Політична економія – Ніколенко Ю. В. – Споживчий надлишок
Витрати на споживання
Після аналізу категорії “доходи домогосподарства” та їх розподілу доцільно було б перейти до розгляду поняття “витрати домогосподарства”. Вивчення цих двох понять є нероздільним. Якщо розподіл доходу домогосподарства уявити в загальних рисах, то постає досить ясна картина. Частина доходу надходить державі у вигляді особистого прибуткового податку, а залишок розподіляється на витрати на споживання і заощадження.
Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.
Споживчі витрати можуть бути Класифіковані По-різному, наприклад, поділені на товари та послуги. Так, міністерство торгівлі США ділить споживчі витрати на такі групи:
1) витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше ніж один рік: автомобілі, персональні комп’ютери, магнітофони, телевізори, холодильники тощо;
2) витрати на товари короткострокового користування – такі, що служать менше ніж один рік: продукти харчування та більшість предметів одягу;
3) витрати на послуги: лікаря, перукаря, установ освіти, культури та ін.
Витрати на споживання і поведінка споживачів
Розглядаючи споживання, корисно ознайомитися з деякими закономірностями, властивими ринковій економіці. Витрати домогосподарства на споживання пов’язані з попитом та з такими явищами, як ефект доходу, ефект заміщення, споживчий надлишок, максимізація корисності.
Ефект доходу
Якщо грошовий дохід домогосподарства є сталим, то збільшення ціни для нього рівнозначне зменшенню його реального доходу або купівельної спроможності. Точніше, ефект доходу означає вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів.
Якщо ціна зростає, а грошові доходи залишаються сталими, то реальні доходи домогосподарств зменшуються і домогосподарства купують менше товарів. Навпаки, за зниження цін попиту реальні доходи домогосподарств за сталості їх доходів зростатимуть.
Ефект заміни
Перший фактор, що пояснює зменшення споживання домогосподарств із підвищенням цін, є цілком очевидним. Але одну і ту саму потребу можна задовольняти не одним, а декількома продуктами, кожен з яких відіграє роль замінника. Поняття граничної корисності допомогло пояснити фундаментальний закон поступового спадання попиту. Однак протягом останніх десятиліть економісти розвинули альтернативний підхід до аналізу попиту – підхід, за яким навіть немає згадки про граничну корисність.
Аналіз споживання вимагає знань про ефект заміни (заміщення). Отже, якщо лосось став дорожчим продуктом харчування, то домогосподарства будуть менше купувати лосося і більше коропа чи ляща. Так само і зі зменшенням ціни на відеокасети відносно квитків у кіно – споживачі шукатимуть більше розваг за нижчу ціну. Загалом ефект заміни полягає в тому, що коли ціна на товар зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, аби отримати бажане за найнижчу ціну.
Домогосподарства чинять так, як і підприємства, коли зростання ціни на певний фактор виробництва змушує їх замінювати дорогі фактори виробництва більш дешевими. Домогосподарства, заміщуючи дорогі товари дешевими, купують задоволення за менші витрати.
Споживчий надлишок
Аналіз закону спадної корисності показує, що Існує розрив між: загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства, або Споживчим надлишком. Ця вигода виникає, бо споживач отримує більше, ніж платить унаслідок дії закону спадної граничної корисності. Споживачі платять одну ціну за кожну одиницю продукту. Отже, вони платять за кожну одиницю стільки, скільки коштує остання одиниця.
На рис. 8.1 зображено графік граничної корисності води “Оболонь”. Спадно-ступінчастий попит на воду відображає спадну граничну корисність води. Бачимо, наскільки великим є надлишкове,