Землеробство – Гудзь В. П. – 4.5.2. Обробіток грунту під просапні культури

Основний (зяблевий) обробіток. На підставі багатьох тривалих комплексних досліджень в усіх зонах України доведено високу ефективність застосування поверхневого або мілкого безполицевого обробітків грунту під озимі, ярі зернові та зернобобові культури (Ю. В. Будьонний, 2004). Але відносно цукрових буряків такої одностайної думки немає. М. К. Шикула, Ф. Т. Моргун (1982, 1998), Г. В. Назаренко (1986) – переконані прихильники повного виключення оранки під усі культури польових сівозмін, в той час як більшість дослідників (С. С. Сдобников, 1968; Ф. А. Попов, 1972; В. Ф. Зубенко, 1974; В. Н. Якименко, 1985; Ю. В. Буденный, 1966, 2003, 2004; В. П. Гудзь 1995, 1996, 2004, 2007 та ін.) доводять необхідність застосування глибокої оранки під цукрові буряки і кукурудзу на зерно.

Багаторічні дослідження відділу рільництва інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва, кафедри землеробства ХНАУ ім. В. В. Докучаєва (табл. 33) доводять, що застосування безполицевого обробітку призводить до підвищення щільності грунту, диференціації орного шару за вмістом рухомих поживних речовин, значного збільшення забур’яненості посіву, а внаслідок цього – істотного зниження продуктивності цукрових буряків (Ю. В. Будьонний, 2002, 2003, 2004). Таким чином, багаторічні дослідження свідчать, що в умовах Лісостепу найбільш доцільним під посів цукрових буряків є застосування глибокої полицевої оранки від 25-27 до 32 см на фоні комбінованої системи основного обробітку грунту під інші культури польових сівозмін.

Систему основного обробітку грунту обирають залежно від строків збирання, характеру та рівня забур’яненості попередника.

На відносно чистих полях після озимої пшениці під цукрові буряки і кукурудзу на зерно доцільно застосовувати звичайний зяблевий обробіток, який включає післяжнивне лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-15, ЛДГ-20 або дискування важкими дисковими боронами на глибину від 6-8 до 10-12 см. Після появи масових сходів бур’янів і внесення органічних та мінеральних добрив проводять глибоку по-лицеву оранку на 25-27 см.

Зяблева оранка створює сприятливі умови для нагромадження і збереження вологи, боротьби з бур’янами, шкідниками і збудниками хвороб. Важливе значення мають строки виконання зяблевої оранки. Чим раніше її провели, тим на 25-35% одержують вищі урожаї.

На полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур’янами, застосовують поліпшений зяблевий обробіток, який починається з післязбирального лущення дисковими лущильниками на 6-8 см. Через 1,5-2 тижні після появи проростків коренепаросткових бур’янів проводиться мілкий на 12-14 см обробіток лемішними лущильниками ППЛ-10-25, плоскорізами (КПШ-5, КПШ-9, КПУ-400, КПП-2,2) або протиерозійними культиваторами (КПЭ-3,8, КПЄ-6М, КРГ-5) з одночасним коткуванням кільчасто-шпоровими котками. У подальшому, наприкінці вересня – на початку жовтня, після внесення добрив орють плугами з передплужниками, краще двоярусними плугами ПЯ-3-35, ПНЯ-4-40, ПНЯ-4-35, ПНЯ-5-35, ПНЯ-6-42 на глибину 25-27 до 32 см. За такої оранки верхній (0-15 см) шар грунту заробляється на дно борозни, а нижній (15-30 см) піднімається на поверхню. При двоярусній оранці краще загортаються післяжнивні рештки, а найбільша кількість добрив і органічної маси заробляється в шари 10-20 і 20-30 см, де вони краще використовуються рослинами. Двоярусну зяблеву оранку найкраще застосовувати на полях з великою кількістю післяжнивних решток, при внесенні органічних добрив, а також там, де верхній шар грунту сильно засмічений насінням бур’янів.

Таблиця 33

Вплив різних способів основного обробітку грунту на забур’яненість і продуктивність цукрових буряків у середньому за 1983 1989 рр.

Х) Дані винесення поживних речовин наведені в середньому за 1984-1985 рр.

В умовах задовільного зволоження в літньо-осінній період та високій забур’яненості поля малорічними бур’янами під цукрові і кормові буряки та кукурудзу кращий результат дає напівпаровий обробіток, який складається з післязбирального лущення дисковими лущильниками та оранки на 25-27 см не пізніше від першої декади серпня. Після цього за літньо-осінній період у міру появи сходів бур’янів проводять 2-3 культивації паровими культиваторами КПС-4, КПС-4М, КПС-4М-01 на глибину від 8-10 до 12 см. У кінці жовтня слід провести глибше (на 16-18 см) безполицеве розпушування, краще всього протиерозійними культиваторами КПЗ-3,8, КПЗ-6М, КРГ-5. Цей захід забезпечує добрий фізичний стан грунту, краще нагромадження зимово-весняних опадів і прискорення прогрівання грунту навесні. Численні дослідження свідчать, що напівпаровий обробіток зменшує забур’яненість посівів цукрових буряків і кукурудзи на 50-70%.

При високій забур’яненості поля кореневищними бур’янами (пирієм повзучим та ін.) одразу після збирання попередника з метою кращого подрібнення кореневищ слід провести дворазове дискування важкими дисковими боронами у двох взаємно перпендикулярних напрямках на глибину залягання кореневищ (12-14 см). У посушливих районах високий ефект дає обробіток запирієних полів спочатку лемішними лущильниками, а потім важкими дисковими боронами з наступною оранкою на 25-27 см після появи сходів пирію (метод “висушування”, “перегару”). Для провокації проростання насіння і підземних органів розмноження бур’янів лемішні лущильники і важкі дискові борони агрегатують з кільчасто-шпоровими котками. Передплужники на плугах установлюють так, щоб вони підрізували грунт на 1-2 см глибше лущення. За такого обробітку відрізки кореневищ бур’янів заробляються на дно борозни і гинуть.

Оптимальними строками зяблевої оранки після дворазового лущення слід вважати для Полісся перші дві декади вересня, Лісостепу – другу половину вересня, для Степу – першу декаду жовтня.

За результатами численних досліджень, проведених у Харківській області, соняшник після стерньових попередників позитивно реагує на заміну оранки безпо-лицевим обробітком. За даними кафедри землеробства ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, найефективнішим серед інших способів основного обробітку є чизельне рихлення на 25-27 см. Чизельне рихлення покращує умови накопичення та збереження вологи, не утворює ущільненої “плужної підошви” під обробленим шаром, сприяє поліпшенню фізичних властивостей грунту (структурності, оптимальної щільності, вологоємкості). Крім того, воно сприяє активнішому розпушенню орного шару і підвищенню мікробіологічної активності грунту порівняно з іншими способами основного обробітку. При цьому на поверхні грунту залишається 40-60% післяжнивних решток, що запобігає розвитку ерозійним процесам.

Застосування чизельного обробітку під кукурудзу порівняно з оранкою дає змогу на 37% скоротити витрати пального за умов отримання однакової урожайності, а в більшості випадків підвищити її на 10-15 ц/га.

При повторному посіві кукурудзи одразу після збирання урожаю проводять дис-кування важкими дисковими боронами у двох напрямках на глибину 10-12 см, а потім, після внесення основного добрива, – глибоку оранку ярусними плугами на 25-27 см. Завдяки такому обробітку ретельно подрібнюються післяжнивні рештки і кореневища та якісно заробляються в грунт полицевою оранкою.

За відсутності ярусних плугів перед оранкою доцільний додатковий обробіток важкими дисковими боронами для повнішого подрібнення післязбиральних решток.

Для кращого нагромадження вологи в грунті ефективним заходом є пізньоосіннє щілювання. Застосувавши цей прийом, можна додатково нагромадити до 250-300 м3/га вологи в грунті та отримати прибавку урожаю зерна на 2,5-3,5 ц/га. Виконують цей захід щілювачами ЩРП-3-70, ПЩН-2,5, ПЩ-3, ПЩ-5, ЩН-2-140, ЩП-000 або чизельними плугами ПЧ-2,5, АПЧ-4,5, АЧП-2,5 з долотоподібними робочими органами.

Передпосівний обробіток. Система передпосівного обробітку грунту під просапні культури повинна забезпечувати максимальне збереження грунтової вологи та ефективну боротьбу з бур’янами.

Під посів цукрових і кормових буряків навесні в період досягнення грунтом фізичної стиглості проводять його розпушування (“закриття вологи”) широкозахватними агрегатами на тязі гусеничних тракторів. Залежно від типу грунту і щільності верхнього шару в першому ряду зчіпки застосовують важкі або середні зубові борони (БЗТС-1,0, БЗСС-1,0), у другому – посівні (ЗБП-0,6,) або райборінки (ЗОР-0,7).

Якщо під цукрові буряки з осені не вирівнено поверхні грунту, то його проводять відразу після першого весняного боронування вирівнювачами ВП-8 або шлейф-боронами ШБ-2,5 в агрегаті з райборінками ЗОР-0,7. При вирощуванні цукрових буряків за інтенсивною технологією передбачається поєднання ранньовесняного розпушування та вирівнювання грунту в одну технологічну операцію, застосовуючи для цього агрегат АРВ-8,1-01, до складу якого входить пристрій для одночасного внесення гербіцидів.

Передпосівний обробіток грунту на глибину 3-5 см необхідно здійснювати без будь-якого розриву в часі з посівом цукрових буряків. Для передпосівної культивації грунту із середньою щільністю та недостатньою вологістю доцільно використовувати культиватор УСМК-5,4Б(В). Високоякісне розпушування грунту на задану глибину і загортання насіння на 3-4 см без перемішування шарів забезпечує агрегат АРВ-8,1-0,2. Одночасне виконання ранньовесняного і передпосівного обробітку грунту як єдиний технологічний процес досягається при використанні багатоопераційного вітчизняного агрегату “Україна” – АПК-6. За один прохід агрегат розпушує і вирівнює поверхню поля, подрібнює і ущільнює грунт, розпушує слід тракторних колій.

Передпосівний обробіток грунту під кукурудзу включає ранньовесняне боронування зубовими боронами (БЗТС-1,0;БЗСС-1,0) або вирівнювання шлейф-боронами (ШБ-2,5), вирівнювачами ВП-8, ВПН-6,6, а також одну-дві культивації на глибину 8-10 см культиваторами КПС-4, КПС-4М, КПС-4М-01, УСМК-5,4 або комбінованими агрегатами АРВ-8,1-02, АПБ-6, АГ-6, ККП-6 та ін. Застосування високотоксичних гербіцидів дає можливість виключити ці культивації і обмежитися тільки однією – передпосівною. Для передпосівної культивації краще застосовувати культиватори УСМК-5,4, КРШ-8,1, які менше змішують вологий та сухий шари грунту, краще зберігають на поверхні мульчуючий шар.

Система передпосівного обробітку грунту під соняшник складається з ранньовесняного боронування важкими зубовими боронами БЗТС-1,0 і передпосівної культивації на глибину заробки насіння культиваторами КПС-4, КПСП-4, УСМК-5,4. Останніми роками все більшого поширення набувають обробітки комбінованими знаряддями АРВ-8,1-02, РВК-5,4, АПБ-6, АКП-5, АПК-6, ККП-6 та ін., які за один прохід виконують декілька технологічних операцій.

Під картоплю на важких запливаючих грунтах слід проводити глибокий передпосівний обробіток. Якщо органічні добрива під цю культуру внесли восени, то навесні грунт обробляють на глибину 12 – 14 см лемішними лущильниками без полиць або протиерозійними культиваторами КПЗ-3,8, щоб не вивернути на поверхню глибинні шари грунту та внесені добрива.

На дуже ущільнених вологих грунтах проводять глибоке розпушування на 1618 см чизель-культиваторами (ЧКУ-4). Це прискорює прогрівання грунту, сприяє уникненню зайвої вологості, підсилює мікробіологічні процеси в грунті й поліпшує умови живлення рослин.

У Лісостепу площі під картоплю, де не були нарізані гребені, обробляють фрезами КФГ-3,6 на глибину 14-15 см.

Якщо з осені нарізані гребені, тоді до садіння картоплі поле обробляють культиваторами КОН-2,8ЛМ, КРН-4,2Г, обладнаними ротаційними боронами БРУ-0,4 і дисковими робочими органами.

Післяпосівний обробіток. За українською інтенсивною технологією вирощування цукрових буряків система догляду за посівами включає: суцільний обробіток грунту до появи сходів культури, розпушування грунту в міжряддях і в зоні рядків (шарування), суцільне розпушування грунту після появи сходів, формування густоти рослин, розпушування грунту в міжряддях.

Суцільний до сходовий обробіток виконують на 4-5 день після сівби, коли проростки бур’янів перебувають у фазі “білої ниточки” і легко знищуються.

Після появи сходів, коли чітко позначаться рядки сходів (у фазі розвинутої вилочки), проводять перше розпушування (шарування) грунту в міжряддях і в зоні рядків культиваторами УСМК-5,4Б(В), обладнаними захисними дисками однобічними плоскорізальними лапами з шириною захвату 150 мм і шестидисковими ротаційними батареями. Плоскорізальні лапи й захисні диски встановлюють на глибину обробки 3-4 см, ротаційні батареї – у міжрядді на 4-5 і в рядку на 2-4 см. Більш якісне розпушування грунту з мінімальними захисними зонами рядків (не більше ніж 8 см) досягається при використанні культиваторів КОЗР-5,4-01 та КОЗР-8,1-01.

На дуже ущільнених, засмічених бур’янами (особливо кореневищними), а також на торфових грунтах при підвищенні вологості цей захід краще проводити культиваторами КФ-5,4 з активними робочими органами фрезерного типу. В зоні її дії знищення бур’янів досягає 100%.

На полях, засмічених малорічними бур’янами, за наявності не менше 10 рослин буряків на один погонний метр рядка у фазі першої пари справжніх листків ефективно застосовувати суцільне післясходове розпушування грунту легкими посівними боронами ЗБП-0,6 або райборінками ЗОР-0,7, а на ущільнених грунтах – середніми зубовими боронами БЗСС-1,0 або культиваторними агрегатами на базі УСМК-5,4Б(В), обладнаними ротаційними робочими органами РБ-5,4.

Невід’ємною складовою частиною в технології вирощування цукрових буряків є формування оптимальної густоти рослин, яка на період збирання врожаю має становити 115-120 тис/га для зони достатнього зволоження, 100-110 – нестійкого і 95-100 тис/га для зони недостатнього зволоження. Високоефективна робота автоматичних проріджувачів ПСА-2,7, ПСА-5,4 можлива при дотриманні таких умов їх використання: початкова густота посіву буряків становить 8-12 сходів на 1 м рядка з інтервалом між рослинами більше ніж 5 см; фаза розвитку буряків у період проріджування – 2-4 пари справжніх листків; відсутність бур’янів, що досягають висоти або вищі від культурних рослин на період формування густоти (кількість бур’янів у зоні проходу датчика не повинна перевищувати 2-3 шт. на 1 м рядка); на посівах не допускається гребенів і колій заввишки та глибиною понад понад 4-5 см, а також грудок у зоні датчика проріджувача, діаметр яких досягає розмірів культурних рослин.

Застосування культиваторів УСМК-5,4Б для проріджування посівів цукрових буряків доцільне, якщо початкова кількість сходів становить 12 і більше рослин на 1 м рядка. Ефективнішими є схеми поперечного букетування у фазі вилочки буряків, розраховані на розміщення однієї рослини в букеті 8,5 х 9,5; 8,5 х 6,5 або двох – 8,5 х 14 см.

Після закінчення формування густоти рослин проводять розпушування грунту в міжряддях культиваторами КОЗР-5,4-01, КОЗР-8,1-01, КОЗР-5,4-02, КОЗР-8,1-02 або УСМК-5,4 на глибину 5-6 см. До змикання рядків у міру появи сходів бур’янів та випадання дощів проводиться 2-3 рихлення грунту в міжряддях з одночасним присипанням бур’янів. Обробіток здійснюється культиваторами КОЗР-5,4-02, КОЗР-8,1-02 або УСМК-5,4 на глибину 8-10, 10-12 та 6-8 см.

За 10-15 днів до збирання коренеплодів доцільно провести додаткове розпушування грунту в міжряддях на глибину 10-12 см, що значно покращує роботу бурякозбиральних комбайнів.

При вирощуванні кукурудзи за безгербіцидної технології на полях, дуже засмічених малорічними бур’янами, високий ефект контролювання забур’яненості забезпечує досходове боронування, яке застосовується через 3-4 дні після сівби, коли проростки кукурудзи знаходяться в грунті на глибині, не ближче 3-4 см від поверхні. Боронування частіше проводиться середніми, а на грунтах важкого механічного складу – важкими зубовими боронами по діагоналі або впоперек посіву зі швидкістю руху агрегату не більше ніж 5-6 км/год. Після появи сходів у фазі 2-3 листків кукурудзи застосовується післясходове боронування середніми зубовими боронами після полудня, коли тургор рослин ослаблений, в наслідок чого вони менше травмуються. Швидкість руху агрегата повинна бути не більшою ніж 4-4,5 км/год.

У подальшому виконуються дві-три міжрядні культивації в період утворення 3-5, 6-8 і 10-11 листків у кукурудзи. При малорічному типі забур’яненості глибина першого обробітку повинна становити 8-10, другого 6-8 см. На полях, засмічених багаторічними бур’янами, глибину рихлення збільшують на 2-3 см. У посушливих районах перший обробіток грунту в міжряддях проводять на глибину 10-12 см, другий – на 8-10 і третій – на 6-8 см.

Для знищення бур’янів у зоні рядка при першому розпушуванні культиватори КРН-4,2, КРН-5,6 обладнують борінками КЛТ-38, при другому – підгортачами КЛТ-52-53. За інтенсивної технології із застосуванням високоефективних гербіцидів високі врожаї кукурудзи на відносно чистих полях одержують при значному скорочені або повному виключенні механічних заходів догляду за посівами.

Система догляду за посівами соняшнику передбачає проведення досходового та післясходового боронування і один-два міжрядних обробітки.

Щоб підвищити ефективність боронування в знищенні бур’янів, слід добре вирівняти поверхню поля системою основного та передпосівного обробітків грунту. До-сходове боронування проводиться через 3-4 дні після сівби, післясходове – у фазі 2-4 листків соняшнику. Установлено, що проростки бур’янів, які перебувають у фазі “білої ниточки”, знищуються боронами на 91-93% при досходовому боронуванні, на 81-87% – у фазу двох листків і на 61-68% – у фазу чотирьох листків соняшнику. За наявності великої кількості післяжнивних решток боронування посівів виключається.

Кількість і глибина міжрядних культивацій залежить від чисельності та видового складу бур’янів, умов зволоження та фізичного стану грунту. Частіше всього обмежуються двома культиваціями, перша з яких більш глибока (на 10-12, 8-10 см), друга на 6-8 см у поєднанні з підгортанням грунту у рядки. Для їх виконання використовують культиватори КРН-4,2, КРН-5,6, які обладнуються борінками КЛТ-38 та під-гортачами полицевого типу. Робочі органи культиваторів вибираються залежно від ступеня та типу забур’яненості посівів: ножеподібні у поєднанні зі стрілчастими робочими органами – для підрізання бур’янів та розпушування грунту, долотоподібні – при підвищеній забур’яненості для їх “вичісування”.

Культивацію міжрядь слід розглядати не тільки як засіб боротьби з бур’янами, а й для поліпшення фізичного стану грунту, його повітре – й водопроникненості. У зв’язку з цим міжрядні обробітки – обов’язкова умова сучасних технологій навіть при незначній забур’яненості та внесення грунтових гербіцидів, за винятком випадків утворення захисного екрана деякими сучасними їхніми видами.

На важких за механічним складом, безструктурних, запливаючих грунтах незалежно від ступеня забур’яненості посівів обов’язково проводиться одна-дві культивації міжрядь на глибину 6-8 см.

На Поліссі і в Лісостепу міжряддя гребеневих посадок картоплі розпушують на 7-8-й день після садіння культиваторами КОН-2,8П або КРН-4,2, обладнаними стрілчастими лапами і лапами-бритвами, які підрізують вершини гребенів на 3-5 см. В агрегаті з культиваторами посередині рядків пускають сітчасті або профільні борони. Другий раз розпушують на 12-14-й день після садіння, коли проростки картоплі мають довжину 3-4 см. При цьому глибину обробітку встановлюють не менше ніж 12 см. Якщо випадають дощі, грунт ущільнюється і з’являються сходи бур’янів, через 7-8 днів після другого розпушування проводять третій обробіток, підрізуючи гребені.

Після появи сходів перший раз обробляють міжряддя картоплі при висоті рослин 10-12 см. Глибина обробітку – 16-18 см за умов достатнього зволоження і 12-14 см – при недостатньому зволоженні. Другий післясходовий обробіток картоплі виконують підгортачами. При цьому на гребінь нагортають 3-4-сантиметровий шар грунту, що запобігає ураженню бульб фітофторозом. При третьому післясходовому обробітку підгортання здійснюють на 8-10 і 10-12 см від дна борозни. Якщо грунт ущільнився, то перед кожним підгортачем установлюють долотоподібні лапи на глибину 10-12 см. При нестачі вологи в грунті замість підгортання проводять мілке (4-6 см) розпушування міжрядь.

У районах надмірного зволоження підгортанням рослин можна регулювати водно-повітряний і тепловий режими грунту. Поверхня грунту залишається після цього гребенистою, краще обігрівається теплим повітрям і більше випаровує вологи.

Влітку, незважаючи на підвищену тепловіддачу в нічні години, в грунті складається позитивний тепловий баланс, оскільки тривалість нагрівання в 2,5-3 рази більша від охолодження. Збільшення випаровувальної поверхні після підгортання сприяє усуненню надлишків вологи в грунті, що в кінцевому результаті поліпшує його поживний режим.

Кількість культивацій міжрядь олійних культур (сої, рицини, ріпака, гірчиці) залежить від забур’яненості посівів. На чистих від бур’янів полях можна обмежитися проведенням однієї культивації міжрядь на глибину 8-10 см, на забур’янених площах слід своєчасно провести повторні обробітки міжрядь. Незалежно від засміченості посіву культивації міжрядь проводять на середніх і важких за гранулометричним складом грунтах. Перші обробітки міжрядь повинні бути глибшими порівняно з наступними.

Перший міжрядний обробіток посівів рицини і соняшнику в південних районах проводять на глибину 10-12 см. Глибину наступних обробітків зменшують, щоб не пошкодити коренів, які залягають близько до поверхні грунту. Глибина другого міжрядного обробітку становить не більше ніж 8 см, а третього і наступних (якщо їх будуть проводити) – 4-6 см.

Першу культивацію міжрядь сої необхідно починати при утворенні рядків, але не пізніше від розгортання першого трійчастого листка. Її здійснюють культиваторами з набором полільних однобічних і стрілчастих лап. Другу культивацію міжрядь проводять через 8-10 днів після першої на глибину 5-6 см полільними однобічними лапами з установкою просапних борінок. Міжряддя посівів ріпака та гірчиці обробляють на глибину 4-5 та 6-7 см.

Бур’яни в захисних зонах рядків олійних культур знищують при першій культивації прополювальними борінками КРН-38. Для того щоб мати можливість кілька разів боронувати посіви незалежно від розмірів рослин, використовують спеціальні прополювальні борінки, які мають високі (35-40 см) зуби, виготовлені з пружинної сталі, і відповідно високо розміщену над рівнем грунту раму. Для розпушування грунту на глибину до 7 см включно слід застосовувати стрілчасті лапи та лапи-бритви, а при обробітку на глибину понад 7 см – долота, з відповідними захисними зонами в рядках.

Підгортають рослини просапних культур з одночасним розпушуванням верхнього шару грунту. При підгортанні картоплі нижня частина стебел з усіх боків присипається грунтом, що за наявності достатньої кількості вологи сприяє утворенню сто-лонів. У посушливі роки багаторазове підгортання картоплі шкідливе, оскільки воно призводить до збільшення випаровування вологи із розпушеного грунту.

(2 votes, average: 3,00 out of 5)