За умовами ФОБ на продавця покладаються обов’язки з очищення товару від мит для експорту. Цей базис може використовуватись лише при перевезенні вантажу водними видами транспорту (морським, річковим). Існує два варіанти FOB: a) FOB stowed – із навантаженням. У цьому випадку продавець, крім усіх формальностей у порту відправлення, забезпечує за свій рахунок навантаження та розміщення товару у трюмі або на палубі судна; б) FOB атегісап-по-американськії. У збірнику зовнішньоторгових термінів США міститься 6 різних варіантів тлумачення базисної умови FOB. При укладенні договору на умовах FOB з американськими партнерами варто обумовити у ЗТК, яку саме умову FOB передбачається використовувати.

5. СФР – Вартість та фрахт у поіменованому порту відправлення (Cost and Freight…Named of Shipment-CFR). При даному базисі поставки продавець повинен оплатити витрати та фрахт, які необхідні для поставки товару у порт призначення. Ризик втрати, пошкодження чи псування товару переходить з продавця на покупця у момент переходу товару через поручні судна у порту відправлення. На продавцеві лежать зобов’язання з експортного очищення товару від мит. Цей базис використовується лише при водних перевезеннях (морський та річковий транспорт).

6. СІФ – Вартість, страхування, фрахт у поіменованому порту відвантаження (Cost, Insurance, Freight… Named Port of Shipment – CIF). Продавець несе ті ж обов’язки, що і при базисі СФР, але повинен також забезпечити страхування вантажу від ризиків на користь покупця. Продавець укладає договір страхування та пересилає поліс разом з іншими документами отримувачу. Даний базис використовується тільки при водних перевезеннях. Існує два варіанти умови СІФ: а) СІФ (ended – із розвантаженням. У даному випадку продавець приймає на себе усі додаткові витрати, пов’язані із розвантаженням товару у порту призначення. Погоджуючись на ці умови, він повинен попередньо переконатись у тому, що у порту призначення є можливість здійснити розвантаження товару, включаючи необхідні засоби, механізми та інші умови; б) СІФ із страхуванням від військових ризиків. У цьому випадку продавець за рахунок певного збільшення ціни ЗТК додає до вартості страхування від усіх ризиків вартість спеціального страхування від військових ризиків.

7. СПТ – Перевезення оплачено до поіменованого пункту (Carriage Paid to.. .Named Place of Destination – CPT). За даним базисом продавець оплачує доставку товару до поіменованого пункту у країні призначення. Ризик втрати, пошкодження, розкрадання тощо переходить з продавця на покупця у момент передачі товару у розпорядження першого перевізника у пункті відправлення. Цей базис використовується при перевезеннях будь-яким видом транспорту, у тому числі у змішаних перевезеннях До обов’язків продавця з даного базису входить здійснення експортного митного очищення.

8. СІП – Перевезення та страхування оплачені до поіменованого пункту (Carriage and Insurance Paid to…Named Place of Destination – CIP). За цим базисом Продавець несе ті ж обов’язки, що і за базисом СПТ, але з тим додатком, що продавець повинен забезпечити страхування товарів від ризиків під час транспортування, продавець укладає договір страхування та сплачує страхову премію. Продавець має забезпечити митне очищення товару для експорту. Цей базис є “сухопутним” (“неводним”) еквівалентом базису СІФ.

9. ДАФ – Поставлено на кордоні у поіменованому пункті (Delivered at Fronыer..JNamed Place – DAF). Обов’язки продавця вважаються виконаними, коли товар очищений від вивізних мит та надходить на прикордонний пункт країни відправлення, маючи на увазі автомобільний або залізничний перехід на кордоні. Під терміном “кордон” розуміється будь-який кордон, включаючи і кордон країни призначення. У зв’язку з цим необхідно точно обумовлювати прикордонний перехідний пункт або місце (наприклад, “прикордонний перехід Щегіні на польсько-українському кордоні”). Цей базис поставки призначений при перевезеннях залізницею або автотранспортом.

10.ДЕС – Поставлено з судна у поіменованому порту (Delivered Ех Ship…Named Port of Destination – DES). Обов’язки продавця вважаються виконаними з моменту поставки товару у розпорядження покупця у порту країни призначення. Усі ризики з доставки товару у порт призначення несе продавець. Імпортне митне очищення товару здійснюється покупцем. Цей базис може використовуватись тільки при перевезеннях водним транспортом.

11. ДЕК – Поставлено з причалу зі сплатою мита у поімвнованому пункті (Ex Quay (Duty Paid…Named Port of Destination – DEQ). Обов’язки продавця вважаються виконаними при поставці товару з моменту його надання у розпорядження покупця на причалі у порту країни призначення. Ввізне (імпортне) митне очищення товару та отримання імпортної ліцензії – як і при ДЕС – здійснюється покупцем. Існує два різновиди цієї умови; a) DEQ – Delivered Ex Quay (…Named Port oj Destination) (Duties on Buyer’s Account) поставлено на причалу порту призначення з оплатою покупцем мит і ввізних зборів; 6) DEQ – Delivered Ex Quay (…NamedPort о/Destination) (Exclusive of VAT and/or Taxes) – поставлено на причал y порту призначення без оплати податку з доданої вартості або інших податків. Якщо у ЗТК не уточнено, що митні формальності та мита оплачуються покупцем, то вони є обов’язком продавця.

12. ДДУ – Поставлено без сплати митау поімвнованому пункті (Delivered Duty Unpaid…Named Port of Destination – DDU). Продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання з моменту поставки товару у поіменований пункт у країні призначення. Продавець сплачує усі витрати з доставки товару та усі ризики з втрати, розкрадання тощо, пов’язані з доставкою товара. Витрати зі сплати ввізних мит лежать на покупцеві, Витрати з розвантаження товару на підприємстві покупця сплачуються покупцем. Якщо поставка здійснюється в іншому місці, навантаження (перевантаження) товару на транспортний засіб покупця сплачується продавцем. Різновидом даної умови є DDU created – поставлено у місце призначення без оплати мита, але з виконанням за рахунок продавця усіх митних формальностей. За цим варіантом продавець бере на себе усі витрати у місці призначення вантажу, крім оплати мита та ввізних зборів.

13. ДДП – Поставлено зі сплатою мита у поімвнованому пункті (Delivered Duty Paid… Named Port of Destination – DDP). Продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання з моменту надай ня товару у поіменованому пункті у країні призначення. Продавець несе усі ризики з втрати, розкрадання тощо, пов’язані з доставкою товару. Продавець сплачує усі збори з доставки товару, включаючи імпортні мита. Витрати з розвантаження товару на підприємстві покупця сплачуються покупцем. Якщо поставка здійснюється в іншому місці” не на підприємстві покупця, вона вважається завершеною після навантаження (перевантаження) на транспортний засіб покупця. Існує два варіанти даної умови: a) DDP unloaded – поставлено у місце призначення з оплатою мита, але без розвантаження. За цим варіантом розвантаження товару із транспортного. засобу (автомобіля, або вагона, або платформи) оплачує покупець. Погоджуючись на таку умову, продавець повинен попередньо переконатись у тому, що покупець має необхідні засоби та механізми для розвантаження товару у місці призначення; б) DDP Exclusive ofVATand/or Taxes – поставлено y місце призначення без оплати податку з доданої вартості та/або інших податків. Якщо у ЗТК не обумовлено інше, продавець забезпечує виконання та оплату усії митних формальностей, пов’язаних із ввезенням товару у країну імпортера.

Розподіл між продавцем та покупцем витрат з митного очищення в залежності від використовуваного базису поставки має такий вигляд:

EXW: очистка для вивозу – покупець; очистка для ввозу – покупець.

Цей базис не можна використовувати, якщо покупець не в змозі забезпечити виконання експортних формальностей, зокрема отримати експортну ліцензію. У такому разі слід використовувати базис FCA;

FCA: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; FAS: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; FOB: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; CFR: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; CIF: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; (так само, як CFR + страхування);

СРТ: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; СІР: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; (так само, як СРТ + страхування);

DAF: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; DES: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; (транспортні витрати, як при CFR + ризики продавця до порту призначення)’, DEQ: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; DDU: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – покупець; DDP: очистка для вивозу – продавець; очистка для ввозу – продавець.

Даний базис не можна використовувати, якщо продавець не може забезпечити отримання імпортно! ліцензії. У такому разі слід використовувати термін DDU.

Пріоритет у виборі способу доставки має покупець. Правильний вибір виду транспорту та базису поставки товару є дуже важливим питанням, що визначає вигідність угоди, тому що транспортні витрати становлять значну величину. Так, частка тільки морського фрахту при перевезенні, наприклад, обладнання становить 10% від його ціни. Особливо значні транспортні витрати у торгівлі з фірмами далеких країн, таких як країни Латинської Америки, Японія. Тут транспортний чинник може навіть визначати доцільність угоди.

Значна частка перевезень у міжнародній торгівлі здійснюється морським транспортом. Друге місце за обсягом перевезень займає залізничний транспорт. Автомобільні та повітряні перевезення є незначними, це пояснюється високими тарифами на ці послуги. Тому автомобільним та повітряним транспортом перевозяться високоцінні вантажі малих і середніх габаритів, виставкові матеріали, а також термінові вантажі.

При виборі базисних умов контракту як при купівлі, так і при продажу товарів потрібно прагнути до того, щоб доставку вантажу за межами держави організовував і оплачував іноземний контрагент.

При імпорті товарів та при їх перевезенні морським транспортом найкращим є контракт, укладений на умовах СІФ – “вартість, страхування та фрахт”. Тут покупець повністю позбавляється від складнощів з організації доставки вантажу у чужій країні та повинен тільки оплатити товар. Крім того, товар страхується від початку до кінця у відомій покупцю страховій компанії, що зменшує можливі труднощі, пов’язані з отриманням відшкодування.

При доставці вантажу залізничним транспортом доцільно використовувати умову DAF – “поставка до кордону”, маючи на увазі кордон країни-локу пця.

При експорті продукції для продавця доцільна умова ФОБ – “вільний на борту судна” або FCA – “франко-перевізник”, де продавець знімає з себе ризик загибелі або пошкодження товару, відповідно, з моменту його навантаження на судно або передачі перевізнику. Крім того, продавець одержує платіж задовго до одержання покупцем відправленого йому товару. Проте при продажу на умовах ФОБ досить складно доставити вантаж у строк появи судна на причалі і продавцю доводиться ризикувати та нести втрати під час складування вантажу у порту очікування судна.

Перевезення проданого товару залізничним транспортом доцільно здійснювати на умовах DAF – “поставка до кордону” країни продавця (аналог морських умов ФОБ).

В умовах жорсткої конкуренції досить широко розповсюджений у міжнародній торгівлі базис DDP – “поставлено, мито оплачено”. Він забезпечує найбільший сервіс покупцю. Цей базис також привабливий для імпортерів із слаборозвинутих країн з слабкорозвиненим портовим господарством. Проте умова “поставлено, мито оплачено” є найобтяжливішою для продавця.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)