Теорія економічного аналізу – Купалова Г. І. – 9.2. Загальні поняття системи. Економічна система
На початку XVII ст. виникла реальна потреба в забезпеченні системного підходу до вивчення суспільних процесів. На необхідність системності пізнання об’єктивної реальності вказували такі вчені, як Е. Кондильяк (1715-1780 pp.), І. Кант (1724-1804 pp.), Г. Гегель (1770-1831 pp.). У цей час поняття системи з’явилося в математичних, біологічних і технічних науках. Основоположниками системного підходу до вивчення явищ у природі і суспільстві стали К. Маркс, Ф. Енгельс. Значний вклад у цей процес вніс також В. І. Ленін.
Чим же пояснюється об’єктивна необхідність системного підходу? Справа в тому, що природа, живий організм, людське суспільство, економіка, виробнича сфера – це складні організаційні системи. При цьому система розглядається як сукупність багатьох складових елементів (в природі), клітин (в живому організмі), соціальних верств, груп, класів (в суспільстві), видів діяльності, підприємств (в економіці), сфер і підприємств з виробництва матеріальних благ (у виробничій сфері), що утворюють певну цілісність, єдність, нерозривний зв’язок із середовищем. Усі елементи системи поєднані в одне ціле через підсистеми прямими і зворотними зв’язками.
Кожна система, як бачимо, складається з підсистем, елементів, і тому має свою структуру. Структура системи виражає и будову як єдність стійких взаємозв’язків елементів. Наприклад, структура матеріального виробництва може бути подана у такому вигляді:
– економіка (суспільне господарство);
– види економічної діяльності;
– територіально-економічні комплекси;
– підприємства тощо.
Отже, система розуміється як ієрархічна впорядкованість сукупності підсистем та структурних одиниць.
Система формується і розвивається у певному середовищі під дією різних факторів. Об’єктивна реальність, у межах якої
Розвивається система та зміна властивостей якої впливає на систему, називається системним оточенням, наприклад вплив природних та економічних умов на роботу будівельних і сільськогосподарських підприємств.
Важливим є питання про системні параметри. Параметричні показники, відображаючи кількісний бік показників, повинні володіти науковою обгрунтованістю та мати високий кореляційний зв’язок між собою.
Однією з головних складових будь-якої системи є економічна система. Під економічною системою розуміють, зазвичай, суспільне виробництво, тобто динамічний процес активної діяльності людей щодо створення матеріальних благ для розвитку суспільства. Вона включає два види відносин:
– ставлення людей до природи;
– відносини між людьми у процесі виробництва.
Характерною особливістю системи є взаємозв’язок та єдність виробничих сил і виробничих відносин.
Основними структурними одиницями системи є:
– суспільне виробництво (система великого масштабу);
– види економічної діяльності (суспільного господарства) – системи другого порядку;
– підприємства – виробничі підсистеми галузей;
– виробничі підрозділи підприємств – підсистеми підприємства.
Взаємозв’язки цих частин системи визначаються характером виробництва, обміну розподілу і споживання матеріальних благ при наявному суспільному ладі.
На сучасному етапі економічна система нашої країни сприяє досягненню вищої мети економічної стратегії, якою є подолання бідності, підвищення матеріального добробуту людей. Ця мета визначає всі взаємопов’язані частини економічної системи.
Економічна система включає наявність трудових, матеріально-речових і природних ресурсів, а також економіко-управляючих перетворювачів. Виходячи з цього, в економічній системі виділяють діяльність, яка управляється – виробничо-господарську та ту, що управляє – організацію управління, підсистеми, поєднання яких впливає на результативні показники розвитку системи.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)