Соціологія – Гіденс Ентоні – РОЗВИТОК ПИСЕМНОСТІ ТА ШКІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ
Основні поняття
– освіта – культурне відтворення
Уявіть собі Жан-Поля Дідьйо – селянського хлопця, котрий зростав у французькому селі близько двохсот років тому. У 1760 році Жан-Полю сповнилося 14 років. Він не вміє ні читати, ні писати, але це не дивно, адже в селі лише кілька дорослих можуть розібрати на письмі одне чи два слова. В окрузі є кілька шкіл, де порядкують ченці та черниці, однак Жан-Поль ніколи в житті не ходив до школи. Він ніколи не знав людей, котрі вчилися в школі, за винятком місцевого священика. Останні вісім-дев’ять років Жан-Поль здебільшого виконував домашні обов’язки та працював у полі. З віком від нього вимагається більше працювати на важкій фізичній роботі – ходити за плугом на батьківській ділянці.
Навряд чи Жан-Поль коли-небудь залишить місцевість, де народився, і, можливо, проведе майже все життя в селі, лише зрідка буваючи в довколишніх селах та містечках. Імовірно, що років у п’ятдесят він успадкує батькову землю і розділить її зі своїми молодшими братами. Жан-Поль усвідомлює, що він “француз”, що його країною керує певний монарх і що за межами Франції існує більший світ. Однак він має лише невиразне уявлення навіть про “Францію” як про окрему політичну цілісність. Для нього не існує такого поняття, як “новини” чи засоби регулярної передачі інформації про події, що відбуваються. Своїми знаннями про навколишній світ він завдячує розповідям та історіям, які чув від дорослих та подорожніх. Як і всі інші в його селі, він довідується про найважливіші події, такі як смерть короля, тільки через кілька днів, тижнів, а то й місяців.
Хоча в сучасному розумінні Жан-Поль – неосвічений хлопець, його аж ніяк не назвеш невігласом. Він чуйно ставиться до своєї родини та дітей, адже йому з малих років доводилося піклуватись про менших за себе. Він добре вміє ходити коло землі, ростити хліб, зберігати харчові припаси. Він добре знає місцеві звичаї й традиції, і, крім обробітку землі, вміє прясти, плести кошики тощо.
Жан-Поль – вигаданий персонаж, але його життєвий шлях цілком типовий для жителів тодішньої Європи. Порівняймо цей опис із сьогоденням. В індустріально розвинених країнах практично кожен вміє читати й писати. Всі ми усвідомлюємо себе членами певного суспільства і маємо принаймні загальні знання про географічне положення нашої країни в світі та про її історію. Упродовж всього життя ми зазнаємо впливу інформації, яку одержуємо з книжок, газет, журналів і телебачення. Всі ми вчилися в школі. Друковане слово та електронна комунікація, поєднані з офіційним навчанням у школах і коледжах, стали відігравати фундаментальну роль у нашому способі життя.
У цьому розділі ми розглянемо еволюцію сучасної освіти та проаналізуємо її суспільний вплив. Ми почнемо з розгляду розвитку шкільної освіти в Сполученому Королівстві, різних типів шкіл, а також політичних дискусій, пов’язаних з освітою. Далі ми порівняємо шкільну підготовку в Британії та в інших країнах, а відтак перейдемо до вищої освіти. Охарактеризувавши деякі головні теоретичні підходи у вивченні освіти, ми розглянемо в наступних параграфах розділу проблеми освіти та нерівності.
РОЗВИТОК ПИСЕМНОСТІ ТА ШКІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ
Слово “школа” походить від грецького слова, що означає дозвілля або відпочинок. У доіндустріальних суспільствах шкільна освіта була доступна лише тим небагатьом, хто мав час і гроші, необхідні для її здобуття. Єдиними освіченими категоріями населення були релігійні діячі або священики, котрі застосовували свої знання для читання та тлумачення біблійних текстів. Для переважної більшості людей дорослішання означало засвоєння на прикладі старших тих самих суспільних звичаїв та робочих навичок. Як ми вже бачили, діти зазвичай починали допомагати дорослим у домашній, сільськогосподарській та ремісничій діяльності змалку. В їхньому повсякденному житті читання не було необхідністю і навіть не мало жодної користі.
Іншою причиною того, чому так мало людей вміли читати, була необхідність власноруч переписувати книги, які через це були рідкісними й дорогими. Цю ситуацію змінило книгодрукування – винахід, що прийшов до Європи з Китаю. Перший друкарський прес на Заході винайшов 1454 року Йоган Гутенберг. Завдяки друкові книжки та документи стали широко доступними. Це були книги та памфлети, а також безліч рутинних матеріалів, необхідних для функціонування навіть складніших суспільств. Наприклад, кодекси законів Друкувались і широко розповсюджувалися. Протоколи, доповіді та збірники повсякденної інформації стали невід’ємним атрибутом діяльності уряду, різних підприємств та організацій у цілому. Дедалі ширше використання друкованих матеріалів у найрізноманітніших сферах життя підвищило рівень писемності (елементарне уміння читати й писати) порівняно з минулими часами. ОСВІТА в її сучасній формі, коли діти навчаються у спеціально відведених шкільних приміщеннях, поступово почала набирати сили. Однак близько півтора століття тому, і навіть ще пізніше, заможні батьки наймали для дітей приватних педагогів. Більша частина населення взагалі не одержувала шкільної підготовки аж до перших десятиліть XIX сторіччя, коли в європейських країнах та Сполучених Штатах почали створюватися мережі початкових шкіл.
Процес індустріалізації та розвиток міст сприяв зростанню попиту на спеціалізовану освіту. Люди тепер мають найрізноманітніші заняття, і фахові навички вже не доконче передаються безпосередньо дітям від батьків. Набуття знань дедалі більше полягає в абстрактному навчанні (таких предметів, як математика, природничі науки, історія, література тощо), а не в практичній передачі конкретних навичок. У сучасному суспільстві люди повинні мати базові навички, такі як читання, письмо, лічба, та загальні знання про своє фізичне, соціальне та економічне середовище; крім того, важливе значення має їхнє вміння вчитися, аби опанувати нові, іноді дуже технізовані форми інформації.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)