Політична історія України – Танцюра В. І. – Сеймова боротьба – перший досвід українського парламентаризму
Починаючи з 1597 р. на засіданнях сейму та сенату Речі Посполитої українська православна шляхта вела боротьбу за захист своїх прав, проти наступу католиків та уніатів, які, користуючись підтримкою держави, отримали контроль над більшістю парафій, церковних урядів, прибирали до рук майно.
Безпосереднім приводом до розгляду “українського питання” на сеймі 1597 р. став арешт та знущання над екзархом Константинопольського патріарха Никифором, який активно підтримував православних у Бресті. Його звинувачували у шпигунстві на користь іноземної держави. Католицька більшість сейму не відгукнулась на вимогу православних делегатів припинити політичне переслідування. К. Острозький вимушений був порушити це питання на засіданні сенату. Його промова, звернена до короля, стала одним з важливих політичних документів доби. “За віру православну чиниш наступ на права наші, ламаєш вольності наші і, кінець-кінцем, на сумління наше налягаєш, – звертався він до короля, – цим присягу власну ламаєш, і якщо раніш щось для мене зробив, то останньою немилістю все зводиш нанівець. Не тільки сам я, сенатор” зазнаю кривди, але бачу, що справа йде до остаточної загибелі всієї Корони Польської, тому що відтепер ніхто вже не застережений у своїх правах і вольностях, і скоро настане велика смута”. Позитивного рішення ухвалено так і не було, Никифор помер в ув’язненні.
Надалі українські православні почали ретельніше готуватись до чергових сеймів, виносити на них значиміші політичні питання, шукати союзників і вступати в коаліції. На сеймі 1599 р. вперше виступила така організована коаліція (конфедерація) православних і протестантів. На сеймі 1603 р. українці підкріпили свої вимоги демонстрацією військової сили – під командуванням О. Острозького (сина К. Острозького) до місця проведення сейму прибув двотисячний загін. Використовували вони й тактику компромісів. Король, потребуючи згоди сейму щодо витрат на війну зі Швецією, вимушений був піти на поступки православним. З-під влади уніатів дозволено було звільнити Києво-Печерський монастир, його архімандрита мали право обирати київська шляхта та духовенство. Це сприяло перетворенню Києва на оплот православ’я в Україні. На сеймі 1607 р. король зобов’язався роздавати посади та маєтки православної церкви лише “людям руського народу” і “чисто-грецької релігії”, скасовував судові декрети проти православних осіб духовного звання. Але протягом другого десятиліття XVII ст. помітних зрушень на краще добитися не вдалось.
Related posts:
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Ідейно-політична боротьба в 20-ті роки На політичний розвиток країни суттєво вплинула ідейно-політична боротьба в 20-30-ті роки у більшовицькій партії. Саме її результати визначили стратегічний курс більшовиків, формування політичної та економічної структури країни, позначились на долі мільйонів людей. Економічний плюралізм, який зміцнів із запровадженням НЕПу, вимагав і політичного плюралізму. Однак на той час в країні сформувалася однопартійна система, тому політичні інтереси […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Братський рух у боротьбі за політичну консолідацію українського суспільства Поява і поширення братств як національно-релігійних організацій пов’язані з загальноєвропейською тенденцією посилення ролі суспільства під впливом ідей Ренесансу та Реформації. З другої половини XVI ст. в Україні братський рух набув самостійного значення в політичному житті, протистоячи зростаючому тиску польсько-католицьких елементів. Перше – Львівське Успенське братство – засноване у 1463 р. міщанами, купцями та ремісниками при […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Українська політична, релігійна думка наприкінці XVI – на початку XVII ст Українська політична, релігійна думка наприкінці XVI – на початку XVII ст. Адаптація до політичних, суспільних і культурних умов Речі Посполитої ускладнювалась провінціалізмом, пасивністю української еліти. Її політичне виховання до 1569 р. відбувалось у процесі вирішення відносно обмеженого кола питань: литовсько-татарських, литовсько-московських взаємин, протистояння між прихильниками самостійності Литви і так званою “польською партією”. Після Люблінської унії […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Підпільно-партизанська боротьба ОУН-УПА з тоталітарним режимом Активний політичний та воєнний спротив сталінському режиму чинила ОУН-УПА. У програмних документах організації зазначалося, що вона веде боротьбу за самостійну соборну Українську державу, за справедливий лад у державі без панів, поміщиків і більшовицьких комісарів, за справедливий міжнародний устрій на основі поважання прав кожного народу на самостійний розвиток. Навесні 1945 р., за даними органів держбезпеки УРСР, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Еволюція українського козацтва Наприкінці XV ст. на теренах України з’являється нова суспільна сила – козацтво. Назва “козак” вперше зустрічається у половецькому словнику XIII ст. У XIV – XV ст. вона поширюється в Криму на означення кінної варти (приміром, при консулі генуезької колонії Кафи). Так називали найнижчий стан кримськотатарського суспільства XV-XVI ст. Найімовірніше слово походить від тюркського “кай-сак” – […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 13.1. Національне пробудження українського народу Останнє десятиліття стало епохальним в історії українського народу, який нарешті здобув свою державність. Розпочався непростий процес розвитку політичної системи українського суспільства, опанування народом нової політичної культури, налагодження і розвиток різноманітних відносин Української держави на міжнародній арені. 13.1. Національне пробудження українського народу Проголошення незалежності України Консервативні сили в радянському керівництві, які не погоджувалися з політикою перебудови, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 12. Криза тоталітарної системи. Боротьба за державну незалежність (1945-1991) Повоєнне півстоліття було надто складним в історичній долі українського народу. Особливості його політичного життя визначали різноспрямовані процеси і тенденції. Чи не вперше майже всі етнічні українські землі були зібрані в одній державі. Україна, хоч і частково, стала суб’єктом міжнародного права. У спрямуванні до індустріального суспільства розвилася її економіка Але тоталітарний радянський режим послідовно винищував ненависне […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 9. Національно-демократична революція в Україні. Боротьба за державність (1917-1920) Національна революція 1917-1920 pp. тісно пов’язана з історією українського народу, випливає із закономірностей багатовікового розвитку українства, поєднавши національно визвольний і державницький аспекти. її трагічні наслідки зумовлені спробами тогочасних лідерів нації розірвати пов’язані між собою складові цілісного революційного процесу, серією тактичних прорахунків, провалом планів, накреслених на початках революційного руху. 9.1. Створення Української Центральної Ради та її […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Козацтво – провідна сила національно-визвольної боротьби українського народу Рушійними силами української революції стали козацтво і селянство. Під впливом перших збройних перемог до визвольного руху приєдналася козацька реєстрова старшина, частина української шляхти, заможне міщанство, православне духовенство, що перетворило цей рух на загальнонародний. Усі верстви, які брали в ньому участь, прагнули звільнитися з-під влади Польщі, але їхні соціально-економічні та політичні мотиви були не однаковими, а […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Нові тенденції в діяльності українського опозиційного руху Відсутність демократичних свобод, всевладдя партапарату, русифікація” низький матеріальний рівень життя населення, соціальна несправедливість спричинили опозиційні настрої в Україні, які охопили різні верстви суспільства. Однак на боротьбу з режимом зважилась відносно невелика група громадян, переважно з національно свідомої інтелігенції. Саме інтелігенція виробила концептуальні ідеї опозиційного руху, першою виступила проти порушення демократичних прав і свобод, русифікації тощо. […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Новий етап структурування українського суспільства На початку XX ст. в Україні стались суттєві соціально-політичні зміни. Вони були закономірним наслідком глибинних зрушень в економічному і політичному житті, що охопили Європейський континент. Політична демократія з розгалуженою мережею політичних партій ліберального, консервативного та соціалістичного напрямів, парламентська боротьба, масова політична преса, численні рухи (робітничий, профспілковий, кооперативний, жіночий, молодіжний) визначали обличчя нового століття. Складнішими й […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 4.3. Політичне життя в Україні за часів Речі Посполитої Українська політична, релігійна думка наприкінці XVI – на початку XVII ст. Адаптація до політичних, суспільних і культурних умов Речі Посполитої ускладнювалась провінціалізмом, пасивністю української еліти. Її політичне виховання до 1569 р. відбувалось у процесі вирішення відносно обмеженого кола питань: литовсько-татарських, литовсько-московських взаємин, протистояння між прихильниками самостійності Литви і так званою “польською партією”. Після Люблінської унії […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Українські фракції в австрійському парламенті та Галицькому сеймі Наприкінці XIX – на початку XX ст. українців в парламенті Австрії та сеймі Галичини налічувалось одиниці. Австро-угорський уряд усіма засобами нацьковував в Галичині поляків на українців, надаючи їм перевагу через використання політики цензів на виборах, призначаючи посадових осіб, неприхильних до українства, забороняючи відкриття українського університету та ін. Після виборів 1907 р. у парламенті Австрії кількість […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 12.2. Політична ситуація в Західній Україні Утвердження радянського тоталітаризму в західноукраїнських землях У другій половині 40-х років відбувалося форсоване інтегрування західноукраїнських земель у тоталітарну систему. Це вимагало значної кількості партійно-радянських, інженерно-технічних працівників, вчителів, лікарів, кваліфікованих робітників тощо. В повоєнні роки зі східних областей України та з РРФСР сюди були направлені десятки тисяч спеціалістів, партійно-радянських працівників. Сталінський режим нехтував місцевими особливостями, звичаями, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Політична культура доби. Національна символіка Політична культура українців початку XX ст. була міцно опертою на традиції козацьких часів. По всіх регіонах в народній свідомості зберігалась пам’ять про козацькі вольності, плекались ідеали свободи, рівності – як політичної, так і економічної, що було передумовою, важливим чинником поступового згуртування українського суспільства. На козацькому політичному ідеалі формувалося розуміння необхідності спільних дій, зусиль для здобуття […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 4.2. Україна у складі Речі Посполитої Політичні причини та наслідки Люблінської унії З XIV ст. у політичне життя України увійшло таке явище, як унія. Перефразуючи О. Бісмарка, який зауважив, що Німеччину переслідує “жах коаліцій”, спрямованих проти неї, можна стверджувати, що Україну постійно став переслідувати “жах уній”, до яких були схильні її політики. Від 1385 p., коли литовські та польські керманичі уклали […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 10.2. Політична система України в 20-ті роки. Становлення тоталітарного режиму Політичні партії в Україні на початку 20-х років. Встановлення комуністичної монопартійної системи Політична система України на початку 20-х років мала в собі ознаки багатопартійності, оскільки на території республіки діяли понад 20 політичних партій та організацій. Однак всі партії, крім КП(б)У – філіалу РКП(б), реальної влади не мали і користувались незначним впливом. На початку 1921 р. […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Політичні причини та наслідки Люблінської унії Політичні причини та наслідки Люблінської унії З XIV ст. у політичне життя України увійшло таке явище, як унія. Перефразуючи О. Бісмарка, який зауважив, що Німеччину переслідує “жах коаліцій”, спрямованих проти неї, можна стверджувати, що Україну постійно став переслідувати “жах уній”, до яких були схильні її політики. Від 1385 p., коли литовські та польські керманичі уклали […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Перехід українських земель під владу Литви У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку – посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Політична та ідеологічна цензура Важливим елементом тоталітарної системи контролю за особистістю та суспільством була політична цензура. Створена у 1918 р. радянська цензура (Революційний трибунал друку), крім охорони військових таємниць, повинна була займатися виявленням “злочинів і вчинків проти народу, здійснених шляхом використання друку”. До них зараховували будь-які неправдиві або викривлені повідомлення про явища суспільного життя. У 1921 р. Раднарком РСФРР […]...
- Історія держави та права України – Трофанчук Г. І. – 2. Формування станових ознак українського козацтва та боротьба за правове утвердження Стихійне формування на південному порубіжжі держави впливової військової сили відбувалося через неспроможність армії Великого князівства Литовського захистити свої землі від нападів кримських, ногайських та інших причорноморських орд. Через те правляча еліта мусила звернути увагу на козацтво та спробувати зорганізувати його. Особливої гостроти проблема набула із середини XVI ст., коли розпочався принципово новий етап розвитку українського […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 4.1. Українські землі у складі Великого князівства Литовського У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку – посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 5.2. Політична культура козацтва та його лідерів Формування політичної культури козацтва було поступовим процесом. Поставала вона як певне знання та усвідомлення тогочасних реалій суспільного буття. Симптоматичним виявом її став реформаторський проект (1596) Семерина Наливайка, який пропонував перенести політичний і військовий центр українського козацтва із Запорозької Січі на незаселені землі між Південним Бугом та Дністром, окреслював видозмінену, порівняно з традиційною, модель козацького устрою. […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Політична платформа П. Скоропадського Політична платформа П. Скоропадського Державний переворот 29 квітня 1918 р. відбувся майже безкровно. Згідно з “Законом про тимчасовий державний устрій України” вся влада, зокрема й законодавча, зосереджувалася в руках гетьмана, якого також величали великим князем київським, королем галицьким. Гетьман призначав отамана (голову) Ради Міністрів, затверджував склад кабінету, мав право оголошувати амністію, військовий або надзвичайний стан, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Політична ситуація в Україні в 2000 – першій половині 2001 р 29 березня 1998 р. в Україні відбулися чергові вибори до Верховної Ради. Народних депутатів обирали на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. Згідно із законом “Про вибори народних депутатів України” мало бути обрано 450 депутатів, з них 225 в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 1.2. Політична історія у просторі соціально-гуманітарних наук Традиційні атрибути політичної історії, її сучасну оновлену змістову основу складають такі проблеми, як політичні процеси та їх суб’єкти, держава і механізми здійснення політичної влади, політична культура, політична ментальність, політична еліта та ін. Через розуміння необхідності опанування зазначеної проблематики якраз і відбувається в сучасних умовах відродження й методичне переоснащення політичної історії. Визначаючи предметну специфіку цієї науки, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 5. Українська національна революція і становлення української державності Українська національна революція, політичним наслідком якої стало утворення Української козацької держави, засвідчила зрілість національно-державницької політичної еліти українського суспільства, прагнення більшості народних мас до політичної реалізації своєї самобутності. Проте за тогочасних складних геополітичних обставин, внутріполітичних процесів ця боротьба мала драматичні наслідки. 5.1. Соціально-політичні передумови української національної революції На межі XVII-XVIII ст., після ополячення та окатоличення українських […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 9.1. Створення Української Центральної Ради та її політична діяльність Національна революція 1917-1920 pp. тісно пов’язана з історією українського народу, випливає із закономірностей багатовікового розвитку українства, поєднавши національно визвольний і державницький аспекти. її трагічні наслідки зумовлені спробами тогочасних лідерів нації розірвати пов’язані між собою складові цілісного революційного процесу, серією тактичних прорахунків, провалом планів, накреслених на початках революційного руху. 9.1. Створення Української Центральної Ради та її […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 5.1. Соціально-політичні передумови української національної революції Українська національна революція, політичним наслідком якої стало утворення Української козацької держави, засвідчила зрілість національно-державницької політичної еліти українського суспільства, прагнення більшості народних мас до політичної реалізації своєї самобутності. Проте за тогочасних складних геополітичних обставин, внутріполітичних процесів ця боротьба мала драматичні наслідки. 5.1. Соціально-політичні передумови української національної революції На межі XVII-XVIII ст., після ополячення та окатоличення українських […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 14. Політична система України на рубежі XX-XXI ст Політична система України, як будь-якого суспільства, є сукупністю взаємоінтегрованих політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов’язаних з реалізацією влади та управлінням. її структуру складають: політичні відносини між суб’єктами влади, політична діяльність, політична організація, політична свідомість і політична культура суспільства, засоби масової комунікації тощо. 14.1. Особливості політичної s системи на рубежі XX-XXI ст. На […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 5.3. Державницькі процеси в Гетьманщині Незважаючи на складні внутрішні та зовнішні політичні умови, Б. Хмельницькому вдалося сформувати 100-150-тисячне військо. Хоча вищим органом козацької державності, як і раніше, вважалася загальнокозацька рада, гетьман намагався скликати її якомога рідше, а рада генеральних старшин фактично мала дорадчий статус. Псевдо-республіканські методи не влаштовували Б. Хмельницького, і він вперто запроваджував принцип максимальної централізації управління, а в […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Занепад Української державності Невдачі армії УНР на фронтах проти Червоної армії, білогвардійців, перевага Польщі над силами ЗУНР восени 1919 р. зумовили безнадійну ситуацію в Україні. Військовим частинам не вистачало най необхіднішого, військовослужбовців косили хвороби, ширилось дезертирство. На фоні невдоволення, зростаючих радяно-фільських настроїв спрацьовували добре організовані провокації більшовицької Росії. В умовах постійних бойових дій давались взнаки неунормованість відносин, відсутність […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 1. Політична історія як наука На широкому полотні історії людської цивілізації політичній тематиці завжди відводилось окремішнє місце й належала неповторна роль. Людство в його розвитку супроводжували різноманітні соціальні потрясіння: кровопролитні війни, революції, повстання, злети й падіння громадянського духу та суспільно-політичних ідеалів. Аналіз писемних пам’яток і творів мислителів різних країн і народів, незалежно від часового, просторового і особистісного факторів чи форм […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Народницький рух у 60-80-ті роки Після скасування кріпосного права серед різночинної інтелігенції сформувалася суспільна течія, яку назвали народництвом. У ньому окреслилися три напрями, представлені своїми ідеологами. П. Лавров і його прихильники головним завданням вважали пропаганду серед селян і робітників ідей соціалізму й підготовку їх до боротьби проти самодержавства. М. Бакунін та його послідовники вбачали своє завдання у підготовці народу до […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Умови парламентської діяльності українців Умови парламентської діяльності українців У XX ст. відкрились нові можливості для вирішення українського національного питання шляхом реформ. У Росії в 1906 р. була скликана Державна дума, в Австро-Угорщині у 1907 р. запроваджено загальне виборче право. У чотирьох скликаннях російської Думи, парламенті Австрії українське питання було одним з головних. Особливості боротьби українських національно-визвольних сил на парламентській […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 14.2 Політичні партії в Україні Одним з головних напрямів політичної трансформації українського суспільства є перехід до багатопартійності. Політичні партії стали обов’язковим елементом нового суспільства, важливим інститутом, без якого неможливе існування представницької демократії в країні. В Україні на початку 2001 р. було зареєстровано понад 110 політичних партій різного політичного спрямування. В політологічній та історичній літературі існує кілька класифікаційних моделей партій: їх […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – 12.3. Політична ситуація в Україні за лібералізації тоталітарного режиму в середині 50-х – середині 60-х років Україна після смерті Сталіна. Критика культу особи 5 березня 1953 р. не стало Сталіна. Та його смерть ще не означала кінець сталінщини, яка пустила метастази в усі сфери життя суспільства. Люди, заморочені соціальною демагогією, відмежовані “залізною завісою” від зовнішнього світу, вірили Сталіну, він мав шанувальників серед усіх суспільних верств. Систему, яка видавалася Сталіним за соціалізм, […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Праві націонал-радикальні партії Одним з головних напрямів політичної трансформації українського суспільства є перехід до багатопартійності. Політичні партії стали обов’язковим елементом нового суспільства, важливим інститутом, без якого неможливе існування представницької демократії в країні. В Україні на початку 2001 р. було зареєстровано понад 110 політичних партій різного політичного спрямування. В політологічній та історичній літературі існує кілька класифікаційних моделей партій: їх […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Правоцентристські націонал-демократичні партії Одним з головних напрямів політичної трансформації українського суспільства є перехід до багатопартійності. Політичні партії стали обов’язковим елементом нового суспільства, важливим інститутом, без якого неможливе існування представницької демократії в країні. В Україні на початку 2001 р. було зареєстровано понад 110 політичних партій різного політичного спрямування. В політологічній та історичній літературі існує кілька класифікаційних моделей партій: їх […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Утвердження радянського тоталітаризму в західноукраїнських землях Утвердження радянського тоталітаризму в західноукраїнських землях У другій половині 40-х років відбувалося форсоване інтегрування західноукраїнських земель у тоталітарну систему. Це вимагало значної кількості партійно-радянських, інженерно-технічних працівників, вчителів, лікарів, кваліфікованих робітників тощо. В повоєнні роки зі східних областей України та з РРФСР сюди були направлені десятки тисяч спеціалістів, партійно-радянських працівників. Сталінський режим нехтував місцевими особливостями, звичаями, […]...