Соціологія – Герасимчук А. А. – Мотиваційні форми праці
Сьогодні в літературі з соціології праці визначено ряд мотиваційних форм організації праці. Соціологи зазначають, що мотиваційна сила залежить від віку працівників, їх статі, рівня і виду отриманої освіти, професійного досвіду тощо.
Відповідно до індивідуального виконання вчені виділяють такі форми організації праці:
А) ротація; б) розширення виробничого циклу; в) збагачення змісту роботи.
Ротація праці – це циклічна зміна завдань, які виконують члени організації. Вона може бути реалізована в двох формах, а саме:
– зміна операції зі збереженням виду праці;
– зміна типу діяльності, наприклад, перехід від основних форм діяльності до другорядних.
Ротація праці є першою спробою використання її організації як внутрішнього джерела мотивації. Це своєрідна реакція на негативні прояви, які виникають в результаті абсолютизації процесу спеціалізації праці.
Слід зазначити, що серед соціологів і економістів ротація як форма праці не має однозначної оцінки. Деякі практики взагалі заперечують її вплив на формування мотивації праці. Вони стверджують, що ротація – це тільки зміна одного виду діяльності на інший. При цьому і другий і перший, вважають вони, не мають ніякого мотиваційного значення, і взагалі ротація праці задовольняє тільки невелику кількість потреб.
Заради справедливості слід зазначити, що ротація праці сьогодні широко використовується в тих галузях виробництва, де ще має місце важка фізична праця або її виконання вимагає значних зусиль. Відносно легко вона здійснюється там, де рівень умов праці в паралельних галузях близький за змістом і формою.
Розширення виробничого циклу
Змістом розширення виробничого циклу є поєднання більш-менш подібних, а іноді і різних операцій, які здійснюються на різних етапах виробничого процесу. Метою розширення виробничого циклу є надання більшої свободи дій працівникові.
Розширення виробничого циклу – це:
– продовження циклу праці шляхом поєднання кількох, раніше подрібнених операцій. Наприклад, було декілька операцій (3-4 по 5 хв., кожна), їх об’єднують в один цикл, який охоплює вже не 15-25, а 12-18 хв. Слід зазначити, що загальне зменшення часу залежить від виду виконаних операцій, кваліфікації працівника, психічних рис характеру робітників тощо;
-доповнення до виконаних основних дій ще й декількох допоміжних, зв’язаних основним чином з обслуговуванням місця праці;
– прийняття на себе працівником додаткової відповідальності за виконану працю, організація ритмічності процесу.
Розширення виробничого циклу відносно легко впроваджується в тих виробничих процесах, де висока питома вага ручної і напівмеханічної праці.
Значно важче її впроваджувати в механізованих і автоматизованих процесах, тому що об’єднання операцій вимагає повної переналадки системи механізмів, що веде до значних втрат, а часом і неповного завантаження окремих ланок в механізованих і автоматизованих системах.
Тож значення мотивації цієї форми є недостатні. Хоча, звичайно, її використання робить працю більш різноманітною, вимагає від суб’єктів високого почуття відповідальності, проте вона, по суті, не змінює ні змісту роботи, ні її функцій.
Збагачення змісту праці. Індивідуальні і групові форми організації праці
Зазначену “нішу” заповнює така форма організації праці як збагачення її змісту. Вона сприяє підвищенню інтелектуальної частини праці а саме: опрацюванню інформації, яку отримує людина на робочому місці, діагнозу стану ситуації, суттєво допомагає визначити способи і методи діяльності, визначає рівень відповідальності кожного конкретного суб’єкта праці.
Форма збагачення змісту праці, окрім того, дає людині можливість ширше використати набуті нею знання, усвідомити значення свого “Я”. Вона є дійовим чинником противаги тейлорівській системі, яка відділила творчий процес від виконавчого. Завдяки збагаченню змісту досягається зростання мотивації праці, яка інспірує людину до ініціативи, що в свою чергу сприяє росту її продуктивності, покращенню її якості, зменшенню плинності кадрів.
Як зазначають соціологи, які працюють в царині економічної соціології, форма збагачення змісту праці може бути використана в тих середовищах, в яких переважну більшість складають люди з високим рівнем кваліфікації, які постійно націлені на реалізацію своїх можливостей, для яких місце роботи с не тільки місцем отримання відповідної зарплати, а дещо значимішим.
Окрім індивідуальних форм організації праці в економічній соціології вчені виділяють ще і групову форму організації праці.
Такі індивідуальні форми організації праці, як ротація, розширення виробничого циклу і збагачення змісту праці, тісно пов’язані з груповою формою, хоч остання і не обмежується ними. Групова форма організації праці, зазначають соціологи з царини економічної соціології, визначається мотиваційною діяльністю в малих групах. Найважливішою рисою груп, які імплікують мотивацію, є:
– чітко визначений рівень автономії діяльності членів групи;
– зміна статусу керівника, який стає вже не просто керівником, а передусім партнером;
– добровільний характер участі в діяльності груп;
– окремішній характер технічного забезпечення членів групи. Необхідною умовою діяльності таких груп є необмежена довіра
До членів групи з боку керівництва фірми, асоціації тощо. Це довіра до кваліфікації людей, їх чесності, сумлінного ставлення до праці, діловитості і т. д.
Група може мати право на:
– самостійне визначення завдань і їх обсягу (в межах загальних завдань, які стоять перед організацією);
– поділу завдань на етапи виконання;
– незалежність від керівництва в справі визначення часу, темпів виконання тощо;
– самостійне внутрішньо групове визначення, кому, що і як робити і на засаді згоди визначення кому і скільки платити (виходячи з загальної суми, передбаченої на оплату роботи всієї групи);
– визначення представника, який би презентував загальні інтереси групи;
-самостійне визначення кількісного і якісного свого складу на окремих етапах виконання тієї чи іншої операції.
Групова форма організації праці є виразом високої довіри до людей. Разом з тим, кожен член групи відчуває, що всі успіхи і невдачі залежать від нього, що кожен з них є “ковалем свого добробуту”.
Як свідчать практика в умовах ринкового господарювання, групова форма організації пралі сприяє високій активності людей у виробничому процесі, виявляє “хто е хто” в організації, повністю елімінує проблему індивідуальності людини в царині її кваліфікації, є свідченням вміння співпрацювати з іншими членами групи, визначає рівень її моральності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)